16.4.2.3міни органа зору при патології щитоподібної залози

Зміни органа зору при різних за характером і ступенем ураженнях щитоподібної залози називають ендокринною офтальмопатією. Провідними симптомами є екзофтальм і порушення рухомості очного яблука (унаслідок ураження ретробульбарної клітковини й окорухових м’язів); можливі зміни рогівки, диска зорового нерва, часто виникає внутрішньоочна гіпертензія.

Класифікація. Відповідно до класифікації А.Ф. Бровкіної і співавторів (1985) виділяють три форми ендокринної офтальмопатії: тиротоксичний екзофтальм, набряковий екзофтальм й ендокринна міопатія.

Клінічна картина. Симптоми тиротоксичного екзофтальму багато років можуть залишатися стабільними в разі компенсованого тиротоксикозу; поява їх імовірна при ey- і гіпотироїдних станах (мал. 16.11).

До його клінічних проявів належать:

• розширення очної щілини (симптом Дельримпля);

• рідке кліпання (симптом Штельвага);

• ретракція верхньої повіки (симптом Кохера);

Мал. 16.11. Двобічний тиротоксичний екзофтальм

• відставання верхньої повіки в разі повільного опускання очей (симптом Грефе);

• тремор закритих повік (симптом Розенбаха);

• підвищений блиск очей (симптом Краузе);

• недостатність конвергенції (симптом Мебіуса);

• деяке обмеження рухливості очних яблук назовні;

• періодичне розширення очної щілини при тривалій фіксації (симптом Боткіна).

У разі набрякового екзофтальму з урахуванням морфологічних змін в око- рухових м’язах і клітковині очної ямки виділяють: 1) клітинну інфільтрацію; 2) перехід у фіброз; 3) фіброз.

Під час клінічного обстеження виявляють такі зміни:

• минуший набряк періорбітальної тканини, що зумовлює протрузію ока (здебільшого двобічний);

• утруднення репозиції очного яблука; згодом вона унеможливлюється;

• обмеження рухливості очних яблук аж до повної офтальмоплегії, розвиток диплопії;

• симптом хреста — збільшення калібру і звивистості епісклеральних судин у зоні прикріплення окорухових м’язів;

• утруднення або неможливість змикання очних щілин;

• порушення чутливості рогівки, поява ерозій та інфільтратів, схильних до звиразкування;

• «білий» (скляний) хемоз кон’юнктиви, що переходить у «червоний»;

• підвищення внутрішньоочного тиску при погляді вгору (симптом Бралей);

• виражений венозний стаз; ознаки застійних дисків зорових нервів з подальшою їх атрофією;

• можливий розвиток ретробульбарного невритузі зниженням гостроти зору, розвитком центральної скотоми й порушенням сприйняття зеленого кольору.

Ендокринна міопатія може виникати як первинно, так і внаслідок набрякового екзофтальму.

Д і а г н о c т и к а. У діагностиці й оцінюванні тяжкості ендокринної офталь- мопатії важливі такі обстеження, як біомікроскопія, периметрія, ультразвукове дослідження, комп’ютерна томографія очних ямок, стандартна й позиційна тонометрія при погляді догори й назовні.

Диференціальну діагностику найчастіше проводять із кератокон’юнктивітом, каналікулітом, пухлинами сльозового м’ясця й очної ямки, паралітичною косоокістю, глаукомою.

Л і к у в а н н я консервативне. Медикаментозна терапія спрямована на лікування основного захворювання.