Автократія

(від грец. autokrateia - самодержавність, самовладдя) - система управління суспільством (державою), при якій одній особ, належитъ виняткова і необмежена верховна влада.

Недемократичні, або автократичні системи прийнято поділяти на тоталітарні й авторитарні.

• надцентралізація й бюрократизація державної влади з обмеженням або порушенням прав людини;

• зосередження неконтрольованої державної влади в руках вузького кола осіб (хунта, політбюро, клан та ін.) або однієї особи;

• створення механізму владних структур на однопартійній основі, жорсткої ієрархічної субординації і суворої дисципліни;

• ліквідація конституційних прав і свобод громадян, втручання в їхнє особисте життя;

• заборона демократичних організацій, ліквідація всіх форм плюралістичного мислення, опозиції, репресії супроти прогресивних сил;

• нав'язування суспільству єдиної ідеології, жорстоке придушення виявів інакомислення і критики керівництва, тотальний партійно-політичний контроль і цензура в засобах масової інформації;

• мілітаризація суспільного життя;

• соціально-політична демагогія щодо єдності режиму й суспільства, правлячої еліти і мас, партії й народу.

Тоталітаризм цілком справедливо оцінюється як соціальне лихо. Проміжне місце між ним і демократією займає авторитарний (від лат. autokrateia - влада, вилив) тип політичної системи, якому притаманні:

• концентрація всієї політичної влади в єдиному центрі ухвалення політичних рішень;

• відсутність повної реалізації демократичного принципу розподілу влади, максимальне розширення компетенції її виконавчої гілки;

• значне обмеження, звуження політичних прав і свобод громадян за принципом: «Все, що не дозволено - заборонено»;

• жорстка реалізація номенклатурного принципу, тобто, розстановка і переміщення керівних кадрів усіх рівнів за волею вищої влади і не підзвітність її «низам»;

• обмеження діяльності політичних партій, громадських об'єднань і рухів;

• зведення до мінімуму можливості політичної опозиції;

• процвітання корупції у різних сферах державної влади.

Г оловною опорою недемократичних політичних систем є вертикальні силові структури влади - армія, каральні органи.

Політичні системи багатьох країн носять перехідний політичний характер, тобто, коли поєднуються елементи тоталітаризму, авторитаризму й демократії. Тому цілком природна поява поняття «частково демократичні системи». Формування, функціонування й еволюція політичних систем різних типів у просторі й часі, їхня взаємодія й взаємопереходи становлять політичний процес (від лат. processus - просування) як основа їхнього розвитку.

3.