<<
>>

Економічний зміст фінансів

З’ясування суті фінансів викликає певні труднощі, оскільки вони являють собою економічне явище, що зумовлюється функціонуванням грошей. Фінанси функціонують за допомогою грошової оцінки валового внутрішнього продукту.

Водночас фінанси відображають економічні відносини між суб’єктами суспільства. Але коли йдеться про фінанси, то мається на увазі, що вони відображають відносини щодо переміщення фондів грошових суб’єктів суспільства. Функціонування фінансів пов’язане з формуванням і використанням фондів фінансових ресурсів.

Наука про фінанси є вченням про потоки формування доходів і нагромаджень у результаті розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту та їх розміщення і використання з метою найповнішого забезпечення розширеного відтворення і задоволення інших потреб суспільства. Сутність фінансів базується на таких вихідних положеннях:

1. Фінансові відносини мають грошовий характер.

2. Розподільний характер фінансових відносин.

3. Формування доходів і нагромаджень, їх розміщення та використання відбувається у формі фондів та потоків грошових коштів.

В умовах товарного виробництва задоволення різноманітних потреб людей здійснюється за допомогою обміну у формі купівлі- продажу різноманітної продукції (товарів, робіт, послуг). Реалізація продукції означає отримання виручки, яка служить джерелом компенсації численних і різноманітних витрат та формування певного обсягу чистого доходу.

Безперервний процес суспільного виробництва зумовлює адекватне переміщення створених активів у певному напрямку від одного господарського суб’єкта до іншого та зворотному - їх вартості у грошовій формі. Гроші у формі платежів переходять від одних господарських суб’єктів до інших, а від них - до державного бюджету та позабюджетних фондів. І, навпаки, із державного бюджету і

позабюджетних фондів у формі платежів і виплат надходять до господарських суб’єктів та фізичних осіб.

Грошові кошти опосередковують процес діяльності всіх підрозділів суспільства. Але такий зовнішній прояв фінансів у формі платежів і переміщення грошей не розкриває всієї повноти їх економічного змісту. Переміщення грошових коштів від одного суб’єкта господарювання до іншого характеризує їх економічні відносини. Водночас функціонування фінансів зумовлене розподілом створеного валового внутрішнього продукту у грошовій формі між учасниками суспільного виробництва: державою, суб’єктами господарювання, працівниками та здійснення економічного впливу на процес суспільного виробництва шляхом забезпечення фінансовими ресурсами фінансово-

господарської діяльності і контролем за їх економним й раціональним використанням. Функціонування фінансів пов’язане з розподілом активів - продуктів людської праці у формі вартості (грошовій формі). Але фінанси не охоплюють всієї сукупності розподільних відносин у грошовій формі, а лише ту їх частину, що має суспільний характер.

Розподільні відносини у грошовій формі у будь-якій соціально- економічній формації являють собою економічні відносини щодо розподілу суспільного продукту. Водночас функціонування держави зумовлює здійснення розподілу суспільного продукту таким чином, щоб певна його частка надійшла у розпорядження держави і використовувалася державою на суспільні потреби.

Розподіл суспільного продукту може відбуватися у двох формах:

а) перехід суспільного продукту від одного власника до іншого, тобто зміна власника;

б) розподіл в межах власника.

У розподілі суспільного продукту беруть участь і інші економічні категорії, такі як заробітна плата, ціна, торгівля, кредит тощо. Кожна з них має свої функціональні особливості. Так, заробітна плата застосовується для розподілу фонду споживання. Фінанси і заробітна плата перебувають у постійному зв’язку. Держава регулює заробітну плату з допомогою встановлення мінімуму і податків, створюючи фонди фінансових ресурсів.

Фінанси й ціна мають ширші межі свого функціонування.

Вони застосовуються для розподілу і предметів споживання, і засобів виробництва. Об’єктом зіткнення фінансів і цін є валовий внутрішній продукт. Вони взаємодіють в процесі виконання властивої їм розподільчої функції. Водночас для фінансів розподільна функція є провідною, а для цін - звичайною, рядовою функцією. Тому для здійснення розподільного і перерозподільного процесів фінанси підпорядковують дії розподільної функції ціни, визначають виконання нею пропорцій розподілу новоствореної вартості.

Фінанси тісно пов’язані з кредитом. І фінанси, і кредит мають однакову економічну природу - відображають рух вартості валового внутрішнього продукту. У процесі функціонування фінансів і кредиту створюються і використовуються фонди фінансових ресурсів. Фінанси забезпечують формування централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів на макроекономічному і мікроекономічному рівнях. У процесі використання цих фондів виникає ситуація, коли на одних суб’єктах суспільства утворюються тимчасово вільні кошти, а в інших - їх гостра потреба. При тимчасовій нестачі грошових коштів господарські суб’єкти використовують кредит. При нестачі грошових коштів на рівні держави можуть використовуватися кредити банків, кошти населення та міжнародних фінансових організацій. Кредит продовжує перерозподільні процеси, розпочаті з допомогою фінансів, ціни, заробітної плати.

Між фінансами і кредитом існують відмінності. Вони зумовлені тим, що з допомогою фінансів здійснюється розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, а кредит обмежується їх перерозподілом. Він охоплює лише тимчасово вільні грошові кошти, мобілізовані за відповідну плату у формі відсотка на умовах повернення.

Фінанси і гроші мають свою специфіку і особливу систему зв’язків. Тому їх часто ототожнюють. Гроші і фінанси не можуть існувати один без одного. Фінанси завжди мають грошове вимірювання.

Але певна сума грошей ще не виражає фінанси. Фінанси - це процес формування доходів і нагромаджень, який відбувається у грошовій формі.

Гроші виступають лише технічним засобом вираження величини доходів. Але гроші і грошовий обіг впливають на фінансове становище фізичних і юридичних осіб та держави загалом. Такий вплив відбувається через рівень стійкості валюти та інфляційні чи дефляційні процеси в суспільстві.

Кожна така розподільна категорія має свою сферу і характер застосування, свої функції та особливості дії. Так, зарплата застосовується при розподілі предметів споживання, а фінанси і ціна функціонують у розподілі і предметів споживання, і засобів виробництва. Головною особливістю фінансів є те, що у розподільному процесі з допомогою фінансів відбувається формування і розміщення грошових фондів різного призначення. Одночасно відбувається розподіл натуральної форми сукупного суспільного продукту шляхом утворення різних видів засобів виробництва і предметів споживання.

Носіями фінансових відносин виступають не всі фонди грошових коштів і грошові потоки. Щоб відображати фінансові відносини, вони (грошові фонди і грошові потоки) мають характеризуватися такими рисами:

1. Фонди грошових коштів і грошові потоки мають відображати відносини власності.

2. Вони повинні мати цільове призначення, тобто відшкодування, споживання, нагромадження. Кожен грошовий фонд чи потік грошових коштів характеризується більш вузьким цільовим призначенням (відшкодування, стимулювання тощо).

3. Динамічність фондів і грошових потоків, тобто фонди і потоки грошових коштів перебувають у безперервному русі. Вони постійно поповнюються і вичерпуються.

4. Формування і використання фондів і грошових потоків відбувається на правовій основі. Їх створення і використання здійснюється за відповідними законодавчими актами.

Отже, грошові фонди і потоки грошових коштів, які виступають носіями фінансових відносин, не можна розглядати, як просту концентрацію маси грошей. Вони являють собою чітко відокремлені грошові кошти, що в установленому порядку формуються і використовуються на передбачувані заходи.

Грошові фонди і потоки грошових коштів можуть виступати у натуральній формі активів чи зовнішній формі тих розподільних відносин і фінансової діяльності (сплата податків, виплата й отримання дивідендів, отримання субсидій тощо), що виникають із застосуванням фінансів.

У багатьох випадках формування грошових фондів і потоків грошових коштів супроводжується переходом вартості від одного власника до іншого. Наприклад, платежі та внески до бюджету і позабюджетних фондів. Але є багато випадків формування і використання фондів без зміни власника. Так, у межах кожного господарського суб’єкта утворюються різні фонди, але їх власник не змінюється.

Узагальнено фінансові відносини можна уявити, як форму руху вартості від одного суб’єкта суспільства до іншого, що відображають розподільні і перерозподільні процеси у грошовому виразі. Тому розподільні відносини щодо грошових фондів виступають як інтереси держави, колективів господарських суб’єктів та фізичних осіб. Отже, фінанси як економічна категорія - це узагальнене уявлення про реально існуючі процеси розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту за фондами і потоками грошових коштів.

Економічна категорія “фінанси” має двоїстий характер. З одного боку - це вираження певної сфери виробничих відносин, а з другого - це натуральна форма активів. Двоїстий характер і розмежування суті економічної категорії “фінанси” пов’язані з поняттями “фінанси” і “фінансові відносини”. Між фінансовими відносинами і фінансами не можна ставити знаку рівності.

Фінансові відносини відображають економічний зміст фінансів, що проявляється у її розподільному характері. А фінанси являють собою втілення системи розподільних відносин у самі фонди і потоки грошових коштів.

Отже, фінанси є досить складним суспільно-економічним явищем, що характеризується різними ознаками їх суті та форми прояву. Це зумовлює різні підходи до визначення економічного змісту поняття “фінанси”.

У підручнику “Теорія фінансів” фінанси визначають “...як економічну категорію, що відображає створення, розподіл і використання фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб господарської діяльності, надання різноманітних послуг населенню з боку держави, забезпечення виконання державою її функцій” . Або: “Фінанси - сукупність грошових відносин, пов’язаних з формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів та з обміном, розподілом і перерозподілом вартості створеного на основі їх використання валового внут- [2]

л

рішнього продукту, а за певних умов і національного багатства” .

Загалом підходи до визначення суті фінансів можна об’єднати в такі групи:

а) фінанси - це система економічних (грошових) відносин, за допомогою яких створюються, розподіляються та перерозподіляються фонди грошових коштів;

б) фінанси - це економічна категорія, яка відображає створення та використання грошових фондів у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту;

в) фінанси - це сукупність об’єктивно зумовлених економічних

відносин, що мають розподільний характер, грошову форму вираження, матеріалізують у грошових доходах і нагромадженнях, які зосереджуються в державних структурах і у суб’єктів господарювання з метою розширеного відтворення, матеріального стимулювання

працівників, задоволення соціальних потреб суспільства;

г) фінанси - це система економічних відносин, що виникають для розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту з метою формування грошових коштів цільового призначення, для задоволення потреб держави, суб’єктів господарювання і населення.

З наведених визначень випливає, що об’єктом фінансових відносин є валовий внутрішній продукт, а суб’єктами фінансових відносин виступають держава, юридичні та фізичні особи.

Нам видається, що фінанси - це система економічних відносин, що виникають у процесі формування доходів і нагромаджень в результаті розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту та їх розміщення і використання з метою забезпечення розширеного відтворення та задоволення інших потреб суспільства.

У наведеному визначенні підкреслюється розподільний характер фінансів, формування і розподіл фондів, грошова форма розподілу, мета формування доходів і нагромаджень. Трактування сутності фінансів як системи економічних відносин, що виникають у результаті формування доходів і нагромаджень та їх розміщення і використання, відображає характер фінансових відносин суб’єктів суспільного відтворення усіх рівнів: держави, суб’єктів господарювання, фізичних осіб.

Єдність сутності фінансів усіх рівнів не означає ідентичність механізму їх функціонування. У різних сферах вони можуть мати різний функціональний прояв. [3]

1.3.

<< | >>
Источник: АРТУС М.М.. Фінанси: Навч. посібник.— К.: Вид-во Європ. ун-ту,2005.— 198 с.— Бібліогр.: 196 с.. 2005

Еще по теме Економічний зміст фінансів:

  1. Соціально-економічний стан місцевих фінансів в Україні
  2. Економічний зміст державного кредиту
  3. Економічний зміст фінансової політики та її характеристика
  4. Економічний зміст фінансових ресурсів
  5. Економічний зміст та призначення бюджету
  6. Економічний зміст і функції податків
  7. 5. Економічний та правовий зміст інвестиційної діяльності.
  8. Економічний зміст фінансової роботи на підприємстві
  9. Стаття 205. Зміст економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель
  10. 16,Шість функцій грошової одиниці, їх економічний зміст і сфери застосування
  11. 3. Розрив ВВП в умовах циклічного безробіття. Закон Оукена: економічний зміст та математична формалізація
  12. Фінансові потоки економічних агентів у фінансово-економічному просторі
  13. Сутність економічно активного і економічно неактивного населення.
  14. Функції фінансів та їх характеристика
  15. Функції фінансів підприємств та їх характеристика
  16. § 81. Органи управління у сфері фінансів та кредитування.
  17. Призначення і роль державних фінансів
  18. Склад, призначення і функції місцевих фінансів
  19. 1 Поняття фінансів як правової категорії.