Далековорість (гіперметропія)

K л a c и ф і к а ц і я. Виділяють такі види гіперметропії:

I. Залежно від ступеня вираженості:

1. Слабкий (від +0,25 до +2,0 дптр).

2. Середній (від +2,25 до +5,0 дптр).

3. Високий (понад +5,25 дп гр).

II. Залежно від наявності клінічних проявів:

1. Прихована.

2. Явна.

3. Повна.

K л і н і ч н а к a p т и н а. У молодому віці особа з гіперметропією напружен ням акомодації може усувати наявну нестачу заломлювальної сили ока, тому гострота зору при слабкому і нерідко середньому ступені далекозорості в таких пацієнтів не знижена; найчастіше в цей період виявляють лише явну гіперметропію.

Прихована гіперметропія — це та частина гіперметропії, яку виявляють у разі медикаментозного паралічу акомодації. Повна гіперметропія — сума її явної і прихованої частин. У разі вікового ослаблення акомодації прихована частина гіперметропії поступово зменшується і до 45 років здебільшого повністю переходить у явну, гострота зору вдалину знижується. 3 віковим ослабленням акомодації пов’язаний і більш ранній розвиток пресбіонії (старечої далекозорості) у гіперметропів.

Під час тривалої роботи на близькій відстані в гіперметропів часто настає перевантаження війкового м’яза, унаслідок чого розвивається акомодативна астенопія, або спазм акомодації.

У дитячому віці гіперметропія середнього й високого ступеня може зумовити порушення формування бінокулярного зору, гетерофорію, амбліопію і співдружню косоокість.

При гіперметропії середнього й високого ступеня на очному дні іноді з’являються гіперемія диска зорового нерва й згладженість його меж — так званий несправжній неврит. Часто при гіперметропії будь-якого ступеня спостерігають хронічні блефарокон’юнктивіти.

Л і к у в а н н я. При гіперметропії слабкого ступеня і нормальній гостроті зору в молодих осіб корекція не потрібна. За наявності астенопічних скарг або зниження гостроти зору призначають постійну корекцію окулярами. Дітям 2—4 років при гіперметропії понад +3,0 дптр призначають постійну корекцію на 1 дптр менше від ступеня гіперметропії, визначеної об’єктивним методом після циклоплегії.

2.2.