Сутність економічно активного і економічно неактивного населення.

За класифікацією Міжнародної організації праці (МОП) населення стар­ше визначеного мінімального віку, установленого для обліку економічно активного населення (в Україні — 16 років), підрозділяється на три категорії: зайняті, безробітні і поза робочою силою.

Економічно активне населення — це частина населення, що забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг. Рівень еко­номічної активності населення розраховується за формулою:

Уе. а. н. = de. а. н. / Чп., де Уе.а.н. — рівень економічної активності населення; йе.а.н. — частка в загальній чисельності економічно активного населення; Чн. — загальна чисельність населення.

Економічно неактивне населення — це населення, що не входить до складу економічно активного населення, включаючи особи молодшого віку, встановленого для виміру чисельності. Чисельність економічно не­активного населення визначається стосовно обстежуваного періоду і включає такі категорії:

а) учні і студенти, слухачі і курсанти, що відвідують денні навчальні заклади (включаючи денні аспірантури і докторантури);

б) особи, що одержують пенсії по старості і на пільгових умовах, а також одержують пенсію у випадку втрати годувальника при досягненні ними пенсійного віку;

в) особи, що одержують пенсії по інвалідності (І, II, III групи);

г) особи, зайняті веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворими родичами і т. ін.;

д) особи, що зневірились знайти роботу, тобто ті, що припинили по­ шук роботи, вичерпавши всі можливості ЇЇ одержання, але які можуть і готові працювати;

ж) інші особи, у яких немає необхідності працювати незалежно від джерела доходу.

Зайняті економічною діяльністю — це особи у віці 15—70 років, які виконують роботи за винагороду за найманням на умовах повного або неповного робочого дня, працюють індивідуально (самостійно) або в ок­ремих громадян-роботодавців, на власному (сімейному) підприємстві, безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особис­тому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі.

Безробітні, за визначенням МОП, — це особи у віці 15—70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів. До цієї категорії належать також особи, що навчаються за направленнями служ­би зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.

За українським законодавством безробітними визнаються громадяни, що не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайня­тості, шукають роботу і готові до неї приступити. Отже, офіційна система обліку безробіття в Україні занижує реальні показники, оскільки більша частина безробітних такими не вважаються, тому що вони з різних при­чин не реєструються в службі зайнятості.

6.