СКИТИ I САРМАТИ.

— Ha північ від грецьких осад жила головна людність тодішньої України — звісна під назвою Скитів і Сарматів. Скити були люди іранської породи, які появилися на Україні десь у VII в.

Ci царські Скити займали степи між Доном і Дніпром, та їх власть розтягалася по долішний Дунай. Як далеко сягала ся скитська держава на півночи, годі сказати на певно; та мабуть вона ледви була менша,як степова і лугова полоса України, себто весь простір під Київ. Сим способом назви Скитія й Україна в ґеоґрафичнім розумінню доволі близькі собі. -

Як звичайно у всіх кочових племен, були наїзди на сусідні краї одною з основ політичного і господарського життя Скитів. Вони воювали радо і грабили грецькі осади,

Грецько-іранська доба

куцецькі каравани, ходили в походи на Балкан, у Малу Азію, на Каспійське море і т. п. Ce родило безнастанні конфлікти з культурними державами і викликало змагання у сих останніх завоювати Скитію, щоб покласти кінець наїздам. Сим мотивом був подиктований і похід Дарія (513), якого опис Геродотом творить перший писаний листок історії України. Похід сей — перша історична спроба завоювати Україну й опанувати північний беріг Чорного моря — не повівся, Перси станули доволі слабо й у Tpa- кії, одначе Скити після того перестали наїздити Малу * Азію.

Пізніше (у IV в.) приходило до конфлікту між Ски

тами й македонською державою та т. зв. діядохами. Ce було в часі найбільшого культурного розвитку Скитів, коли у них і у грецьких осадників проявлялася часом деяка спільність політичних інтересів супроти македонського ¹ імперіялізму.

Вікове сусідство з Греками й иншими розвиненими народами не могло не вплинути на культурне житте Скитів, які з елементів, принесених з іранської правітчини,

перебраних від чорноморських Греків та найдених на місци , зуміли витворити окремий культурний тип т. зв. скитський, що довгі віки надавав Україні своєрідний характер і яка розтягалася мабуть і позамежіполітичноговолодінняСки- тів — у лісову полосу. B південних частинах ся скитська культурапідпадалащораз більше під вплив грецький ідо розцвітудоходитьуІѴв.наддолішнимДністром.

Проте політичнестановище Скитів падало щораз _ більше,зазнаючи ударівз трьохбоків, від сходу з боку споріднених із СкитамиСарматів іАланів, відзаходу з бокуплемен тракійських і кельтийських, з півночи ґер- манських. Вкінцискитськадержава обмежалася на степові части Криму, де поклав їй кінець зв'існий нам пон- тийський король Митридат. Місцє Скитів зайняли сарматськІ й аланські племена, також іранської породи, одначе d не здобули ніколи того політичного й культурного становища в історії, яке доси мали Скити. Від I в. до Xp. назва Скитіячергується з назвою Сарматїя; далі ся остання'

, переважае у римських памяткак та удержується (навіть

у поширеній на всю східну Европу формі) довгі віки, по части й до нинішніх часів. Імя Скитія було знов ще довгий час в уживанню у Греків на означеннє ріжних племен України, а вкінци загально прикладано його до кримських Татар. Подібну метаморфозу перейшло й аланське імя P о к c о л а н и, яке згодом прикладувано до Руси.

Які племена жили в північнім сусідстві Скитів і Cap- матів, не знаємо добре; сі імена, які переказали нам грецькі письменники (Неври, Будини, Меланхлайни і т. п.) не говорять нам, ані якої вони породи, ані де були їх оселі. 3 окрема не можемо знати, чи в безпосереднім сусідстві Скитів жили Словяне чи (більше імовірне) фини.

Ha заході на Підкарпатю межували Скити з тракій- ськими племенами Ґетів і Даків. Тут були теж проби витворення більшої держави, однаково небезпечної як Скитам- Сарматам так Грекам і Римлянам, а се держави Бойре- біста (60—50 до Xp.) і Декебала (89—106 по Xp.); та Римляне поклали їм кінець, завоювавши східні Карпати й утворивши з нинішнього Семигорода й Румунії провинцію Дакію, яка доходячи до Дністра укріпила близько на два віки (106—275) зверхність Риму над Чорним морем.