Поняття та зміст права власності

Власність — економічна категорія, що є одним із проявів суспільних відносин

із приводу привласнення матеріальних благ. Право власності — сукупність

правових норм, які регулюють і закріплюють суспільні відносини, що

виникають із присвоєнням матеріальних благ громадянами, юридичними особами

та державою, які надають названим суб'єктам рівні права та обов'язки з

володіння, користування і розпорядження майном.

як в об'єктивному, так і в суб'єктивному аспектах. В об'єктивному аспекті

право власності — сукупність правових норм, що регулюють суспільні

відносини з володіння, користування і розпорядження майном. Правовою

основою закріплення права власності в Україні є Конституція України,

Цивільний кодекс України, Закон України "Про власність" та інші законодавчі

й нормативні акти. У суб'єктивному аспекті право власності являє собою

сукупність повноважень власника з володіння, користування і розпорядження

майном. Володіння — фактична наявність речі в господарстві власника та його

можливість впливати на неї безпосередньо. Володіння може бути законним

(наприклад, наявність в особи речі за правом власності) та незаконним

(скажімо, володіння майном, добутим злочинними діями, привласнення

знахідки). Незаконне володіння поділяється на добросовісне (коли особа не

знала і не могла знати про те, що володіє чужим майном) і недобросовісне

(коли особа знала чи повинна була знати про те, що володіння незаконне).

Користування — право вилучати з речей їхні корисні властивості (наприклад,

обробляти землю та отримувати врожай, вживати продукти харчування, носити

одяг і взуття). Розпорядження — право визначати юридичну або фактичну долю

майна (наприклад, продавати, дарувати, обмінювати, переробляти, заповідати

тощо). Сукупність зазначених повноважень в особи дають підстави вважати її

власником відповідного майна.