<<
>>

Прикладні аспекти екзогенної та ендогенної сталості руху фінансових потоків

Швидкоплинність економічних процесів не лише спонукає до більш детального розгляду класифікаційних ознак фінансових інструментів з метою оцінки ефективності їх застосування в конкретній ситуації, а й вимагає дослідження екзогенних та ендогенних важелів досягнення визначеної сталості у русі фінансових потоків.

Цей висновок базується на тому, що, як було зазначено у розд. 2, залежність вибору активів від чекань майбутнього робить цей вибір дуже нестабільним. Тобто якщо теорія вибору активів з'ясовує умови формування попиту на капітал, то теорія ендогенних грошей дозволяє з'ясувати, яким чином формуються фінансові потоки, необхідні для здійснення інвестицій.

Водночас питання про ендогенність або екзогенність грошей є одним з фундаментальних питань макроекономіки, залежно від відповіді на яке можна ідентифікувати той або інший напрямок в економічній науці. Так, існування ендогенних грошей є вираженням загального принципу ринкової економіки - попит породжує пропозицію - і означає, що коливання обсягу грошової маси випливають за коливаннями попиту на гроші. Разом з тим динаміка обсягів екзогенної грошової маси визначається стратегією центрального банку, ендогенні ж гроші виникають і зникають тільки як результат коливань попиту на гроші.

Отже, невипадково, що останнім часом вирішенню низки питань щодо означеної проблематики приділяється підвищена увага. Проте якщо узагальнити відповідні роботи науковців з даного напряму досліджень, то слід звернути увагу на те, що більшість

праць присвячена розгляду загальних питань підвищення ефективності розміщення фінансових ресурсів, оптимізації структури фінансових ресурсів окремого суб'єкта господарювання або визначення окремих різновидів фінансових потоків.

Так, наприклад, Г. О. Сталінська аналізує сталість руху зовнішніх фінансових потоків, пов'язаних з розвитком інвестиційної діяльності в Україні [49]; А.

Козлюк визначає зміну організаційних основ руху фінансових ресурсів підприємств торгівлі [29]. Дослідженню руху грошових і матеріальних потоків на рівні держави як прояву відповідних фінансових потоків присвячена робота І. В. Ващенко [18], в якій розкриваються відмінності української економіки від розвинутих економік.

Розкриваючи прикладні аспекти руху фінансових потоків, вказані автори недостатньо звертають увагу на конкретизацію відповідних механізмів забезпечення їх сталості. Отже, виникає проблемне запитання щодо оптимізації інструментів і цілей монетарної політики, що, як зазначає О. М. Грабовський, тривалий час базувалася здебільшого на принципах оперативного реагування [22]. До того ж, як відомо, під час переходу до ринку головну роль все ж таки відіграє фіскальна політика, яка часто може нейтралізувати впливи монетарної.

Деякою мірою зазначені вище питання вирішуються відомими українськими науковцями В. Федосовим, В. Опаріним та С. Льовочкіним [51]; оптимізації структури фінансових потоків в економіці України присвячені й дослідження А. А. Гриценка [24]. Проте, аналізуючи ефективність розміщення фінансових ресурсів, ці вчені опираються переважно на державний рівень розв'язання означеної проблематики, визначаючи при цьому окремі завдання руху фінансових потоків враховуючи переважно секторальний поділ діяльності окремих суб'єктів господарювання. На нашу думку, більш доцільним є поєднання такого розгляду з регіональними аспектами розвитку економічних процесів в Україні. Доречність цього зауваження базується передусім на визначенні як пріоритетної останнім часом саме регіональної політики економічного розвитку [42].

Що ж стосується досліджень зарубіжних вчених, то їх увага прикута до визначення ролі та значення різних грошових агрегатів у монетарній політиці держави [62; 66]. Таким чином, важливим є визначення взаємозалежності різних підходів, інструментів, що застосовуються в управлінні фінансовими потоками. Крім того, цілком о бґрунтовним є й аналіз сутнісної стало сті руху фінансових ресурсів, який може бути взаємопов'язаний з визначенням регулювання грошових потоків, що створюються внаслідок екзогенної або ендогенної природи грошей, тобто, з одного боку, виключно певної грошово-кредитної політики, яка проводиться державою, а з іншого - під впливом розвитку економічних процесів, що відбуваються в країні.

До того ж перший напрямок досить широко розкривається у вітчизняних дослідженнях [24; 27; 51]. При цьому кількісний аналіз, що проводиться у таких дослідженнях, дозволяє їх авторам стверджувати, що екзогенні фактори у сучасному економічному розвитку виявляються визначальними. Однак такий висновок не в достатній мірі підтверджується в інших дослідження, бо, як зазначає І. Пелипась, грошові агрегати не є явно вираженими екзогенними змінними [41].

Незважаючи на переваги прямих монетарних заходів, які в Україні застосовувавалися на початкових етапах подолання гіперінфляції, в практику регулювання економічних процесів поступово вводяться ендогенні важелі впливу. Так, з 1994 р. НБУ ввів кредитні аукціони разом із прямим кредитуванням банків, що забезпечило встановлення більш реальної процентної ставки. З 1995 р. здійснено відхід від прямого кредитування банківської сфери, а з 1996 р. для короткострокового регулювання ліквідності банківського сектора були запроваджені ломбардні кредити. У 1997 р. з цією ж метою уведено операції РЕПО, відомі як угоди зворотного викупу, тощо.

Згідно із викладеними зауваженнями зосередимо увагу на розгляді сталості руху фінансових потоків з урахуванням ендогенної складової виникнення грошей, яка, на нашу думку, опосередковує і загальні аспекти сталості фінансових потоків.

Водночас саме ендогенна теорія грошей природно визначає деякі потокові засади руху фінансових ресурсів в економіці. Це пов'язано з тим, що якщо динаміка обсягів екзогенної грошової маси визначається стратегією центрального банку, то ендогенні гроші виникають і знищуються тільки як результат коливань попиту на гроші. При цьому у більш загальному плані під ендо- генністю виникнення грошей мається на увазі те, що обсяг грошової маси змінюється виключно під впливом факторів, які виникають у самій економіці [63].

Розглядаючи причини зростання обсягу грошових потоків як невід’ємної складової фінансових потоків, можна визначити й ендогенні фактори сталості руху останніх.

Такий аналіз сприятиме визначенню формальних ознак щодо узагальнення різних потоків фінансових ресурсів з погляду економічної системи в цілому.

Як ключові засади ендогенної сталості руху фінансових потоків, виходячи з основних каналів розширення ендогенних грошових потоків, можна виділити такі:

1) зміну структури грошової маси. У цьому сенсі визначальний вплив на сталість руху фінансових потоків має співвідношення питомої ваги готівки у складі грошової маси. Динаміку такої зміни можна охарактеризувати як позитивну, бо відзначається стійка тенденція до зменшення питомої ваги готівки у структурі грошової маси. Як видно з рис. 3.1 (узагальнено та побудовано на підставі даних [14; 15; 69]), за останні чотири роки мало місце щорічне зменшення питомої ваги готівки у структурі грошової маси.

Однак, незважаючи на це, сталість руху фінансових потоків можна визначити все ж таки незадовільною, бо в Україні зберігається значна питома вага готівкових грошей у порівнянні з розвиненими країнами, що спричиняє певні труднощі в застосуванні відповідних регулюючих інструментів. До того ж ускладненням цього процесу є наявність великої маси іноземної готівкової валюти [18]. При цьому як позитив слід відзначити зростання строкових депозитів, питома вага яких протягом 2003 р.- черв-

ня 2006 р. збільшилася до 63,9% [69]. Разом з тим слід відмітити, що заощадження в гривнях неухильно втягуються в поточний грошовий оборот і втрачають властивості інвестицій. Тож з точки зору безперервності та сталості фінансових потоків у майбутніх періодах доцільно дотримуватися відповідних темпів приросту інвестиційних заощаджень.

Рис. 3.1. Динаміка структури грошової маси в Україні за формою грошових коштів (* - на кінець червня)

Позитивним проявом зміни структури грошової маси в Україні з погляду зменшення питомої ваги готівки можна вважати зосередження зусиль на її поступовому зменшенні завдяки впровадженню пластикових карток і поширенню безготівкових розрахунків.

Це корелює з визначенням основних положень теорії циклів щодо сталості руху фінансових потоків, де важливе значення має розмежування між попитом на гроші як на запас і попитом на гроші як на потік. При цьому одним з ключових питань у такій проблематиці є аналіз динаміки руху потоків електронних грошей, який загалом узгоджується із визначенням можливих впливів на певні грошові агрегати. Однак, як вказують окремі дослідження, в умовах економічного розвитку в Україні вплив обсягів обороту електронних грошей на різні грошові агрегати ще недостатньо виражений [34].

Досить замалим є відношення обсягу електронних грошей до готівкових грошей в Україні, яке до того ж за підсумками 2005 р. зменшилося. Так, на кінець 2002 р. це відношення складало лише 0,0162; 2003 р.- 0,1189; 2004 р.- 0,1645; 2005 р.- 0,1135 (розрахунки автора за даними оборотів електронних грошей та готівки). Незадовільним є і значення іншого показника - банкнотно-депозитного коефіцієнта, який відображує вплив електронних грошей на окремі грошові агрегати. І хоча спостерігається тенденція до зменшення банкнотно-депозитного коефіцієнта - за підсумками 2001 р. - 0,75; 2002 р. 0,70; 2003 р.- 0,54; 2004 р.- 0,51 [34]) - його значення є занадто великим у порівнянні з економіками розвинених країн, де воно коливається у межах 0,06 - 0,13 [65].

До позитиву в динаміці структури грошової маси в Україні також слід віднести тенденції до зростання монетизації економіки (процентне відношення «широких грошей» М3 до ВВП), що свідчить про зростання внутрішнього попиту на гроші, а отже, про сталість руху фінансових потоків внаслідок ендогенних факторів. Як видно з рис. 3.2 (узагальнено та побудовано на підставі даних [14; 15]), рівень монетизації економіки в Україні протягом 1991 - 1995 рр. поступово знижувався - з 80,2% у 1991 р. до 13,1% у 1995 р.

Рис. 3.2. Динаміка рівня монетизації економіки України протягом 1991 - 2005 рр.

Рік

Це дає підстави стверджувати, що забезпеченість економіки грошовою масою за цей період погіршилася, що негативно вплинуло на стан платіжної дисципліни, а отже, і на сталість руху різноманітних фінансових потоків.

З 1997 р. спостерігається поступове піднесення рівня монетизації - з 13,4% у 1997 р. до 45,7% у 2005 р., що можна розцінювати як прояв певного поліпшення забезпеченості економіки грошовою масою. Проте темпи такої динаміки є ще недостатніми, бо не досягнуто рівня 1991 р.

На противагу зазначеному С. І. Адаменко стверджує, що проявом зростання монетизації упродовж 2004 - 2005 рр. є підвищення цін спочатку в енергетичному секторі, а потім і на продовольчому ринку [1]. Деякий сенс у такому зауваженні є, але лише в тому випадку, якщо спостерігається інфляційне зростання ВВП. Загалом же у випадку, коли вартість товарів у грошовому вираженні падає (тобто знижується рівень цін), відношення кількості грошей до ВВП зростає і навпаки. Тож поступове падіння середньорічних темпів інфляції корелюється з підвищенням рівня монетизації ВВП, а їх високе значення стримує зростання цього показника. Більше того, замалий рівень монетизації змушує уряд дотримуватися жорсткої бюджетної політики, а покриття навіть низького (до 3% ВВП) бюджетного дефіциту за рахунок емісії прискорило б розвиток інфляційних процесів.

Великий рівень монетизації є характерною рисою країн з висо- корозвиненою економікою. Середній рівень монетизації ВВП у країнах єврозони у період з 1995 р. по 2005 р. зріс у середньому з 72,5 до 89,9%. При цьому відношення грошової маси до ВВП у США та Великій Британії - понад 100% [23; 46]. Значний рівень монетизації спостерігається у таких країнах, як Ліван, Японія, Малайзія, Швейцарія тощо, тобто на територіях тих країн, де діють найважливіші світові фінансові центри. В країнах, що розвиваються, рівень монетизації не перевищує 40% .

Втім, динаміку структури грошової маси з погляду її впливу на сталість руху різноманітних фінансових потоків найбільш повно характеризує взаємопов'язане порівняння з динамікою вироб-

ництва. Це обумовлено тим, що відповідно до кількісної теорії попит і пропозиція грошової маси взаємозалежні з реальними обсягами виробництва, які до того ж опосередковують значну частину сталого руху фінансових ресурсів (див. міркування розд. 1). Тобто згідно з основними положеннями кількісної теорії грошей можна записати [53]:

де P - абсолютний рівень цін;

Y - реальний обсяг загального виробництва;

M - кількість грошей в обігу;

D - розмір попиту на гроші.

Згідно з рівнянням (3.1) зростання грошової маси повинно супроводжуватися зростанням обсягів виробництва. Проте, як видно з даних рис. 3.3 (побудовано на підставі даних [14; 15]), не завжди підвищення попиту на гроші супроводжувалось зростанням виробництва.

Значення показників, млн грн

Рис. 3.3. Динаміка обсягів виробництва та загальної кількості грошей в обігу в Україні протягом 1992 - 2005 рр.

Аналіз даних рис. 3.3 дозволяє виділити певні часові інтервали, коли динамічне зростання кількості грошей в обігу супроводжувалось незначної зміною обсягів виробництва. До таких часових інтервалів слід віднести:

■ період часу з 1996 р. по 1998 р., коли щорічні темпи приросту обсягів виробництва дорівнювали лише 4,8 та 4,3% відповідно, у той час як темпи приросту кількості грошей в обігу дорівнювали 33,9 та 22,5% відповідно (розрахунки автора);

■ період часу з 2001 р. по 2002 р., коли спостерігалося незначне падіння загального обсягу виробництва;

■ період часу з 2004 р. по 2005 р., коли приріст обсягів загального виробництва можна охарактеризувати логарифмічною функцією, приріст кількості грошей в обігу експоненційною або степеневою функцією.

Більш детальний аналіз грошових агрегатів дозволяє також виявити сезонні зміни у трендах структури грошової маси. Для цього доцільно розглянути графік ряду різниць Yt = Xt - Xt-V де Yt - значення ряду різниць досліджуваного часового ряду, Xt, Xt - і - відповідно наступне та попереднє значення відправного часового ряду [39]. Як приклад проаналізуємо графік ряду різниць для агрегату Мі (рис. 3.4, авторські розрахунки за даними [69] у період з січня 1996 р. по серпень 2004 р.).

Рис. 3.4. Значення ряду різниць агрегату М1 грошової маси в Україні з січня 1996 р. по серпень 2004 р. (щомісячно)

На рис. 3.4 чітко виражений сезонний характер зміни грошового агрегату М1, що відповідає його збільшенню в грудні та зменшенню у січні. Крім того, за наведеними даними також можна визначити зміну режиму ряду. Це простежується у повільному коливанні сезонного збільшення й зменшення агрегату М1 у період з січня 1996 р. по жовтень 1999 р. та більшому коливанні означеного агрегату після жовтня 1999 р. Тобто слід відзначити, що Національний банк став упроваджувати більш щільну грошово-кредитну політику щодо впливу на обіг грошової маси, що насамперед знайшло прояв у більш різкому збільшенні грошової маси наприкінці року та відповідному вилученні грошей на початку року. Водночас якщо порівняти, наприклад, ряди агрегатів М0 та М1 (рис. 3.5, за даними [69]) то видно, що виразність можливого зламу тренда в ряду М0 не настільки простежується та велика, як у ряду М1. Основою цього є розбіжність у швидкості реструктуризації портфелів населення і підприємств.

Рис. 3.5. Часові ряди агрегатів М0 та М1 грошової маси в Україні з січня 1996 р. по серпень 2004 р.

Так, динаміка агрегату М1, що включає кошти на розрахункових рахунках юридичних осіб, швидше реагує на зміни в економіці, у тому числі, через зміни обсягу прибутку і рівня грошових розрахунків у реальному секторі економіки. Зміна портфелів активів населення відбувалася повільніше, а траєкторія зростання агрегату готівки (М0) більш плавна.

Крім того, порівняно невеликою, на фоні щорічного зростання грошової маси в Україні, є й питома вага кредитів у структурі ВВП. Підставою цього є, наприклад, те, що частка банківських кредитних вкладень у ВВП впродовж 1992 - 2004 рр. ще не досягла навіть рівня 1992 р. (рис. 3.6, за даними [14; 15; 69]).

Рис. 3.6. Частка банківських кредитних вкладень у ВВП

Таким чином, загалом можна зазначити, що існуюча структура грошової маси ще не в повному обсязі задовольняє розвиток української економіки, який має відповідний прояв і в русі фінансових потоків;

2) зміну грошового мультиплікатора завдяки маніпулюванню банками нормами обов'язкових резервів за рахунок використання грошових субститутів. Тобто банк може одержати додаткові резерви, відкриваючи депозит або випускаючи депозитний сертифікат. Проте варто зазначити, що фактичне значення грошового мультиплікатора є нижчим за його нормативне значення (рис. 3.7, визначено та побудовано за даними [14; 15]).

Рис. 3.7. Динаміка фактичного та нормативного грошового мультиплікатора в Україні

Упродовж 2004 - 2005 рр. ситуація не змінилася на краще. Більше того, розрив між нормативним і фактичним значеннями грошового мультиплікатора в цей період збільшився. Так, нормативні значення грошового мультиплікатора на кінець вказаних періодів часу дорівнювали відповідно 14,27 та 14,28 (розрахунки автора), а фактичні - 2,34 та 2,41 [14; 15]. Це свідчить про недостатній рівень активізації кредитної діяльності банків, а не емісійної діяльності НБУ в плані функціонування сталих фінансових потоків усієї економіки, що також не сприяє сталості руху фінансових потоків різних суб'єктів господарювання, зокрема й такого як, держава.

Однак існуючий суттєвий розрив між номінальним і фактичним значеннями грошового мультиплікатора (рис. 3.8, узагальнено та побудовано на підставі даних [14; 15] та розрахунків автора) можна пояснити існуванням досить значних ризиків кредитної діяльності в період трансформації економічних відносин. При цьому значний вплив на підвищення такого розриву чинить політичне середовище, яке зазнає суттєвих коливань під час парламентських або президентських виборів.

ІІІІІІІІІІІІІІІІІ

156

Рис. 3.8. Динаміка абсолютної різниці між нормативними і фактичними значеннями грошового мультиплікатора в Україні (на кінець аналізованого періоду)

Одним з факторів позитивного впливу на зміну співвідношення між нормативними та фактичними значеннями грошового мультиплікатора можна вважати динаміку флуктуаційних коливань щодо оборотів по картках національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) (рис. 3.9, побудовано за даними [69]).

Рис. 3.9. Динаміка денних оборотів за картками НСМЕП у 2004 - 2005 рр.

Можна погодитися з авторами [34], що така динаміка руху потоків електронних грошей зумовлює потенційне зростання муль- типлікативного розширення відповідної маси грошей внаслідок утворення додаткового пасиву, який складається з невикористаних коштів клієнтів. Однак суттєвого впливу така тенденція на зміну співвідношення між нормативними та фактичними значеннями грошового мультиплікатора не має, що зайвий раз підтверджує тезу про недостатнє значення потоку електронних грошей у загальному фінансовому потоці економіки країни;

3) ендогенність рішень керівництва центрального банку,

коли він змушений підтримувати на плаву фінансову систему країни і з цих позицій може, наприклад, кредитувати фінансові інститути в тому обсязі, який визнається більш доцільним. У деякій мірі прикладом ендогенності рішень керівництва центрального банку може служити і сезонна зміна грошових агрегатів, коли відбувається зростання грошової маси наприкінці року, який закінчується із значним зменшенням на початку наступного року (рис. 3.10, розраховано та побудовано за даними [69]).

Рис. 3.10. Зростання грошового агрегату М0 протягом грудня 1997 р. та січня 2004 р. у розрізі останнього місяця попереднього року та першого місяця наступного року

Однак означені переключення рядів грошових агрегатів можуть відбуватися і внаслідок девальвації грошової одиниці або під впливом інфляційних процесів. Тож з точки зору сталості руху фінансових потоків слід перш за все визначити природу таких переключень рядів. Проте зробити це однозначно не завжди можливо внаслідок взаємопов'язаної дії впливів екзогенних та ендогенних чинників формування грошової маси, складності аналізу часових рядів динаміки різноманітних макроекономіч- них показників (як приклад - див. Додаток Д);

4) більш повне використання надлишкових резервів, що насамперед знаходить відповідний прояв у розширенні між- банківського кредитування. При цьому, розглядаючи даний аспект ендогенної сталості руху фінансових потоків, слід більш жорстко поєднати його із вищеозначеним та розглядати у взаємозв'язку. Це пов'язано з тим, що міжбанківське кредитування робить банківську систему більш цілісною, що спонукає визначати надлишок усієї банківської системи, а не окремих банків, а отже, застосовувати більш виважені екзогенні рішення керівництва центрального банку. Якщо ж узагальнити розвиток міжбанківського кредитування з погляду сталості руху відповідних фінансових потоків, то слід зазначити, що згідно з графічними узагальненнями (рис. 3.11, побудовано за даними [14; 15; 69]) спостерігається чітка тенденція до домінування частки кредитних ресурсів банків над кредитними ресурсами, наданими НБУ. Така тенденція в останні роки характерна навіть для періодів політичних виборів, які, як було, зазначено раніше, є суттєвим чинником впливу на сталість руху різноманітних фінансових потоків. Тож можна констатувати, що принаймні фінансові потоки банків є досить сталими, а тому повинні відігравати значну роль у безперервності руху й інших потоків.

Слід також зазначити, що зазвичай темпи зростання грошової маси та норм обов'язкового резервування мають певну залежність. Тобто надмірне та необґрунтоване розвитком виробництва зростання грошової маси змушує підвищувати норми обов'язкового резервування. При цьому норма резервування

має бути такою, щоб задовольняти реальні потреби банків у грошах для здійснення поточних розрахунків. Разом з тим необхідно зазначити, що до зростання обсягів резервів треба ставитися обережно, бо невідповідність такого зростання обсягам проведення активних операцій призводить до втрат темпів приросту доходів банку, оскільки резервні вимоги накладають додаткові витрати на банківський сектор, знижуючи прибуток банківських установ. До того ж застосування високих норм резервування супроводжується негативними наслідками для розвитку національної грошової системи.

Разом з тим слід зазначити, що наявність невеликого за розміром грошового мультиплікатора (див. рис. 3.7) ускладнює стале використання норм мінімального резервування та призводить до необхідності більш розширеного впровадження ендогенних норм управління фінансовими потоками. Крім того, часті зміни обов'язкових резервів також можуть спричинити невизначеність у діяльності банків щодо управління їх ліквідністю, а отже, і до управління прибутковістю. Це у підсумку може позначитися на загальній сталості руху фінансових потоків, що охоплюють банківську систему, та спричинити збій у безперервності руху інших фінансових потоків економіки в цілому;

Рис. 3.11. Динаміка структури кредитних ресурсів, наданих на міжбанківському ринку України протягом 1993 - 2005 рр.

5) залучення грошей у банківську сферу, що можна спостерігати останнім часом через зростання депозитних рахунків населення. Втім у даному випадку слід враховувати регіональні аспекти ендогенної сталості руху фінансових потоків. Наприклад, це полягає у розширенні мережі філій банківських установ та відповідному мультиплікативному розширенні фінансових ресурсів банківської системи. При цьому важливим є розширення банківської мережі не лише за рахунок банків конкретного регіону, але й за рахунок залучення банків інших регіонів. З одного боку, це підвищить конкуренцію у формуванні відповідних фінансових потоків, що сприятиме стійкості їх руху, а з іншого - визначатиме сталість руху фінансових потоків тих регіонів, у яких відсутня власна мережа банківських установ.

Водночас розгляд даного напрямку ендогенної сталості руху фінансових потоків зазнає певних трансформаційних змін у напрямку підвищення обсягів здійснення банківської діяльності на фоні зростання питомої ваги у цьому процесі ресурсів регіональних банків. На підтвердження цього на рис. 3.12 (побудовано за даними [9]) показано динаміку співвідношення участі банків регіону та філій банків інших регіонів у здійсненні банківської діяльності на території Харківської області. При цьому обсяг активів банківських установ, що діють на території Харківської області, протягом вказаного часу зріс майже у 5 разів (з 1552 млн грн за станом на 01.01.2000 до 7766 млн грн на 01.10.2003). Також зросли й сукупні зобов'язання банківських установ - з 1237 млн грн на 01.01.2000 до 7053 млн грн на 01.10.2003 [9], що можна визнати як сталість руху фінансових потоків регіону.

Отже можна зазначити, що сталість функціонування фінансових потоків з урахуванням ендогенної складової зростання грошових потоків в економіці України є дещо фрагментарною, бо не за всіма розглянутими напрямками такого зростання спостерігається пожвавлення у русі фінансових ресурсів. Втім як напрямок першочергового розвитку відповідного зростання, на думку автора, доцільно виділити підвищення кредитної актив-

ності банківських установ за рахунок впровадження мережі філій банків у різних регіонах України. Підтвердженням такого зауваження є як динамічність розвитку банківського сектора економіки України загалом, так і дієвість останнього з розглянутих ендогенних факторів сталості руху фінансових потоків зокрема.

Значення показників, %

Рис. 3.12. Співвідношення участі банків регіону та філій банків інших регіонів у здійсненні банківської діяльності на території Харківської області

Розгляд основних складових розширення ендогенних грошових потоків у сталості руху різноманітних фінансових потоків дозволяє констатувати таке [3; 6]:

■ динаміка зміни структури грошової маси як одного із визначальних факторів у досліджуваному процесі загалом має позитивний вплив. Стримуючими бар'єрами більш динамічного руху фінансових потоків є недостатній рівень монети- зації економіки та недостатньо міцний і розгорнутий потік електронних грошей;

■ одним з ключових напрямків щодо підвищення сталості руху фінансових потоків є мінімізації ризиків ведення банківської діяльності. В цьому аспекті доцільно розширювати базу застосування електронних платежів серед населення, що сприятиме утворенню додаткового пасиву, який може складатися з невикористаних коштів клієнтів;

■ з метою підвищення сталості руху різноманітних фінансових потоків слід запровадити можливість використання коштів від норм обов'язкового резервування як одного з джерел фондів розвитку пріоритетних секторів економіки. Для цього доцільно ввести відповідні диференційовані ставки за позичками за рахунок кредитних ресурсів міжбанківського ринку;

■ необхідно проводити більш виважену грошово-кредитну політику з метою недопущення різкої зміни сезонного коливання показників грошових агрегатів;

■ важливим аспектом стабільності руху потоків фінансових ресурсів є динамічний розвиток регіональної мережі банківських установ різних областей країни, яку на перших етапах необхідно стимулювати з метою становлення відповідної регіональної економіки.

3.2.

<< | >>
Источник: Азаренкова Г. М.. Фінансові потоки в системі економічних відносин: Монографія.- Х.: ВД «ІНЖЕК»,2006.- 328 с.. 2006

Еще по теме Прикладні аспекти екзогенної та ендогенної сталості руху фінансових потоків:

  1. ЗМІСТ
  2. Прикладні аспекти екзогенної та ендогенної сталості руху фінансових потоків