<<
>>

ТЕМА 6. ПОСВІДЧЕННЯ УГОД

П Л А Н

Основні правила посвідчення угод.

Посвідчення угод про відчуження та заставу майна.

Посвідчення договорів довічного утримання.

Посвідчення заповітів

Посвідчення шлюбного контракту.

Згідно з законодавством про нотаріат нотаріуси посвідчують угоди; щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму.

Нотаріуси зобов'язані роз'яснити сторонам зміст і значення поданих ними проектів угод та перевірити, чи відповідає зміст посвідчуваних угод вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Документи, в яких викладено зміст угод, що посвідчуються в нотаріальному порядку, подаються нотаріусу не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

Всі примірники підписуються учасниками угоди.

Посвідчувальний напис вчиняється на всіх примірниках угоди.

Угоди про відчуження та заставу майна, що підлягають реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється.

При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна. В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

Посвідчення угод про відчуження або заставу провадиться за місцезнаходженням вказаного майна.

Угоди про відчуження жилого будинку, будівництво якого не закінчено, посвідчуються за наявності рішення виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів або відповідної місцевої державної адміністрації про згоду на таке відчуження.

При з'ясуванні дієздатності учасників угоди у випадку, коли у нотаріуса виникає сумнів щодо віку учасників угоди, він вправі вимагати документ, в якому вказано вік учасника угоди.

Якщо у нотаріуса є підстави вважати, що хтось із учасників угоди внаслідок душевної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними чи внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами ставить свою сім'ю у важке матеріальне становище, а відомостей про визначання особи недієздатною чи обмежено дієздатною немає, нотаріус відкладає вчинення угоди і з'ясовує, чи є рішення суду про визначання особи недієздатною або обмежено дієздатною.

Якщо таке рішення судом не виносилось, нотаріус повідомляє про своє припущення одну з осіб чи один з органів, вказаних у статті 256 Цивільного процесуального кодексу, які можуть звернутись до суду з заявою про визнання цієї особи недієздатною або обмежено дієздатною. У своєму листі нотаріус просить повідомити його про прийняте рішення. Залежно від рішення нотаріус або вчиняє угоду, або зупиняє її вчинення до розгляду справи в суді.

Угоди за неповнолітніх, які не досягай 15 років, а також від імені громадян, визнаних в судовому порядку недієздатними, вчиняють батьки, усиновителі або опікуни (статті 14, 16 Цивільного кодексу). Угоди від імені неповнолітніх віком від 15 до 18 років, а також від імені осіб, визнаних у судовому порядку обмежено дієздатними, можуть бути посвідчені лише за умови, якщо вони вчинені за згодою батьків усиновителів або піклувальників (статті 13, 15 Цивільного кодексу).

Нотаріуси вимагають дозвіл органу опіки і піклування на право опікуна укладати, а піклувальника - давати згоду на вчинення від імені підопічного угод, якщо вони виходять за межі побутових. Питання про дозвіл на право опікуна вчинити, а піклувальника - давати згоду на вчинення від імені підопічного угод вирішує орган опіки і піклування шляхом прийняття відповідного рішення.

При перевірці правоздатності юридичних осіб, які беруть участь в угоді, нотаріуси зобов'язані ознайомитись із статутом (положенням) юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, правам, наданим юридичній особі її статутом (положенням). При вчиненні угоди представником перевіряються його повноваження. Доручення, на якому грунтуються повноваження представника, подається нотаріусу. Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, витребовується документ, який стверджує його повноваження та розподіл обов'язків між членами колегіального органу (статут, установчий договір, постанова про обрання посадових осіб тощо).

Угода про відчуження або заставу майна, що є спільною сумісною власністю, яка підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, підписується всіма співвласниками цього майна або уповноваженими ними особами.

Відчуження або застава майна, що є колективною власністю, здійснюється за рішенням вищих органів управління власника (з'їзду, конференції, загальних зборів тощо).

Угода про відчуження або заставу майна подружжя, що належить їм за правом спільної сумісної власності, яка потребує обов'язкового нотаріального посвідчення, може бути посвідчена нотаріусом при наявності письмової згоди другого із подружжя (стаття 23 Кодексу про шлюб та сім'ю). Справжність підпису на заяві другого з подружжя про згоду на відчуження або заставу спільного майна повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку або підприємством, установою, організацією, в якій він працює чи навчається, житло-во-експлуатаційною організацією за місцем його проживання або адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні. Засвідчувати справжність підпису не потрібно, якщо чоловік або дружина відчужувана особисто подасть нотаріусу заяву про згоду на відчуження.

Угода про відчуження або заставу майна, яка потребує обов'язкової нотаріальної форми, може бути посвідчена без згоди другого з подружжя, якщо з правовстановлюючого документа, свідоцтва про шлюб та інших документів видно, що зазначене майно є не спільною а особистою власністю одного з подружжя (набуте до реєстрації шлюбу, одержане під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, здійснено поділ майна, набутого під час перебування в зареєстрованому шлюбі тощо).

Договір про відчуження або заставу майна може бути посвідчений без згоди другого з подружжя також у випадках, коли останній не проживає за місцем знаходження майна і місце проживання його невідоме. На підтвердження цієї обставини повинна бути подана копія рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім.

Угода сторін про розірвання нотаріально посвідченого договору про відчуження майна може бути оформлена шляхом складання окремого документа, який додається до примірника договору, що знаходиться в справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса, або викладена в самому договорі.

Угода підписується сторонами і посвідчується нотаріусом. На всіх примірниках договору робиться відмітка про розірвання договору, в якій зазначається номер за реєстром та дата посвідчення угоди про розірвання. Відмітка підписується нотаріусом і скріплюється його печаткою. Про розірвання договору про відчуження майна робиться запис в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

За договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров'я (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач майна зобов'язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.

В договорі довічного утримання повинна бути зазначена оцінка відчужуваної о будинку, Ідо визначається за згодою сторін, а також види ма теріального забезпечення, що надаються набувачем майна відчужувачсві, та їх грошова оцінка, яка визначається за згодою сторін.

Договори довічного утримання посвідчуіоться державними нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів купівлі-продажу жилих будинків. Посвідчуючи такі договори, державний нотаріус повинен перевірити, чи є відчужувач жилого будинку (квартири) непрацездатним (за віком або станом здоров'я), про що зазначається в тексті договору. На примірнику договору довічного угримання, що залишається в сііравах державної нотаріальної контори, робиться відмітка, в якій зазначаються реквізити документа, що підтверджує непрацездатність відчужувача.

Відчужувачем жилого будинку (квартири) за договором довічного утриманя не може бути неповнолітня особа

Відчуження будинку набувачем за життя відчужувача не допускається

Випадкова загибель будинку, одержаного набувачем майна від відчужувача, не звільняє набувача майна віл обов'язків, взятих на себе за договором

При посвідченні договору довічного утримання накладається заборона відчуження жилого будячку (квартири) у встановленому порядку, про що робиіься напис на всіх примірниках договору, у зв'язку з цим ні відчужувач, ні набувач не мають права продати, подарувати чи закласти його.

В разі смерті громадянина-набувача жилого будинку (квартири) обов'язки за договором довічного утримання будинок.

При відсутності у набувача спадкоємців або при відмові їх від договору довічного утримання будинок, що був відчужений з умовою довічного утримання, повертається відчужувачеві і державний нотаріус за письмовою заявою відчужувача анулює цей договір, про що на всіх примірниках його робиться відповідний напис з посиланням на статтю 429 Цивільного кодексу України.

Факт смерті набувача підтверджується свідоцтвом органу реєстрації актів громадянського стану про смерть.

Відчужувачу жилою будинку (квартири) повертається приєднаний до примірника договору довічного утримання первинний правовстановлюючий документ на будинок (квартиру) або його дублікат, який знаходиться у справах державної нотаріальної контори. Разом з листом державного нотаріуса про анулювання договору довічного утримання цей правовостановлюючий документ (або його дублікат) подається відповідному реєструючому органу для перереєстрації.

Договір довічного утримання може бути розірваний за вимогою однієї з сторін:

за вимогою відчужувана, якщо набувач майна не виконує обов'язків, взятих ним на себе за договором;

за вимогою набувача майна, якщо з незалежних від нього обставив його майновий стан змінився настільки, що він не має змоги надавати відчужувачеві обумовлене забезпечення.

При розірванні договору із зазначених вище підстав будинок повинен бути повернутий відчужувачеві. Витрати по утриманню відчужувача, зроблені набувачем майна до розірвання договору, не відшкодовуються.

Спадкування як перехід майна померлого до Інших осіб можливе з двох підстав - за заповітом або за законом.

Заповіт може бути складений тільки дієздатною особою. Якщо буде встановлено, що заповідач діяв в стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій, заповіт може бути визнаний недійсним.

Другою умовою дійсності заповіту є його форма. Закон вимагає, щоб заповіт був укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб не допускається.

Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином. Громадянин, на користь якого заповідається майно, не вправі підписувати його за заповідача. Проте закон допускає можливість посвідчення заповіту, крім нотаріальної контори, і іншими органами та особами. До нотаріально посвідчених заповітів прирівнюються:

1/ заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санаторіях або проживають у будинках для людей похилого віку та інвалідів, посвідчені головними лікарями цих лікувальних установ, а також директорами і головними лікарями будинків для людей похилого віку та інвалідів;

2/ заповіти громадян, які перебувають під час плавання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором України, посвідчені каштанами цих суден;

З/ заповіти громадян, які перебувають у розвідувальних, арктичних та інших подібних їм експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;

4/ заповіти військовослужбовців та Інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками по медичній частині, старшими і черговими лікарями цих установ;

5/ заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладах, де немає державних нотаріальних контор та інших органів, що вчиняють нотаріальні дії, також заповіти робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами цих частин, з'єднань, установ і закладів;

б/ заповіти осіб, які перебувають в місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

Третьою умовою дійсності заповіту є його зміст, який має відповідати вимогам закону. Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству.

За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність. Проте заповідач може покласти на спадкоємній, до якого переходить зокрема жилий будинок, зобов'язання надати іншій особі довічне користування цим будинком або певною його частиною.

До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (про порядок проведення захоронення заповідача, бажання призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної загальнокорисної мети тощо).3аповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно. Нотаріус при посвідченні заповіту зобов'язаний роз'яснити заповідачу зміст статті 535 Цивільного кодексу України, в якій говориться, що заповідач не може повністю позбавити спадщини неповнолітніх і непрацездатних дітей /в тому числі і усиновлених/, а також непрацездатну дружину (чоловіка), батьків і утриманців. Зазначені особи успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох тритин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частина). Завідуючий державним нотаріальним архівом зобов'язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, і в разі встановлення невідповідності його законові повідомити про це заповідача і посадову особу, яка посвідчила заповіт. За бажанням заповідача такий заповіт переоформляється нотаріусом на загальних підставах або тими ж посадовими особами, які його посвідчили. Заповідач може в будь-який час змінити або відмінити раніше складений ним заповіт. Зміну заповіту можна зробити шляхом складання нового заповіту, в якому заповідач зазначає, які саме зміни він вносить в раніше складений заповіт.

Відмінити раніше складений заповіт заповідач може посвідченням нового заповіту або поданням до нотаріальної контори заяви про відміну раніше складеного заповіту.

Нотаріус, завідуючий державним нотаріальним архівом при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також при наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений заповіт, роблять про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається в державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса, державному нотаріальному архіві, і відмітку в реєстрі нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів.

Якщо заповідач подасть примірник заповіту, що є у нього, то напис про зміну чи скасування заповіту робиться і на цьому примірнику, після чого він разом з заявою (коли заповіт скасований заявою) додається до примірника, що зберігається в державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса, в державному нотаріальному архіві.

Справжність підпису на заяві про скасування або зміну заповіту повинна бути нотаріально засвідчена.

Нотаріус, якому в ході посвідчення заповіту стало відомо про наявність раніше складеного заповіту, повідомляє про вчинену нотаріальну дію державному нотаріальному архіву чи нотаріусу, виконавчому комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, де зберігається примірник раніше посвідченого заповіту.

Особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укладати угоду щодо вирішення питань життя сім'ї (шлюбний контракт), в якій передбачити майнові права і обов'язки продружжя. Шлюбний контракт укладається між особами, які одружуються, до реєстрації шлюбу і посвідчується нотаріусом за місцем проживання однієї із сторін або за місцем реєстрації шлюбу.

У випадках зниження шлюбного віку відповідно до чинного законодавства шлюбний контракт укладається неповнолітніми за згодою їх батьків чи інших законних представників і посвідчується нотаріусом з дотриманням вимог інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій. За бажанням сторін контракт може укладатись у присутності свідків, про що робиться відповідний запис у тексті угоди. Свідки ставляють свої підписи на контракті після підпису осіб, які його укладають. Про встановлення особи свідків та перевірку їх дієздатності робиться відмітка у посвідчувальному написі.

У шлюбному контракті можуть бути передбачені майнові права і обов'язки подружжя, зокрема питання, пов'язані з правом власності на рухоме або нерухоме майно як придбане до шлюбу, так і під час шлюбу, на майно, одержане в дар чи успадковане одним із подружжя, а також питання, пов'язані із утриманням подружжя, та інші. У шлюбному контракті можуть вирішуватись питання про порядок погашення боргів за рахунок спільного чи роздільного майна, а також передбачатися немайнові, моральні та особисті зобов'язання (догляд за хворими чи старими родичами тощо). Контракт може включати положення про зміну його умов. Зміни до контракту вносяться протягом існування шлюбу шляхом укладання відповідної угоди, яка підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становище будь-кого із подружжя порівняно із законодавством України (наприклад, містити умову про відмову подружжя від майна, від права на одержання аліментів, на освіту тощо).

Контракт визнається судом недійсним у випадках недодержання умов цього порядку або укладання контракту після реєстрації шлюбу, а також у разі погіршення становища будь-якого з подружжя порівняно з законодавством України. При розірванні шлюбу та визнанні його недійсним майнові спори, спори про дітей та інші вирішуються судом на підставі чинного законодавства з врахуванням умов шлюбного контракту.

Кожна сторона у шлюбному контракті має право на судовий захист у разі недодержання іншою стороною умов контракту. Шлюбний контракт набуває чинності з моменту реєстрації шлюбу, про що має бути зазначено у тексті.

<< | >>
Источник: ОГЮА. Лекции по нотариату в Украине. 2011. 2011

Еще по теме ТЕМА 6. ПОСВІДЧЕННЯ УГОД:

  1. 2. Місце нотаріату в системі правоохоронних органів
  2. 3. Законодавство про нотаріат
  3. ТЕМА1. ПОНЯТТЯ НОТАРІАТУ
  4. ТЕМА 3. КОМПЕТЕНЦІЯ НОТАРІАЛЬНИХ ОРГАНІВ
  5. ТЕМА 5. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ
  6. ТЕМА 6. ПОСВІДЧЕННЯ УГОД
  7. ТЕМА 7. НОТАРІАЛЬНІ ДЙ, СПРЯМОВАНІ НА ПОСВІДЧЕННЯ І ЗАСВІДЧЕННЯ БЕЗСІЇЇРНИХ ФАКТІВ
  8. ТЕМА 11. НОТАРІАЛЬНІ ДП, СПРЯМОВАНІ НА НАДАННЯ ВИКОНАВЧОЇ СИЛИ ПЛАТІЖНИМ ЗОБОВ'ЯЗАННЯМ І БОРГОВИМ ДОКУМЕНТАМ
  9. 2. Види злочинів у сфері службової діяльності Зловживання владою або службовим становищем
  10. Класифікація господарського договору
  11. 2.5.1.Методичні поради до вивчення теми
  12. ТЕМА 14. РЕАЛІЗАЦІЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ПРАВА
  13. § 2. Місцеве управління
  14. Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб
  15. ЗМІСТ
  16. ТЕМА: ПРАВОЧИНИ ПЕРЕХОДУ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ
  17. Органи автономної влади й управління
  18. 3.2. Зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання поліцейських послуг та можливості його використання в Україні