Кон’юнктивіти ендогенної етіології

Виникають при загальних захворюваннях, системних і синдромних ураженнях (синдроми Стівенса—Джонсона, Сьєгрена, Рейтера тощо), інфекційних захворюваннях (кір, вірусний гепатит, вітряна віспа та ін.).

Синдром Сьєгрена — системне захворювання залоз зовнішньої секреції з переважним ураженням слинних і сльозових залоз. Розвивається при колагено- зах — ревматоїдному артриті, вузликовому періартериті, системній склеродермії та ін. Захворювання триває роками. Частіше діагностують у жінок віком старше 40 років.

Клінічна картина характеризується трьома основними симптомами: сухістю кон’юнктиви і слизової оболонки ротової порожнини, рецидивним поліартритом. Хворі скаржаться на сухість, печіння, різь в очах, світлобоязнь, недостатню кількість сліз. Об’єктивно: кон’юнктива пухка, неволога, незначно гіперемована, з мізерими виділеннями у вигляді ниток. Захворювання часто супроводжується ураженням рогівки (точкові ерозії, помутніння та ін.)

Діагностика. До методів діагностики належать: тест Шпрмера, тест Норма, тест прижиттєвого забарвлення рогівки з використанням флюоресцеїну натрію або 1 % розчину бенгальського рожевого, лактоферинова проба, імпре- сійне цитологічне дослідження.

Л і к у в а н н я складне, тривале й не завжди ефективне. Місцево призначають лікарські засоби, що справляють репаративну дію (декспантенол, корнерегель, таурин, тіатріазолін, солкосерил); нестероїдні протизапальні препарати (дикло- фенак, дикло-Ф, наклоф, індометацин, індоколір); препарати штучної сльози (гіпромелоза, лакрисин, офтолік, відисік, офтагель, сенсивіт, систейн-ультра, сикапротект, артелак, хіло-кеа, вет-комод, хіло-комод, сикоиос, оптиве, штучні сльози). Для стимуляції секреції застосовують черезшкірну електростимуляцію сльозової залози. У деяких випадках виконують діатермокоагуляцію нижніх сльозових точок, блокування сльозових точок силіконовими пробками.

Синдром Стівенса—Джонсона характеризується ерозивним ураженням слизової оболонки рота, носової частини горла, очей, сечових і статевих шляхів, що супроводжується різким підвищенням температури тіла, головним болем.

Етіологію і патогенез цьогосиндромудокінцяневивчено.Припуска- ють як вірусне, так і автоімунне або інфекційне походження.

Клінічна картина. Ураження кон’юнктиви як при гнійному кон’юнктивіті; процес поширюється на рогівку, білкову оболонку, судинний тракт.

Лікування місцеве й загальне: антибіотики широкого спектра дії, кортикостероїди, антигістамінні препарати.

П p о г н о з залежить від загального стану пацієнта.

Синдром Рейтера проявляється уретро-окуло-синовіальним симптомо- комплексом. Перебіг захворювання тривалий з ураженням суглобів кистей і стоп. Ураження очей двобічне у вигляді гострого й підгострого слизисто-гнійного кон’юнктивіту, часто ускладнюється епісклеритом, кератитом, дакріоаденітом, іридоциклітом.

Лікування симптоматичне.