СУТНІСТЬ, ТИПИ І ВИДИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДИНАМІКИ
Розвиток національної економіки, економічне майбутнє країни перш за все забезпечується високими темпами економічного зростання, що є однією з найголовніших проблем макроекономічного аналізу.
Економічне зростання - це довгострокове збільшення обсягів виробництва за рахунок підвищення потенційного ВВП і на умовах адекватного зростання сукупного попиту.
Економічне зростання можна представити у вигляді двох графічних моделей: кривої виробничих можливостей і моделі «сукупний попит-сукупна пропозиція» (AD-AS). За першою моделлю ілюстрацією економічного зростання є правобічний зсув кривої виробничих можливостей. Це потребує збільшення інвестицій і залежить від норми нагромадження, тобто співвідношення між споживчими та інвестиційними товарами в сумі ВВП. У короткостроковому періоді зростання норми нагромадження зменшує частку особистого споживання, але у майбутньому здатне прискорити зростання економіки. За другою моделлю зростання ілюструється правобічним зсувом довгострокової кривої сукупної пропозиції.
Економічне зростання вимірюється абсолютними й відносними показниками. Особливо треба відзначити темпи змін реального ВВП і реального ВВП на душу населення. Наприклад, за наявністю показників базисного (t-1) і поточного (t) років, використовують наступні формули:
1) темп зростання ВВП (Тз): 
ВВП/
4) темп приросту ВВП на душу населення (Тпр /нас):
Темп зростання має розрахункове значення для оцінювання підсумків за певний період. Наприклад, добуток ланцюгових індексів зростання реального ВВП України за 1991 - 2011 рр.
дозволяє отримати висновок, що розмір національної економіки у 2011 склав лише 69,3 % від рівня 1990.Темп приросту має більш ілюстративний характер.
Рис. 10.1 - Щорічні темпи приросту ВВП України в 1990—2011 рр.
За даними рис. 10.1, протягом двох десятиріч динаміка української економіки була досить суперечливою. Прискорені темпи падіння у супроводі найбільшої у світі інфляції у 1993 р. стали класичним прикладом стагфляції. Уповільнення швидкості зниження ВВП у 1995 - 1999 рр. знаменувало поступове оздоровлення господарства держави. З 2000 по 2008 темпи приросту валового внутрішнього продукту були додатніми, але хвилеподібними. Провал 2009 р. проілюстрував слабкий імунітет нашої економіки до світових кризових явищ, що стало наслідком очевидної структурної кризи. Додатній приріст 2010 і 2011 описав подолання дна спаду.
Економічне зростання не слід ототожнювати з економічним розвитком. Категорія економічного розвитку країни є змістовнішою, ніж категорія економічного зростання. Економічний розвиток відображає не лише збільшення обсягів виробництва, а й здатність економіки за рахунок цього підвищувати якість життя більшості населення, сприяти розвитку економічної свободи, зокрема підприємницької діяльності, а також підвищення екологічних стандартів життєдіяльності. Це означає, що економічне зростання може відбуватися і без економічного розвитку, але економічний розвиток неможливий без економічного зростання.
Економічне зростання є функцією певних факторів. Традиційно визначають три головні групи: фактори попиту, пропозиції та розподілу. Кожна з трьох груп особливо впливає на механізм зростання.
До факторів попиту відносять рівень цін, споживчі, інвестиційні, державні витрати, обсяг чистого експорту.
Фактори розподілу складають повнота і раціональність залучення ресурсів у виробничий процес.
Фактори пропозиції забезпечують саму потенційну можливість зростання (зростання капіталу; збільшення праці, кількість зайнятих і кількість відпрацьованого робочого часу, технологічний прогрес; удосконалення управління виробництвом, системи мотивації праці і т.
д.).В залежності від того, які фактори спричиняють збільшення обсягів виробництва, розрізняють дві форми економічного зростання: екстенсивне та інтенсивне. Екстенсивне зростання досягається за умов, якщо обсяг виробництва зростає лише за рахунок простого збільшення кількості обсягів факторів виробництва при їх незмінній ефективності. Якщо, навпаки, зростання обсягів виробництва відбувається завдяки підвищенню продуктивності виробничих факторів, то це означає, що економіка зростає на інтенсивній основі. Слід зауважити, що в реальній економіці не буває чисто екстенсивного або чисто інтенсивного економічного зростання. Фактично обсяг виробництва збільшується на основі певного поєднання екстенсивного та інтенсивного типів економічного зростання. Тому, оцінюючи реальну економіку, можна говорити про переважно екстенсивне або переважно інтенсивне її зростання.
10.2.