<<
>>

Економічний зміст державного кредиту

Державний кредит являє собою специфічну ланку сфери державних фінансів. За економічним змістом він не вписується у сферу державних фінансів, оскільки не має ні окремого фонду грошових коштів, ні відокремленого органу управління.

Водночас державний кредит становить особливу форму фінансових відносин держави, що зумовлює необхідність його виділення в окрему ланку.

Державний кредит служить засобом мобілізації додаткових фінансових ресурсів для задоволення наступних потреб держави:

- фінансування дефіциту Державного бюджету;

- підтримка платіжного балансу і поповнення валютних резервів;

- мобілізація грошових коштів для реалізації інвестиційних проектів та інших заходів держави, встановлених законом України в кожному конкретному випадку .

За формою залучення грошових коштів державний кредит поділяється на державні запозичення та гарантії.

Державні запозичення - це залучення державою в особі Кабінету Міністрів України через Міністерство фінансів України грошових коштів, іншого майна та майнових прав, що передбачає прийняття зобов’язань щодо грошових коштів на умовах повернення, строковості і платності.

Державна гарантія - це зобов’язання держави в особі Кабінету Міністрів України, що діє через Міністерство фінансів України, повністю або частково виконати платежі на користь кредитора у випадку невиконання позичальником, іншим, ніж держава Україна, зобов’язання щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності.

Основними способами реалізації державних гарантій та запозичень можуть бути:

- емісія (випуск) державних цінних паперів;

- укладення угод про позику та гарантійних угод;

- інші способи, передбачені законодавством України.

Державний кредит відображає відносини між державою як позичальником або гарантом та населенням, суб’єктами господарювання та суб’єктами інших держав чи держави - кредитодавцями. Фінансові ресурси для державного кредиту залучаються на добровільній основі, на певний термін і за певну плату у формі відсотка.

Суб’єктами державно-кредитних відносин з боку держави можуть виступати такі органи та установи:

- Кабінет Міністрів України;

- органи влади Автономної Республіки Крим;

- органи місцевого самоврядування;

- Міністерство фінансів України.

Державний кредит поєднує в собі фінансові і кредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованого фонду фінансових ресурсів держави. Отримані через державні позики грошові кошти надходять у розпорядження суб’єктів державно-кредитних відносин з боку держави, які перетворюють їх у додаткові фінансові ресурси. Джерелом погашення державних позик і виплати відсотків за ними виступають грошові кошти Державного бюджету. Водночас державний кредит ґрунтується на принципах повернення, строковості та платності. Це значною мірою зумовлює його кредитний характер. Використання грошових коштів державного кредиту на фінансування виробничих програм, створення нових робочих місць, модернізацію і технічну реконструкцію діючих потужностей значною мірою поєднує його з банківським кредитом.

За економічним змістом державний кредит є формою вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту.

Його джерелом виступають вільні грошові кошти населення і господарських суб’єктів. Використання державного кредиту для покриття дефіциту Державного бюджету виправдовується лише тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища держави, ніж покриття дефіциту бюджету за допомогою грошової емісії.

Державний кредит виконує розподільну, регулюючу та контрольну функції.

Суть розподільної функції державного кредиту полягає в тому, що він є формою вторинного перерозподілу ВВП, доходів і нагромаджень, частина яких перерозподіляється через бюджетну систему у формі податків, зборів і платежів, а інша - може виступати як позичка державі. Перерозподільний характер державного кредиту виявляється при сплаті доходів кредиторам за рахунок Державного бюджету, який більше як на 70% становить податки з юридичних і фізичних осіб.

За допомогою розподільної функції державного кредиту забезпечується формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів держави. Як позичальники, суб’єкти державно-кредитних відносин з боку держави мобілізують додаткові грошові кошти для фінансування своїх витрат.

За допомогою регулюючої функції державного кредиту держава може здійснювати регулюючий вплив на грошовий обіг і рівень відсоткових ставок на фінансовому ринку шляхом купівлі-продажу державних цінних паперів, а також на розвиток продуктивних сил та зайнятість, інвестуючи фінансові ресурси у виробничу сферу і науково- технічний прогрес.

Контрольна функція державного кредиту забезпечує цільове використання фінансових ресурсів, своєчасність повернення боргових зобов’язань та сплати по них відсотків.

Наявність державного кредиту призводить до державного боргу. Загалом державний борг складається з двох частин:

а) усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань у формі облігацій і казначейських зобов’язань;

б) непогашених внутрішніх і зовнішніх боргових зобов’язань держави. Вони включають гарантії, видані місцевим органам влади та господарським суб’єктам за отримані кредити в іноземних позичальників.

Обсяг державного боргу значною мірою характеризує стан економіки і фінансів держави та відображає ефективність діяльності урядових структур держави. Оскільки джерелом покриття державного боргу служать доходи бюджету, які більше як на 70% становлять податкові надходження, то цілком справедливо, що величина боргу - це авансом отримані у населення податки.

Боргові зобов’язання в Україні регулюються законом “Про державний внутрішній борг України”, прийнятим у 1999 р. Ним визначено, що державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов’язання уряду України в грошовій формі.

Державний внутрішній борг України гарантується всіма активами загальнодержавної власності.

Загальний обсяг внутрішнього боргу України складається із заборгованості минулих років та заборгованості, яка виникає за поточними борговими зобов’язаннями уряду України. До його боргових зобов’язань належать випущені ним цінні папери, інші зобов’язання у грошовій формі, гарантовані урядом України, та отримані ним кредити. До складу боргових зобов’язань уряду України включається також частина боргових зобов’язань уряду колишнього Радянського Союзу, взятих на себе Україною.

12.2.

<< | >>
Источник: АРТУС М.М.. Фінанси: Навч. посібник.— К.: Вид-во Європ. ун-ту,2005.— 198 с.— Бібліогр.: 196 с.. 2005

Еще по теме Економічний зміст державного кредиту:

  1. Особливості стабілізації 20-х років. Розвиток країн Європи та Америки.
  2. Особливості післявоєнної відбудови та стабілізації. Країни Західної Європи та Північної Америки у другій половині XX ст.
  3. Наказ Державного казначейства України № 205 ПОРЯДОК казначейського обслуговування місцевих бюджетів від № 205
  4. Соціально-економічний стан місцевих фінансів в Україні
  5. ЗАГАЛЬНА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СФЕРИ
  6. СРСР - Іран - США: геоекономічний «нафтогазовий трикутник».
  7. Радянсько-іранські відносини у поза нафтовому секторі економіки
  8. СУБ’ЄКТИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ: КРИТИЧНА ОЦІНКА ДІЮЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА
  9. Економічний зміст фінансів
  10. Економічний зміст фінансових ресурсів
  11. Економічний зміст фінансової політики та її характеристика
  12. Необхідність і суть державних фінансів
  13. Видатки бюджетів в Україні, їх склад та структура
  14. Державний борг України та його обслуговування
  15. Фінансова складова у розбудові сталих економічних процесів
  16. 3. Проблематичність визначення сутності та змісту поняття «фінансові ресурси» з погляду на множинність суб'єктів господарювання
  17. Фінансові потоки економічних агентів у фінансово-економічному просторі