Функції фінансів підприємств та їх характеристика

Сутність фінансів, як і будь-якої економічної категорії, проявляється у виконуваних ними функціях. Суть і функції фінансів нерозривно пов’язані між собою. Сутність виражає зміст і форми прояву фінансів.

Вітчизняні фінансисти сходяться на думці, що фінанси на мак- роекономічному рівні виконують дві функції: розподільну і контрольну^[15]. За допомогою розподільної функції відбувається розподіл виробленого валового внутрішнього продукту, а за допомогою контрольної функції фінанси виступають засобом контролю за правильністю і своєчасністю проведення розподілу.

Виходячи з позиції єдності природи і суті фінансів на макроеко- номічному і мікроекономічному рівнях, виводяться і єдині функції, тим самим спрощується проблема. Так, у навчальному посібнику “Фінанси підприємств” наголошується: “Фінанси підприємств, що випливає з їх економічної природи, виконують такі ж функції, як і державні фінанси: розподільчу і контрольну”^[16]. В іншому навчальному посібнику підкреслюється: “Фінанси підприємств як економічна вартісна категорія у процесі відтворення виявляються через дві головні функції: розподільчу і контрольну” . Методологічні вади такої концепції полягають в ототожнені сутності самої категорії і проблеми механізму її дії. До того ж прихильники цієї концепції не зважають, що відсутність різниці у функціях різних сфер фінансової системи України позбавляє економічного змісту їх поділ. Вони не допускають думки, що сутність функціонування фінансів може бути спільною, а їх функції - різні. В межах єдиної сутності функціонування фінансів розбіжності між окремими елементами проявляються в тому, що для фінансів на мак- роекономічному рівні важливішими є одні, а для фінансів на мікроеко- номічному рівні - інші функції.

Обмеження ролі функціонування фінансів підприємств лише розподільною і контрольною функціями недостатньо повно характеризує активну роль фінансів у процесі відтворення. Розглядаючи механізм дії контрольної функції, яка займає побічну позицію щодо виробничого процесу, а розподільча функція починає свою дію після завершення акту виробництва продукції, виходить, що фінанси не беруть участі у процесі виробництва. Водночас, на нашу думку, участь фінансів у виробничому процесі виражається у забезпеченні процесу виробництва фінансовими ресурсами, що створює умови для здійснення виробництва.

Розглядаючи функції фінансів підприємств, у підручнику “Фінанси підприємств” стверджується, що “... фінанси підприємств як економічна категорія виявляються та виражають свою сутність, свою внутрішню властивість через такі функції:

- формування фінансових ресурсів у процесі виробничо- господарської діяльності;

- розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної фінансової та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов’язань перед бюджетом, банками, суб’єктами господарювання;

- контроль за формуванням та використанням фінансових ре-

18

сурсів у процесі відтворення” .

Наступна характеристика функцій фінансів підприємств у наведеному вище підручнику “Фінанси підприємств” об’єднує перших дві ^{[17] [18]}

функції в одну. Зокрема: поняття “формування” та “розподіл” доці

льно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві”^[19].

Необхідно наголосити, що у зазначеному вище визначенні першої функції фінансів підприємств термін “формування” характеризує дію, що відображає наповнення до повного складу. Водночас для фінансів підприємств важливим є не просто наповнення, а прийняття заходів, що гарантує безперервну діяльність. Цьому процесу більше відповідає термін “забезпечення”. Тому нам видається, що забезпечення підприємств фінансовими ресурсами і їх використання складає особливу функцію в процесі господарської діяльності, яка відрізняється від функції організації процесу виробництва і реалізації продукції.

Безперервний процес виробництва потребує головним чином забезпечення підприємств фінансовими ресурсами і на початковій (формування статутного капіталу), і на наступних стадіях організації господарської діяльності. Крім того, авансування оборотного капіталу може бути зумовлено затримками в реалізації партії готової продукції та з виникненням неплатежів (дебіторської заборгованості).

Отже, у процесі відтворення фінанси підприємств виконують три функції:

1. Забезпечення фінансовими ресурсами фінансово-господарської діяльності підприємств.

2. Розподільна. За її допомогою здійснюється розподіл створеного суб’єктом господарювання валового внутрішнього продукту на частини, одна з яких підлягає перерахуванню до Державного бюджету і позабюджетних фондів, а інша - залишається у його розпорядженні. В результаті цієї функції відбувається спрямування фінансових ресурсів на поповнення статутного капіталу, відновлення авансованих коштів у основний і оборотний капітал, формування резервного фонду, фонду споживання і нагромадження.

3. Контрольна функція. У процесі господарської діяльності рух фінансових ресурсів певною мірою відстає від потреб діяльності господарських суб’єктів, тобто має місце нестача фінансових ресурсів для здійснення платежів. Це може відбуватися в результаті нецільового і недостатньо раціонального використання фінансових ресурсів. Тому виникає необхідність здійснення безпосереднього контролю за діяльністю господарських суб’єктів за цільовим і раціональним викорис-

танням фінансових ресурсів. Такий контроль здійснюється завдяки властивої фінансам контрольної функції.

Фінанси займають провідне місце в субординації категорій, що утворюють систему економічних відносин. Економічні категорії, такі як товар, гроші, ціна, фінанси, прибуток, рентабельність, кредит - взаємопов’язані між собою.

Складовими ринкової ціни є різноманітні фінансові платежі підприємств до бюджету. Для підприємств (товаровиробників) і покупців (споживачів) вони виступають витратами, а для Державного бюджету - доходами.

Значне місце у ціні на вироби (послуги) у формі витрат суб’єктів господарювання займають фінансові платежі, які вони здійснюють, як податки і обов’язкові платежі податкового характеру. Податки і обов’ язкові платежі вилучаються державою з доходів підприємств для покриття державних витрат та вирішення соціально-економічних завдань суспільства. За своєю організаційно-економічною структурою фінансові платежі належать до примусових платежів, які не відшкодовуються платнику у формі спеціальної еквівалентної вартості.

Справляння податків і обов’ язкових платежів податкового характеру може здійснюватися незалежно від механізму цін на товари і послуги (податок на промисел, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, плата за воду тощо) та за допомогою цін на товари і послуги.

Податки і обов’язкові платежі податкового характеру, що реалізуються за допомогою цін на товари (послуги, роботи), виконують таку соціально-економічну роль:

а) виступають головним джерелом формування доходів Державного бюджету;

б) здійснюють регулюючий вплив на розвиток виробництва, сприяючи його зростанню або скороченню;

в) можуть виступати фактором регулювання рівня цін на товари, засобом впливу на їх динаміку;

г) здійснюють активний соціальний вплив - визначають ступінь соціальної справедливості, впливають на доходи різних соціальних груп населення.

У складі ціни включаються такі види податків і обов’язкових платежів податкового характеру: соціальні податки, податок на додану вартість, акцизний збір та податок на прибуток як самостійний елемент ціни.

До соціальних податків належать відрахування до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, Фонду медичного страхування. Обсяг соціальних податків жорстко прив’язаний до витрат на заробітну плату підприємств, піддається кількісному виміру, включається до собівартості реалізації продукції самостійною статтею витрат - відрахування на соціальні заходи.

Соціальні податки мають цільове призначення. Вони справляються не до бюджету, а до позабюджетних фондів.

Залежно від об’єкта обкладання розрізняють прямі і непрямі податки.

Прямі податки встановлюються на дохід та майно фізичних і юридичних осіб, що здійснюють сплату податків. До непрямих належать податки на товари і послуги, що сплачуються в ціні товару або включаються в тарифи на послуги. Власники товарів і послуг при їх реалізації отримують суми податків, які перераховують до Державного бюджету у формі податку на додану вартість, акцизний збір та мито.

11.3.