$1. ЛИТВА ЗДОБУВАЄ: НАДДНІПРЯНЩИНУ I ПО- ДІЛЛЄ.
— Здобутте Любартом Волині (по р. Случ) дало Литовцям дуже вигідне становище напроти тих українських земель, які були під Татарами, обнявши їх із двох боків. Щоби зміцнити становище Литви наВолини та спи- нйти польську експанзію в Галичині, приступив Ольгерд
до використання тих користей й до опанування татарських володінь на Україні, тим більше що Золота орда була саме тоді у великім внутрішнім розстрою.
Вже до смерти Гедимина володіли Литовці устєм Припеті і Сожі, тепер почали вони швидко посуватися на південь. B p. 1362 зай- мили вони K и ї в, де сидів якийсь „князь" Ф e д і p поруч татарсього намісника. Ольгерд скинув його і посадив свойого сина Володимира (1362—1393). Дальше побив Ta- тарів на Синій воді (1363) і здобув увесь простір межи Дніпром, Дністром і Чорним морем. Ci землі, звані П o- діллєм (давніше Понизєм), заселені одначе тілько в західних частинах, сумежних з Галичиною і Волиню, дісталися Ольгердовим братаничам K о p и я т о в и ч а м (1363—1393).Після того звертається Ольгерд на Задніпрянщину й підчиняє Литві дрібні c і в e p c ь к і князівства (до давнішої вже окупації Брянська ще Стародуб, Новгород, Чер- нигів, Рильськ, Курськ й ин.) та осаджує тут князів із литовської династії. У звязи з сим опинюється в литовських руках стара Переяславщина і весь переважно неза- люднений простір між Дніпром, Десною-Сеймом, Донцем і Самарою. Сталося все те без поважнішого опору з боку Татарів; їх безпосередні володіння булй відкинені за Дніпрові пороги. Тілько невеликі річні оплати нових литовсько-українських князів свідчили про „права" Золотої, орди до забраних земель.
Сим способом Ольгердови вдалося протягом небога- тьох літ виконати більшу частину того завдання, перед яким були безсильні держави варяго-руська і кщвська. Питаннє було тілько те, чи ся литовська ексгіанзія вийде в користь українському племенй, чи новонабуті простори будуть удержані й обезпечені для української колониза- ції та чи устрій литовської держави позволить розвиватися українським землям політично. Здавалося що так, що нові литовські династії на Україні асимилюючися доведуть до національно-політичного і господарсько-культурного усамостійнення її супроти литовсько-руського імперіялізму. Литва була се дуже оригинальна будівля, якої державним жерелом була мала поганська країна над середнім Німаном, небільше як 1/10 всеї Ольгердової власти; якої політично-культурним осередком була християнська і православна Біла Русь та яка вперше справди звязала політично береги Балтийського і Чорного моря — орґанизм однаково небезпечний як польсько-угорській унії так Золотій орді і Московщині. Ся остання стала неспокійною, від коли дрібні удільні князівства на її периферії (див. § 49) одні по одних почали підпадати під пі^літичний вплив Литви.
Одначе скоро по смерти Ольгерда (1377) вступила литовська держава на шлях повний політичних суперечностей, які дуже скоро довели до ліквидації її.