Екзогенний (первинний) туберкульоз очей

проявляється токсично- алергійними (скрофульозними) фліктенульозними кератокон’юнктивітами. Здебільшого вони розвиваються у віці 2—3 роки і пов’язані із сенсибілізацією кон’юнктиви й рогівки туберкульозними токсинами.

До особливостей фліктенульозного кератокон’юнктивіту належать:

• поява в ділянці канта і на рогівці вузликів (фліктен), що складаються з лімфоцитів, епігеліоїдних і гігантських клітин; з боку кон’юнктиви до фліктен тягнуться судини (у вигляді хвоста);

• часте звиразкування фліктен, формування фасеток після епітелізації;

• виникнення фліктен після щеплення вакциною БЦЖ (поствакцинальна алергія) у 9 % дітей.

Ускладнення туберкульозу очей виявляютьсятакимизмінами:

• більмо рогівки (часто спаяне з райдужкою);

• ускладнена катаракта;

• вторинна глаукома;

• утворення субретииальних й епіретинальних неоваскулярних мембран;

• вторинне відшарування сітківки;

• часткова атрофія зорового нерва;

• субатрофія очного яблука.

Д і а г н о c т и к а. Зметою діагностики туберкульознихувеїтівітуберкульозно- алергійних захворювань очей застосовують такі методи дослідження:

- стандартні офтальмологічні методи (візометрія, біомікроскопія, пряма й зворотна офтальмоскопія, периметрія, тонометрія і тонографія, ехографія, дослідження зіскрібків із кон’юнктиви й рогівки та ін.);

- флюоресцентна ангіографія очного дна;

- поглиблена туберкулінодіагностика;

- біохімічні, імунологічні, функціональні методи, що підтверджують вогнищеву реакцію на туберкулін;

- метод полімеразної ланцюгової реакції;

- пробне лікування туберкулостатиками і його оцінювання за допомогою сучасних методів дослідження;

- фотографування очного яблука й цифрове оброблення з метою уточнити офтальмологічну картину захворювання у динаміці.

Найдостовірніші ознаки туберкульозного процесу можна виявити лише в разі проведення гістоморфологічних і мікробіологічних досліджень патологічного вогнища.

Диференціальна діагностика. Туберкульозні ураження очей слід відрізняти від запальних захворювань оболонок очей різної етіології, наприклад, зумовлених саркоїдозом, герпесвірусною інфекцією, токсоплазмозом, сифілісом або СНІДом, а також дистрофічними, онкологічними та іншими захворюваннями.

До основних, найінформативніших діагностичних критеріїв належать:

• характерна для туберкульозу очей офтальмологічна картина;

• вогнищева реакція на введення туберкуліну (від 12 до 50 ТО) на зразок загострення запального процесу помірної або значної вираженості;

• терапевтичний ефект тест-терапії туберкулостатиками вузького спектра дії (один із яких призначений для періокулярних ін’єкцій, два — для системного застосування);

• одночасне визначення специфічної сенсибілізації лімфоцитів крові в реакції бласттрансформації (РБТЛ) при титруванні туберкуліну і виявленні протитуберкульозних антитіл у сироватці крові й у сльозі за допомогою реакції пасивної гемаглютинації;

• достовірний критерій — високі титри протитуберкульозних антитіл у сльозі (понад 1 : 256) у поєднанні з наявністю їх у крові (понад 1 : 32) і з діагностично значущим рівнем РБТЛ (особливо на низькі дози туберкуліну).

Лікування. Хворим із підтвердженим діагнозом туберкульозу очей призначають етіотропне лікування (достатньо тривале, інтенсивне, комплексне; контроль ефективності проводять за допомогою названих вище методів дослідження) у поєднанні з патогенетичною терапією.

Критерієм клінічного вилікування слугуєкомплексознак:

• відсутність ексудації й інфільтрації в оболонках і оптичних середовищах очного яблука;

• відсутність клініко-лабораторних і рентгенологічних проявів туберкульозу інших локалізацій;

• відсутність вогнищевої і значно вираженої загальної реакції у відповідь на введення туберкуліну в дозі до 50 ТО. У разі протипоказань до проведення туберкулінових проб керуються відсутністю ознак запального процесуза результатами додаткових методик — флюоресцентної ангіографії очного дна, кристалографії сльози та ін.