<<
>>

Фінансові потоки економічних агентів у фінансово-економічному просторі

Слабка формалізованість економічних процесів на фоні нечіткого розмежування між окремими поняттями призводить не лише до термінологічної плутанини, тавтології, нечіткого трактування певних визначень, але й ускладнює вирішення цілої низки управлінських завдань.

Важливим прикладом цього, на думку автора, є передусім відсутність сталих визначень щодо руху фінансових ресурсів, які, як було зазначено у підрозд. 1.3, утворюють матеріальну основу фінансів.

При цьому, як свідчить аналіз публікацій, присвячених управлінню фінансовими ресурсами та грошовими потоками, й досі не існує єдиної точки зору щодо визначення сутності поняття «фінансовий потік» та змісту його функціонування у фінансово- економічному просторі (під фінансово-економічним простором автор розуміє сукупність різноманітних грошово-товарних, грошово-фінансових, грошово-кредитних і товарно-кредитних відносин між різними суб'єктами господарювання, що виникають у процесі їх діяльності).

Проте перш ніж почати аналіз існуючих визначень, слід окремо підкреслити, що більшість відмінностей при розгляді фінансового потоку з погляду шкіл економічно розвинутих країн і країн пострадянського простору пов'язана з різницею в їх економічному розвитку, з суттєвістю періодів існування ринкової економіки, впливовістю існуючих на сьогодні умов функціонування відповідних економік.

Однак, визначаючи повноту даного дослідження, зауважимо, що у світовій практиці макроекономічного аналізу досить поширеним є застосування так званих інтегрованих матриць фінансових потоків (у західній літературі - Social Accounting Matrix (SAM) [105]. З економічної точки зору ці матриці відображують наскрізний рух фінансових ресурсів - від формування доходів до їхнього кінцевого використання. Найважливішою галуззю використання інтегрованих матриць фінансових потоків є прогнозування на середньострокову перспективу. Включення їх у модель макроструктурного прогнозу дозволяє «зістикувати» моделювання фінансових результатів від виробництва, одержуваних економічними агентами (домашніми господарствами, державою, підприємствами реального сектора й ін.), і кінцевого попиту, що є одним з основних факторів економічної динаміки.

Однак потоки фінансових ресурсів у згаданих матрицях розглядаються переважно з позицій мікроаналізу, що випливає з тих задач, які ці матриці дозволяють вирішувати:

■ проаналізувати вплив процесів і механізмів фінансового розподілу і перерозподілу (зокрема, податків) на формування зведених макроекономічних показників - норми споживання і нагромадження й ін., фінансовий стан окремих секторів;

■ відобразити процес формування валових заощаджень, їхнього використання на нагромадження і за іншими напрямками;

■ описати утворення дефіцитів фінансових балансів економічних агентів, способів покриття цих дефіцитів, їхній вплив на фінансові активи і заборгованість економічних агентів.

Крім того, слід пам'ятати, що якщо у західній практиці потокові принципи управління є визнаним фактом (отже, подання фінансового потоку є формальним), то в умовах перехідного періоду, який ще властивий Україні, точні визначення понятійного апарату все ж таки є одним із засобів обґрунтування подальших шляхів розвитку наукової думки та практичних розробок.

Отже, відповідний аналіз доцільно провести переважно на підставі досліджень російських та українських вчених, які займаються цією проблематикою. До того ж саме цим вченим, на відміну від західних, знайомі усі тонкощі перехідного періоду, який зазнають їх країни. Тому стосовно до визначень цих вчених щодо управління фінансовими ресурсами, які так або інакше враховують підходи західних дослідників, проведемо теоретичне узагальнення поняття «фінансовий потік» (рис. 1.6, узагальнено автором).

Рис. 1.6. Основні складові у визначенні поняття «фінансовий потік»

Так, наприклад, російські вчені Ю. Плущевська та Л. Старікова уявляють під фінансовими потоками «зміни фінансових активів та зобов'язань секторів економіки за період здійснення фінансових операцій» [65, с. 117]. Але таке визначення, на нашу думку, більш доцільно використовувати не з погляду теоретичного узагальнення, а з погляду визначення напрямків дослідження фінансових потоків, що й роблять ці автори.

У великому економічному словнику під фінансовим потоком розуміється або перелив фінансових ресурсів через посередників, або напрями використання фінансових ресурсів [19]. Таке визначення теж не охоплює основних ознак, яким повинен відповідати кожний окремий елемент понятійного апарату у сфері фінансів, виступаючи як певна наукова думка. Тобто, з одного боку, таке визначення повинно враховувати аспект впливу фінансових відносин, а з іншого - являти собою цілісну структуру опису економічного явища, сутність якого розкривається у визначенні внутрішньої природи та змісту досліджуваного явища, завдяки узагальненню певної його множини, а не виділенню низки вузьких спостережень.

Прикладом такого вузького розуміння поняття «фінансовий потік» є його розгляд як руху окремого виду фінансових ресурсів. Так, О. Бандурін, розглядаючи фінансовий потік корпорацій, поєднує його передусім з рухом фінансових інвестиційних ресурсів [11, с. 176 - 178]. Можливо, таке визначення «фінансового потоку» з погляду діяльності корпорацій у визначений момент часу і є доцільним, бо реальні інвестиції виступають базою для початку діяльності суб'єктів господарювання, але ж воно обмежує сутність загального розуміння. Це пов'язано з тим, що у своїй діяльності корпорації не обмежуються лише використанням фінансових інвестиційних ресурсів. Слід також додати, що фінансові інвестиційні ресурси недоцільно використовувати безпосередньо у виробництві споживчих товарів, бо процес інвестування потребує збереження відмови від сьогоднішнього споживання.

Також, на думку автора, вузьким є розуміння фінансового потоку у міркуваннях В. Колесниковой яка зазначає: «...під фінансовим потоком варто розуміти рух коштів у результаті фінансової діяльності підприємства (надходження засобів від розміщення акцій, випуску облігацій, вибуття коштів унаслідок викупу власних акцій, погашення облігацій, виплати дивідендів)» [47, с. 43]. Однак рух коштів та формування відповідної бази фінансових ресурсів відбуваються і внаслідок операційної та інвестиційної діяльності підприємства.

Водночас більшість вчених використовує термін «фінансовий потік», коли аналізується загальна схема потоків коштів через фінансову систему [8; 25]. Так, наприклад, М. Деркач розглядає фінансові потоки сектора загального державного управління, сутність яких зводиться до відповідності фінансових ресурсів, закріплених за кожним рівнем державного управління. Тобто- перш за все визначається державний рівень управління фінансовими потоками. При цьому вона також зазначає, що фінансові

потоки всередині сектора загального державного управління виникають на стадії утворення первинних доходів як сума податків на продукти та імпорт і податків на виробництво у вигляді плати за використані виробничі ресурси, за виключенням субсидій на продукти, імпорт і виробництво. В процесі розподілу первинного доходу і вторинного розподілу доходу фінансові потоки загального державного управління доповнюються надходженнями податків на дохід і майно, внесками на соціальне страхування, чистими надходженнями (за виключенням переданих іншим секторам) доходів від власності та інших трансфертів, які формують наявний дохід сектора загального державного управління [35]. Водночас майже не розглядаються фінансові потоки на рівні окремого суб'єкта господарювання.

Разом з тим деякі українські та російські дослідники зазначають, що фінансові потоки слід розуміти як рух відповідних фінансових ресурсів у мікро- та макросередовищі [1; 40; 57]. І з цим варто погодитися. При цьому до останніх робіт, присвячених цим питанням, слід віднести дослідження О. Хавтур, яка констатує, що саме рух фінансових ресурсів формує своєрідні фінансові потоки, створюючи єдиний процес, який має на меті досягнення ефективного господарювання [89]. Така думка співпадає з міркуваннями автора [8; 25]. Проте необхідно також брати до уваги окремі визначення, хоча вони лише ускладнюють розуміння таких понять, як «фінансові ресурси» та «фінансові потоки». Прикладом цього є визначення А. Марченком поняття «фінансові ресурси», яке розглядається «...як економічна (фінансова) категорія, що виражає фінансові відносини, пов'язані з рухом частини грошових коштів суб'єктів господарювання...» [56, с. 6]. Розглядаючи фінансовий потік, П. Конюховський розкриває його змістовну частину через поняття швидкості зміни стану системи. Тобто формально він визначає фінансовий потік x'(t) як [48, с. 147]

де x(t) - обсяг фінансових ресурсів;

t - час, протягом якого аналізується зміна фінансових ресурсів.

Але, на думку автора, таке визначення фінансового потоку більше підходить до його економіко-математичного моделювання, а не для розкриття економічної природи та сутності. Втім, у цьому аспекті заслуговує на увагу визначення фінансового потоку, яке дають П. Бочаров та Ю. Касимов. Так, вони вказують на те, що фінансовий потік можна визначити на підставі величини потоку - функції, яка співвідносить з кожним інтервалом часу деяке значення величини потоку, що відповідає цьому інтервалу часу. При цьому змістовність величини потоку для даного інтервалу часу дорівнює загальній грошовій масі, яку цей потік «переніс» у визначений час [20, с. 40 - 41].

Однак деякі дослідники занадто формалізують поняття «фінансовий потік» при розгляді певних математичних моделей [80], що в кінцевому підсумку не сприяє визначенню його економічної сутності.

Крім того, деякі російські фахівці з сучасного фінансового менеджменту зазначають, що поняття «фінансовий потік» є інтуїтивно зрозумілим. Його зручно використовувати у повсякденній роботі, діловому спілкуванні, а також при розробці наочних схем фінансових операцій [32, с. 4]. О. Горбунов підкреслює, що «фінансовий потік - це потік видатків або доходів компанії протягом деякого проміжку часу» [32, с. 5], що, на нашу думку, ототожнює його з сутністю грошового потоку (див. визначення грошового потоку нижче). Слід зазначити, що якщо дане поняття і є інтуїтивно зрозумілим, то чому пряме перенесення заходів потокового управління не спрацьовує у більшості країн, яким властиві економічні процеси перехідного періоду.

Разом з тим в економічній науці щодо визначення фінансового потоку існують два концептуальних підходи [54; 94]. Згідно з першим підходом фінансові потоки ототожнюються із грошовими та охоплюють увесь оборот грошової маси та розміщення в

активах. Другий підхід базується на відокремленні фінансових потоків як специфічних грошових потоків.

Проте, на нашу думку, фінансовий потік має певні відмінності від грошового потоку. Перш за все ця різниця полягає у тому, що грошовий потік є актом обміну еквівалентами, що виражені у товарній та грошовій формі. При цьому фінансовий потік може бути і безеквівалентним. Так, можлива ситуація, коли вихідна грошова сума не підлягає відшкодуванню. Тобто отримувач цієї суми повністю її отримує, а той, хто відправив,- втрачає. Прикладом такого найпростішого фінансового потоку є податки, які за своєю економічною суттю не відшкодовують і не компенсують джерел свого виникнення. Крім того, слід вказати і на такі безеквівалентні фінансові потоки, що широко використовуються у бюджетному механізмі, як дотації, субвенції, субсидії, а також взаємні розрахунки та компенсації.

Таким чином, наведені визначення відносно фінансового потоку та фінансових ресурсів дозволяють зробити декілька узагальнених висновків:

по-перше, розкриття змісту й сутності фінансового потоку пов'язане з визначенням поняття «фінансові ресурси» і полягає у русі та зміні обсягів фінансових ресурсів деякого суб'єкта господарювання;

по-друге, фінансові потоки існують на різних рівнях економічних відносин між різними суб'єктами господарювання;

по-третє, для визначення загального поняття «фінансовий потік» потрібен окремий розгляд тлумачення терміна «потік»;

по-четверте, для розуміння сутності фінансового потоку необхідно розглянути тлумачення терміна «грошовий потік»;

по-п’яте, фінансові потоки є деякою змінною конструкцією, яка відображає часткове розуміння їх сутності, виходячи із завдань, що постають перед дослідниками.

Інакше кажучи, слід визначити розгалуженість та багатогранність фінансових потоків у фінансово-економічному просторі.

З погляду першого висновку на підставі аналізу, проведеного у підрозд. 1.3, слід зазначити, що розмежування фінансових потоків з точки зору існування окремого суб'єкта господарювання є досить обґрунтованим. У цьому аспекті доцільно підкреслити, що, наприклад, управління фінансовими потоками підприємств виробничої сфери розглядається як найважливіша ланка управління усім підприємством, і зокрема процесу управління їх фінансовими результатами. Тобто аналіз та управління фінансовими потоками слід розглядати з урахуванням основної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємств (рис. 1.7, авторське узагальнення). Виходячи з цього, фінансові потоки таких підприємств можна визначити, наприклад, як потоки фінансових ресурсів, що опосередковують рух основних засобів підприємства, або як потоки фінансових ресурсів, що обумовлені рухом оборотних активів, і т. ін. Наведені визначення фінансових ресурсів і структура взаємопов'язаного потоку грошей та фінансових ресурсів промислового підприємства (див. рис. 1.7) свідчать про те, що фінансові потоки можна розділити на вхідні та вихідні:

■ вхідні - фінансові потоки, що забезпечують приплив фінансових ресурсів на підприємство;

■ вихідні - фінансові потоки, що зумовлюють відтік фінансових ресурсів з підприємства.

Проте серед основних суттєвих характеристик фінансового потоку як об'єкта управління слід відмітити його взаємозв'язок з фактором часу та особливостями формування, розподілу й використання фінансових ресурсів для різних суб'єктів господарювання. Отже саме фінансові ресурси, на думку автора, дозволяють відокремити поняття «фінансовий потік» від поняття «грошовий потік».

Крім того, можна констатувати, що в розрізі різних ознак відносно визначення фінансових ресурсів існують різні види фінансових потоків. Наприклад, якщо розглядати різновиди фінансових ресурсів на макрорівні, то можна виділити фінансові потоки, що утворюються рухом:

Рис. 1.7. Структура взаємопов'язаного потоку грошей і фінансових ресурсів промислового підприємства

■ кредитних ресурсів різних міжнародних фінансових організацій та внутрішніми кредитами Національного банку;

■ податкових платежів;

■ відрахувань до позабюджетних фондів;

■ платежів у місцевий бюджет і т. ін.

Такий висновок також може опиратися й на існування різних видів ринків, для кожного з яких характерні свої фінансові інструменти - окремі форми коротко- і довгострокового інвестування [19]. У цілому ж можна відзначити, що багатогранність форм і напрямків розвитку сучасного фінансового ринку, а також специфіка його функціонування визначають у кінцевому підсумку різновиди фінансових потоків. Також слід розрізняти фінансові потоки й за базою формування та використання фінансових ресурсів, де насамперед доцільно виділити кредитні та інвестиційні фінансові потоки [50].

Проте більш детальну класифікацію фінансових потоків варто наводити у зв'язку із певною необхідністю визначення ефективних способів управління фінансовими ресурсами різними суб'єктами господарювання. Разом з тим слід зауважити, що не всі ознаки фінансових ресурсів можна одночасно використати при ранжуванні фінансових потоків. Так, на думку автора, недоречним є, зокрема, визначення фінансових потоків за правом власності фінансових ресурсів або їх організаційно-правовою формою.

До того ж слід враховувати, що різним фінансовим інструментам властиві свої особливості щодо «поведінкового визначення грошей», які змінюються з часом [58, с. 63]. Інакше кажучи, необхідно розрізняти фінансові потоки за ступенем здатності перетворюватися у грошові потоки протягом деякого часу (тобто необхідно враховувати ліквідність фінансового потоку), що важливо з погляду існування різних функціональних капіталів (більш детально це питання буде висвітлено у розд. 2) та взаємозв'язку основних функціональних фінансових ринків: кредитного ринку, ринку цінних паперів, страхового ринку, фондового ринку, валютного ринку. Однак слід підкреслити, що

традиційний розподіл ринків на ринок грошей і ринок капіталів у даний час є досить умовним. Ця умовність розподілу відповідних фінансових ринків в першу чергу визначається здатністю до швидкого перетворення різних фінансових активів внаслідок їх постійного руху.

Сукупність усіх надходжень і розміщень у процесі функціонування банку так само може бути представлена у вигляді відповідних потоків фінансових ресурсів. При цьому фінансові потоки банків теж мають різноманітну природу. Тобто ці потоки також можуть бути диференційовані, наприклад, за вартістю, структурою та економічним змістом, напрямком руху, сферою обігу, часом існування тощо.

Проте віднесення фінансового потоку до однієї з наведених груп може бути правомірним лише на конкретному інтервалі часу, оскільки як самі потоки, так і їх окремі елементи протягом часу можуть переходити з однієї групи в іншу, що підкреслює часову складову у визначенні фінансових потоків.

Таким чином, економічна сутність фінансового потоку відносно деякого суб'єкта господарювання полягає в тому, що фінансові ресурси, які надходять до цього суб'єкта з макросередовища і мають визначені групові ознаки, в процесі функціонування підприємства трансформуються з одного виду в інший, отримуючи інші якісні ознаки. Тобто цілком зрозумілим є те, що у русі цих фінансових ресурсів значне місце займають окремі суб'єкти господарювання. Проте з огляду на таких суб'єктів варто визначити горизонтальні фінансові потоки - ті, що відображають рух між різними суб'єктами господарювання, та вертикальні - між підпорядкованими підприємницькими структурами одного підприємства.

Водночас фінансові потоки держави формують певні кругообо- роти, які в цілому є системою, що забезпечує утворення, розподіл і витрачання певних грошових державних фондів.

Узагальнюючи сказане вище відносно фінансових ресурсів економіки, можна визначити такі типи потоків фінансових ресурсів:

■ вхідні фінансові потоки (або загальний вхідний фінансовий потік держави), які формуються у разі існування потоку фінансових ресурсі від господарюючих суб'єктів до держави з метою формування бюджетів різних рівнів. До цих фінансових потоків також слід віднести потоки фінансових ресурсів, що утворюються у разі зовнішніх зв'язків держави завдяки відповідній мережі установ (наприклад, митниця, Національний банк України);

■ горизонтальні фінансові потоки, які пов'язані з рухом фінансових ресурсів з метою реалізації програм бюджетів відповідних рівнів та економічними зв'язками між різними суб'єктами господарювання;

■ вихідні фінансові потоки держави, які утворюються внаслідок руху відповідних фінансових ресурсів для розвитку соціальної інфраструктури, утримання установ невиробничої сфери відповідних територій. Серед цих потоків також треба розрізняти потоки фінансових ресурсів типу трансфертів, субвенцій, субсидій, дотацій і цільових позик від суб'єктів вищестоящих рівнів, а також цінності корисного ефекту (наприклад, пільгове кредитування, оподаткування, створення привабливих інвестиційних територій тощо).

Основні класифікаційні ознаки відносно визначення та ранжу- вання фінансових потоків подано на рис. 1.8 (запропоновано автором).

Окремо слід зауважити, що фінансові потоки є цілеспрямованими. Це випливає з того, що рух фінансових ресурсів здійснюється відповідно до певної діяльності окремого суб'єкта господарювання.

Відповідно до третього висновку відносно аналізу існуючих визначень поняття «фінансовий потік», перш за все треба зауважити, що потік - це економічна величина, яка характеризується розмірністю (обсяг поділений на час) та вимірюється у русі деякого ресурсу з урахуванням часового інтервалу. Одночасно обсяг деякого ресурсу - це величина, яка характеризує значення якогось показника на фіксований момент часу [48, с. 1471, що може бути

пов'язано з поняттям «запас». Втім, змінна запасу може бути обчислена лише у визначений момент: її величина не має часової довжини. Змінна ж потоку може бути обчислена тільки як оборот за період (хоча цей період може бути нескінченно малим); її величина має часовий вимір. Істотна різниця між запасом і потоком полягає в тому, що останній не може бути обчислений без обліку відповідного часового періоду, тоді як запас може [92, c. 101]. При цьому рівень змінної потоку відноситься до визначеного моменту часу. Проте ці дві величини разом знаходяться у діалектичному зв'язку, бо вони впливають одна на одну, існування однією зумовлює розвиток іншої і навпаки.

Рис. 1.8. Основні класифікаційні ознаки відносно визначення та ранжування фінансових потоків

Для подальшого аналізу наведемо одне з найбільш розповсюджених визначень поняття «фінансові ресурси», подане у великому економічному словнику: фінансові ресурси - це сукупність фондів коштів, що знаходяться в розпорядженні держави, підприємства, організації, які створюються в процесі розподілу та перерозподілу сукупного суспільного продукту і національного доходу [19]. Там же знаходимо твердження, що фонд - це запас.

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

69

Таким чином, можна стверджувати, що фінансові ресурси - це деякий рухомий запас, а зміна запасу, обумовлена рухом фінансових ресурсів, породжує існування фінансового потоку. При цьому цей фінансовий потік може бути визначений як горизонтальний. Разом з тим зазначимо, що запаси фінансових ресурсів фіксуються:

■ у бюджетах взаємодіючих територій;

■ у речовинних елементах капіталу;

■ у страхових запасах підприємств (у касовій готівці, фінансових активах, матеріально-речовинних елементах виробництва й ін.);

■ у банківських резервах;

■ в інвестиціях;

■ на особових рахунках;

■ у зобов'язаннях і т. ін.

Виходячи з викладеного, автор не погоджується із загальним визначенням поняття «грошовий потік» як потоку, що «утворюється рухом запасів грошей» [79, с. 4]. Таке визначення поняття «грошовий потік» має право на існування тільки в межах окремого управлінського завдання, а не з погляду методології загального питання щодо визначення сутності фінансового потоку.

Але, крім зазначеного вище, необхідно також відмітити, що більшість авторів при розгляді окремих питань з управління фінансами використовують поняття «грошовий потік», яке й ототожнюють з фінансовим потоком.

Так, наприклад, І. Бланк розглядаючи комплекс проблем, пов'язаних з управлінням фінансовою діяльністю виробничого підприємства, у вузькому розумінні опирається лише на поняття «грошовий потік» [17]. Однак, на нашу думку, це не зовсім вірно, бо розгляд умов розподілу та перерозподілу фінансів з однієї точки зору може призвести або до перекручування цих умов, або взагалі до неефективного управління. Наприклад, у грошовий потік не входять дивіденди і податкові платежі [58, с. 242], але

їх необхідно враховувати при фінансовому управлінні. Водночас така невизначеність усувається завдяки введенню у розгляд різновидів грошових потоків. Таким прикладом є поняття «вільний грошовий потік» - частина грошового потоку, яка «перевищує розмір прибуткових інвестиційних можливостей, що відкриті для фірми» [58, с. 242]. Проте інвестиційні можливості пов'язані з наявністю вільних інвестиційних ресурсів (які є різновидом фінансових ресурсів), тож, на нашу думку, доречно було б розглянути саме поняття «фінансовий потік».

Більше того, як правило [17; 45; 54; 65], досліджується окремо функціонування грошових потоків і рух фінансових ресурсів на рівні суб'єктів господарювання, що абсолютно невірно. Рух грошей і фінансових ресурсів утворює взаємозалежне коло, яке необхідно враховувати при прийнятті відповідних управлінських рішень. Крім того, на думку автора, аналіз фінансових і грошових потоків повинен здійснюватися в ув'язуванні з результатами фінансових і нефінансових операцій. Це обумовлено тим, що сектори економіки та суб'єкти господарювання можуть одержувати доходи, наприклад, не тільки у вигляді відсотків за банківськими кредитами і внесками, доходів за операціями з цінними паперами, а й у вигляді безоплатної (трансфертної) передачі між секторами (окремими суб'єктами господарювання), що збільшує або зменшує їхні фінансові ресурси. Тобто обсяги фінансових ресурсів залежать не тільки від конкретних результатів виробництва, але і від діючої податкової системи, грошово- кредитної політики. Водночас застосування лише дисконтування грошового підходу як внутріфірмового управлінського інструмента в певній мірі є небезпечним для підприємств. Так, проекти, які вже зробили визначений вклад в успіх підприємства, але поки не вписуються у фазу запланованих грошових надходжень, при впровадженні даного методу повинні, як правило, анулюватися.

Інакше кажучи, проблеми з управління фінансами повинні розглядатися не лише з погляду фінансової стійкості суб'єктів господарювання, сталого розвитку економіки, а й з погляду комплексного підходу, який включає суперпозицію векторів різних фінансових потоків, що у кінцевому підсумку, на думку автора,

допоможе виділенню ключових, системоутворюючих факторів фінансової політики.

Слід підкреслити, що грошові потоки відіграють значну роль у формуванні фінансових ресурсів, а отже, і в розумінні самого поняття «фінансовий потік». Одна з глибинних сутностей грошей полягає в тому, що вони здатні перетворюватися на капітал, який у загальному вигляді, як було зазначено раніше, характеризує частку фінансових ресурсів, що приносять дохід. Але, на погляд автора, тут існує щонайменше дві проблеми:

■ перша пов'язана з нечіткістю поняття «гроші», появою нових інструментів грошового ринку і гібридних банківських рахунків, де гроші одночасно приносять дохід і можуть служити засобом розрахунків за товари [92, с. 15]. Разом з тим перехід України до ринку і пов'язані з ним трансформаційні процеси в економіці привели до формування нових видів фінансових ресурсів, які мають як коротко-, так і довгостроковий характер залучення. До їхнього числа доцільно віднести частину коштів, яка залишається в розпорядженні підприємства в результаті надання йому податкових пільг або податкового кредиту. До того ж існуючі теоретичний та емпіричний підходи до визначення грошей також не дають однозначної відповіді на запитання: «Які активи слід віднести до грошей?». Теоретичний підхід недостатньо конкретний, а емпіричний - суперечливий;

■ друга проблема знаходиться у змістовній площині, де треба також розрізняти значеннєве навантаження на визначення поняття «грошовий потік». Як приклад порівняємо такі визначення:

♦ потік грошових коштів - це рух грошей [96, с. 120];

♦ грошовий потік - це різниця між сумами надходжень і виплат грошових коштів підприємства за визначений період часу [19].

Перше визначення є узагальнюючим та розкриває лише зміст поняття, друге більше вказує на механізм обчислення грошового потоку та розкриває його сутність.

Одночасно для розуміння сутності фінансового потоку не менш важливим є розгляд задач, що постають з погляду управління потоком грошей і потоком фінансових ресурсів. У цілому ж задача аналізу та управління грошовими потоками полягає у виявленні причин браку (надлишку) коштів, визначенні джерел їхніх надходжень і напрямків ефективного використання, з урахуванням оптимізації розподілу наявних обсягів грошових ресурсів. Наприклад, управління грошовими потоками на рівні окремого суб'єкта господарювання включає такі напрями:

■ облік руху грошей;

■ аналіз грошових потоків;

■ складання бюджету руху коштів, який охоплює основні аспекти управління діяльністю суб'єкта господарювання.

Водночас управління грошовим потоком особливо важливе для промислових підприємств, які, до речі, складають основу економічного потенціалу України з погляду необхідності [10; 17]:

■ ефективного управління оборотним капіталом (оцінки короткострокових потреб у наявних грошах і управління запасами);

■ планування часових параметрів капітальних витрат;

■ управління капітальними потребами (фінансування за рахунок власних коштів або кредитів банку);

■ управління витратами та їхньою оптимізацією для більш раціонального розподілу ресурсів підприємства в процесі виробництва;

■ управління економічним зростанням.

Разом з тим саме існуючі проблеми з питань функціонування грошових потоків і зумовлюють відповідні задачі щодо управління фінансовими потоками. Серед таких проблем управління слід виділити питання:

■ визначення додаткових джерел фінансових ресурсів та грошових надходжень;

■ необхідності у плануванні за обсягами і термінами майбутніх платежів до різних бюджетних та позабюджетних фондів;

■ доцільності узгодження різних фінансових потоків у часі;

■ визначення запитів на фінансування з реальними потребами виробництва і т. ін.

Як приклад оперативного управління фінансовими потоками виробничого підприємства можна зазначити управління дебіторською та кредиторською заборгованістю, збільшення обігу власних коштів, консолідацію фінансових ресурсів.

Не менш суттєвим є й питання організації управління фінансовими потоками суб'єктів господарювання з метою ефективного використання власного та залученого капіталу, отримання визначеного прибутку. Однак зазначені проблеми також взаємопов'язані з функціонуванням фінансових потоків на макрорівні, що корегується відповідною фінансово-кредитною політикою, визначенням механізмів кредитування, оподаткування, страхування тощо.

Зосередження уваги на питаннях управління фінансовими потоками обумовлене й тим, що саме вони та їх неефективне вирішення, на думку автора, призводять до нетривіальних процесів у русі грошових коштів, до порушення управлінських зв'язків між рухом фінансових і грошових потоків, а отже, до флуктуацій щодо загального рівноважного фінансового стану як суб'єктів господарювання, так і економіки в цілому.

Тобто загалом основні задачі з управління фінансовими потоками зводяться до ефективного формування та перерозподілу фінансових ресурсів з метою доцільного управління певним суб'єктом господарювання та досягнення визначених фінансових результатів. Виходячи з наведеного вище, доцільно вказати, що основні функції фінансового потоку (тобто його економічну сутність) треба розглядати у взаємозв'язку з основними характеристиками грошових потоків. Серед основних функціональних ознак фінансового потоку, які розкривають його економічний зміст і сутність, на погляд автора, слід виділити такі:

1) фінансовий потік - це об'єкт управління не лише фінансами будь-якого суб'єкта господарювання, а й об'єкт фінансового управління його відповідної господарської діяльності;

2) фінансовий потік взаємопов'язаний з формуванням, розподілом і використанням різних функціональних капіталів (більш докладно це питання розкрито у розд. 2);

3) фінансовий потік узагальнює різні форми та види руху фінансових ресурсів певних суб'єктів господарювання;

4) фінансовий потік як процес зумовлює досягнення певного економічного результату;

5) фінансовий потік здійснюється у взаємозв'язку з грошовими потоками та з урахуванням фактора часу, відображує ліквідність фінансових ресурсів;

6) фінансовий потік - це цілеспрямований рух фінансових ресурсів відповідно до певної діяльності суб'єктів господарювання, яка визначається згідно з приналежністю їх до деякого сектора економіки.

Таким чином, підсумовуючи сказане вище, на думку автора, поняття «фінансовий потік» слід визначити у такій редакції:

фінансовий потік - це цілеспрямований рух, зміна (обсягів, типів, форм і видів) фінансових ресурсів певного суб'єкта господарювання, що здійснюються спільно з відповідними його грошовими потоками (еквівалентні фінансові потоки) або без них (безеквівалентні фінансові потоки), але обов'язково з урахуванням фактора часу, та відображує ліквідність зазначених фінансових ресурсів.

Таке визначення цілком пов'язане також з тим, що, як свідчить теорія попиту на активи, попит на гроші повинен бути функцією ресурсів, що й зумовлює необхідність розгляду фінансового потоку як руху фінансових ресурсів.

Крім того, наведене визначення фінансового потоку дозволяє розрізняти фінансові потоки на різних рівнях, одночасно визначає взаємозв'язок із грошовими потоками та генетичну природу виникнення тих або інших фінансових потоків. Разом з тим фінансовий і грошовий потоки можуть розглядатися як різні рівні абстрагування з приводу економічних відносин щодо формування, розподілу та використання фінансових ресурсів. Загальну

схему взаємозв'язку різних типів фінансових потоків економіки подано на рис. 1.9 (авторське узагальнення).

Проте аналіз сутності фінансового потоку був би неповним без розгляду його місця серед інших понять, категорій і насамперед таких важливих для фінансової сфери, як «фінанси» та «кредит».

Як було зазначено вище, саме функціонування грошей створило економічну базу для виділення кредиту та фінансів у самостійні категорії та породило існування кредитних і фінансових відносин. Втім, взаємозв'язок цих категорій опосередковується різними вченими по-різному.

Так, наприклад, О. Василик вважає, що «по суті, вони мають однакову економічну природу» [24, с. 17]. На противагу такому підходу М. Савлук вважає, що «фінанси і кредит функціонують переважно паралельно, на відокремлених сегментах, доповнюючи, а не підмінюючи один одного» [34, с. 376]. Це обумовлено тим, що в історичному плані фінанси та кредит розвивалися різними шляхами [15; 18; 52]. До того ж першим позикодавцям перш ніж надати позику, необхідно було зібрати первісний капітал на безповоротній, тобто чисто фінансовій, основі.

Аналогічна ситуація характерна й для розвитку банківської справи. При цьому формування та концентрація власного капіталу відбувалися саме на фінансовій основі «як фінансовий фонд, що потім перетворюється в позиковий фонд, але не весь, бо частина капіталу банку зберігається у вигляді резервного фонду, який за своєю природою є саме фінансовим, а не позиковим фондом» [18, с. 17].

Разом з тим формування і використання фінансів також відбуваються за допомогою певних фондів грошових коштів. Виходячи з цього, наприклад, такі вчені, як Є. Богачев та Б. Чуб наполягають на тому, що саме категорія «фондування грошових коштів» з'єднує фінанси та кредит [18, с. 18 - 19].

Але існує й інша точка зору. Наприклад, І. Зятковський розглядає фінансові відносини як форму прояву об'єктивної реальності, «.. .що проявляється у фінансових стосунках між підприємствами та державними і недержавними інституціями з приводу органі-

Рис. 1.9. Узагальнена схема руху різних типів фінансових потоків

зації формування, розподілу та використання фінансових ресурсів у процесі відтворення» [38, c. 35]. Тому матеріальним змістом цієї реальності він вважає не фонди коштів, а фінансові ресурси. Крім того, слід зауважити, що одним із безпосередніх джерел формування різних фондів є чистий прибуток - складове джерело фінансових ресурсів будь-якого суб'єкта господарювання.

Таким чином, саме фінансовий потік матеріалізує економічні відносини щодо формування, розподілу та використання фінансових ресурсів, які акумулюються у різних фондах. Крім того, на думку автора, фінансовий і грошовий потоки разом матеріалізують фінансові та кредитні відносини.

Разом з тим слід зауважити, що фінансовий потік має просторові, часові та якісні межі. І якщо якісні межі визначаються переважно через міжкатегоріальний економічний взаємозв'язок, то просторові і часові обмеження пов'язані як через взаємодію з тими або іншими економічними категоріями, так і з послідовним розвитком економічних відносин у певні проміжки часу, застосуванням відповідних фінансових інструментів щодо матеріалізації руху фінансових ресурсів.

Резюме

1. На основі всебічного розгляду різних підходів до розуміння сутності перехідної економіки та обґрунтування послідовності розвитку кризових явищ у фінансовій сфері доведено необхідність зосередження уваги на питаннях руху фінансових ресурсів, підвищення ефективності управління ним. Доведено вагомість такого висновку для країн, де відбувається перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки. Цей висновок ґрунтується:

■ на необхідності перебудови неефективного механізму функціонування фінансового ринку, який в даному випадку слід розглядати не як засіб забезпечення сталості функціонування економічної системи, а як інструмент дієвості відповідних змін;

■ на тому, що такий економічний розвиток найбільш чуттєвий до змін світової господарської та фінансової кон'юнктури.

2. Завдяки аналізу розвитку кризових явищ у фінансовій сфері розкрито зміст інтегративного урегулювання руху фінансових ресурсів у різних сферах економіки, що дозволяє адекватно описати сутність відповідних впливів на розвиток перехідної економіки. При цьому розкрито сутність і послідовність розвитку кризових явищ. Запропоновано відповідну схему, яка розкриває виникнення кризових явищ через наявні прорахунки в управлінні зовнішніми та внутрішніми потоками фінансових ресурсів.

3. Процес ринкової трансформації супроводжується відокремленням обороту фінансових ресурсів підприємств і фінансових ресурсів держави, що, у свою чергу, викликає об'єктивну необхідність вироблення нових підходів до уточнення сформованих уявлень про сутність фінансових ресурсів. Керуючись цим принципом доведено доцільність доповнення класифікаційних ознак поняття «фінансові ресурси» такою характеристикою, як інституціональна спрямованість фінансових ресурсів, визначено основні підходи до узагальнення поняття «фінансові ресурси економіки».

4. Теоретичне узагальнення існуючих визначень відносно поняття «фінансові ресурси» дозволило розкрити його складність і багатогранність, що обумовлено множинністю суб'єктів господарювання, різновидом їх діяльності. Також доведено, що загальна проблематика фінансових питань і руху фінансових ресурсів вимагає першочергового застосування комплексного підходу до визначення поняття «фінансові ресурси» з погляду певного суб'єкта господарювання.

5. Дослідження та аналіз існуючих визначень щодо розуміння поняття «фінансовий потік», аналіз теоретичних уявлень відносно визначень «фінансові ресурси», «грошовий потік» та «потік» дозволили уточнити дефініцію «фінансовий потік»:

фінансовий потік - це цілеспрямований рух, зміна (обсягів, типів, форм і видів) фінансових ресурсів певного суб'єкта го-

сподарювання, що здійснюються спільно з відповідними його грошовими потоками (еквівалентні фінансові потоки) або без них (безеквівалентні фінансові потоки), але обов'язково з урахуванням фактора часу, та відображує ліквідність зазначених фінансових ресурсів.

6. Визначено основні функції фінансового потоку як об'єкта управління та процесу, що розкриває його економічний зміст і сутність. Розглянуто типи, форми та види фінансових потоків. Запропоновано та розкрито загальну схему взаємозв'язку різних типів фінансових потоків економіки. Водночас розмежовано цілі та задачі управління фінансовими і грошовими потоками. Наголошено на тому, що саме існуючі проблеми з питань функціонування грошових потоків і зумовлюють відповідні задачі управління фінансовими потоками.

7. Розглянуто взаємозв'язок категорії «фінансовий потік» з іншими категоріями, що взаємодіють у фінансовій сфері. Обґрунтовано, що саме фінансовий потік матеріалізує економічні відносини щодо формування, розподілу та використання фінансових ресурсів, які акумулюються у різних фондах.

<< | >>
Источник: Азаренкова Г. М.. Фінансові потоки в системі економічних відносин: Монографія.- Х.: ВД «ІНЖЕК»,2006.- 328 с.. 2006

Еще по теме Фінансові потоки економічних агентів у фінансово-економічному просторі:

  1. Радянсько-іранські відносини у поза нафтовому секторі економіки
  2. ЗМІСТ
  3. ВСТУП
  4. Фінансові потоки економічних агентів у фінансово-економічному просторі
  5. 4. Інструментарій організації управління фінансовими потоками
  6. Організація руху фінансових потоків у дослідженні стану фінансових ринків
  7. 3. Методи і моделі у банківській діяльності з погляду потокового її відображення