59. Підстави та порядок виникнення прав на землю в сільському господарстві.

Право власності на землю передбачається Конституцією України, Земельним кодексом України, а також іншими законами, що видаються відповідно до них. Конституція України встановлює (ст.

В ст. 41 Основного закону зазначено, що громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права, «державної» і «комунальної власності». Земля в Україні за Конституцією і Земельним кодексом України може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

До недавнього часу одним-єдиним суб'єктом права власності на землю була держава. Норми Конституції та Земельний кодекс України свідчать про те, що будь-яка власність, яка не є державною чи комунальною, відноситься до приватної власності, незалежно від того, хто є суб'єктом цієї власності (громадяни чи юридичні особи).

Державні сільськогосподарські підприємства не можуть мати землю на праві власності, оскільки у них земля може бути тільки державною.

Інші, тобто недержавні сільськогосподарські підприємства, можуть набувати на землі сільськогосподарського призначення право власності чи правомочності користування. Власність і користування та оренда є тими правовими титулами, на яких базується право володіння і користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Юридичні особи) можуть набувати у власність земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, інших цивільно-правових угод;

б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;

в) прийняття спадщини;

г) інших підстав, передбачених законом.

Землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року.