<<
>>

Органи державного регулювання митною справою

Регулювання митною справою здійснюють найвищі органи держ. влади та управління України.

Головні напрями митної політики України; структура системи органів державного регулювання митної справи; розміри мит та умов митного обкладення; спеціальні митні зони та митні режими на території України; перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються Верховною Радою України.

Забезпечення здійснення митної політики України відповідно до законів України; встановлення розмірів митних зборів і плати за митні процедури; координація діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з питань митної справи; проведення переговорів та укладання міжнародних договорів України з митних питань у випадках, передбачених законами України; подання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо системи митних органів України здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Державна митна служба України (Держмитслужба) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної митної політики, організовує функціонування митної системи, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за її стан і розвиток.

Держмитслужба у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також Положенням по Держмитслужбу.

Держмитслужба у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішує питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права та укладених Україною міжнародних договорів.

<< | >>
Источник: ОУНЮА. Адміністративне право України. 2000

Еще по теме Органи державного регулювання митною справою:

  1. § 9. Органи управління митною справою.
  2. 38. Правове регулювання та порядок розгляду та вирішення справ за зверненнями громадян в органах внутрішніх справ.
  3. 81. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми.*
  4. § 42. Підстави і приводи для порушення кримінальної справи та їх характеристика. Строки і порядок перевірки заяв і повідомлень про злочин. Органи і особи які вправі порушити кримінальну справу.
  5. § 38. Підстави і приводи для порушення кримінальної справи та їх характеристика. Строки і порядок перевірки заяв і повідомлень про злочин. Органи і особи які вправі порушити кримінальну справу.
  6. 99. Необхідність і методи державного регулювання зовнішньоекономічної політики.
  7. 6. Здiйснення державно-правового регулювання сiльського господарства
  8. Державна служба у державних органах та їх апараті.
  9. 49. Мета та шляхи державного регулювання інвестиційної діяльності.
  10. 58. Органи , що розглядають справи про адміністративні проступки
  11. Стаття 342. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
  12. § 47. Органи попереднього слідства. Підслідність кримінальних справ.
  13. § 43. Органи попереднього слідства. Підслідність кримінальних справ.