40. Порядок оскарження результатів розгляду звернень громадян, що здійснювався органами внутрішніх справ.

В органах внутрішніх справ діяльність з розгляду скарг грунтується на Законі України «Про міліцію», Положенні про Міністерство внутрішніх справ України (затвердженому Указом Президента України від 17.10.2000 р.) і детально врегульована Інструкцією про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організацію особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України (затвердженою наказом МВС України від 10.06.1998 р.) (далі — Інструкція).

Предметом оскарження можуть бути рішення, дії та бездіяльність посадових осіб та органів внутрішніх справ.

— порушено права, свободи і законні інтереси громадянина (групи громадян);

— створено перешкоди для здійснення громадянином його прав, свобод і законних інтересів;

— незаконно притягнено органами внутрішніх справ того чи іншого громадянина до відповідальності.

Особливістю Інструкції є те, що в ній визначено перелік скарг, які вважаються повторними. Хоча вони називаються повторними зверненнями, по суті, мають характер скарг. Повторними вважаються звернення, в яких: а) оскаржується рішення, прийняте за попереднім зверненням, що надійшло до органу внутрішніх справ; б) повідомлення про несвоєчасне вирішення попереднього звернення, якщо з часу його надходження не минув установлений законодавством термін розгляду; в) звертається увага на інші недоліки, допущені при вирішенні попереднього звернення. ї

Громадянин, який звернувся зі скаргою до органів внутрішніх справ, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву; брати участь у перевірці поданої скарги; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає скаргу; бути присутнім при розгляді скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це повноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду скарг.

За результатами перевірки обставин за скаргою складається вмотивований висновок, який має містити об'єктивний аналіз зібраних матеріалів. Якщо під час перевірки виявлені порушення прав громадян, недоліки в діяльності органів внутрішніх справ, зловживання посадових осіб владою або службовим становищем, то у висновку повинно бути зазначено, яких конкретно заходів вжито щодо усунення цих порушень і покарання винних.

Скарга вважається вирішеною, якщо розглянуті всі поставлені питання, вжиті необхідні заходи і заявникам дані вичерпні відповіді.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у скарзі, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються вжиті заходи або наводиться причина відмови в задоволенні скарги. На прохання громадян їм роз'яснюється порядок оскарження прийнятого рішення.

Отже, існуючий порядок адміністративного оскарження в органах внутрішніх справ більш деталізований та формалізований, ніж у податковій сфері. До того ж сфера суспільних відносин, охорона яких знаходиться в компетенції органів внутрішніх справ, значно ширша порівняно з податковими органами.