58. Правові форми використання земель в сільському господарстві.

Особливе місце серед аграрних правовідносин належить земельним, по володінню, користуванню і розпорядженню землею — головним засобом сільськогосподарського виробництва. Без землі нема і не може бути сільськогосподарського виробництва, саме земельні відносини визначають специфіку виробництва продукції і правового статусу сільськогосподарських товаровиробників.

Землі сільськогосподарського призначення для здійснення сільськогосподарської діяльності надаються таким суб'єктам сільськогосподарського виробництва: фізичним особам (громадянам); фермерським господарствам; приватним аграрним підприємствам кооперативного типу ; приватним аграрним підприємствам корпоративного типу; державним сільськогосподарським підприємствам, а також підприємствам, діяльність яких заснована на змішаній формі власності. Це випливає з розділу III Земельного кодексу України, за яким земля в Україні може перебувати У приватній, комунальній та державній власності. В залежності від організаційно-правової форми, правосуб'єктності та форми власності, на якій базуються сільськогосподарські товаровиробники, земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення одним із них виділяються на праві власності, іншим — на праві довгострокового користування, а третім — в оренду.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

— громадянам — для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ст. 33 Земельного кодексу);

— сільськогосподарським підприємствам — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно зі ст. 28 Земельного кодексу сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, крім державних і комунальних, землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності.

Громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби (ст. 34 Земельного47 кодексу), для ведення індивідуального або колективного садівництва вони мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди (ст. 35 Земельного кодексу).