1. Поняття i класифiкацiя правосубєктностi аграрних товаровиробникiв
1. Основними виробниками продуктiв харчування, сировини i продовольства рослинного i тваринного (в тому числi
водного й мисливського) походження в Українi є аграрнi пiдприємцi усiх форм власностi та легальних органiзацiйно-правових форм господарювання.
В Українi за обсягами та асортиментом виробництва аграрними пiдприємцями є колективнi, державнi та сiльськогосподарськi, рибальськi та мисливськi пiдприємства, сiльськогосподарськi (аграрнi) виробничiкооперативи i господарськi товариства, спiлки селян, селянськi (фермерськi) агрообєднання, асоцiацiї, а також спiльнi з
iноземними iнвестицiями аграрнi пiдприємства. Цих аграрних товаровиробникiв обєднує те, що всi вони, по-перше, є
юридичними особами, по-друге, аграрними пiдприємцями,
по-третє, що всi вони створенi чи заснованi власником(-ами)
для досягнення статутної мети, завдань та функцiй.
Такими спiльностями для них є власне виробництво товарної маси продуктiв харчування, сировини i продовольства
рослинного i тваринного походження та їх реалiзацiя в тому
числi й у переробленому виглядi. Спiльним для них є також
отримання прибутку вiд здiйснення такого виробництва, реалiзацiї продукцiї та iнших видiв дiяльностi на засадах пiдприємництва, а також їх участь в цивiльно-правових i товарногрошових вiдносинах. Поряд iз задоволенням статутних членських i корпоративних прав та iнтересiв, є також здiйснення
цими аграрними пiдприємцями-товаровиробниками певних
соцiальних функцiй забезпечення своїх членiв, акцiонерiв та
учасникiв, найманих працiвникiв та працiвникiв соцiальної
сфери (вчителiв, лiкарiв та iн.).
Чинне законодавство України цих аграрних товаровиробникiв зi статусом юридичної особи водночас називає та ви
88 Роздiл IV
знає пiдприємствами, господарськими товариствами, кооперативами, селянськими (фермерськими) господарствами,
субєктами права, господарюючими субєктами, субєктами
пiдприємницької дiяльностi (субєктами пiдприємництва),
субєктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi, учасниками аграрних та ринкових правовiдносин тощо.
Зясування понятiйного апарату агарного права, виявлення спiльних рис iаналiз їх вiдмiнностей та спiввiдношення змiсту наведених
вище понять (термiнiв) е икрай необхiдним для розумiння сутi субєктiв аграрного права, повноважень та їх розмежування
за певними ознаками, зясування їхньої правосубєктностi.
2. Правосубєктнiсть цих аграрних товаровиробникiв-пiдприємцiв зi статусом юридичних осiб є однiєю з визначальних
вихiдних для зясування сутностi та особливостей цих аграрних товаровиробникiв. З позицiї теорiї аграрного права Правосубєктнiсть цих аграрних товаровиробникiв-пiдприємцiв становить собою сукупнiсть правових норм Конституцiї України,
законiв i пiдзаконних актiв, правових норм установчих документiв (статутiв та установчих договорiв), покликаних визначити субєктивнi права i обовязки аграрних товаровиробникiв зi
статусом юридичних осiб (рiзних видiв та їх типiв), що органiчно поєднують та реалiзують виробничо-пiдприємницькi та
притаманнi їм соцiальнi функцiї через свою спецiальну правоздатнiсть.
3. Розмежування аграрних товаровиробникiв iз статусом
юридичної особи можна чинити за рiзними критерiями, i зокрема, за формою власностi, спецiальною правоздатнiстю та
функцiями, субєктним складом, органiзацiйно-правовою
формою.
Так, за формою власностi всi юридичнi особи, зокрема аграрнi товаровиробники згiдно з чинним Законом України
"Про власнiсть" подiляються на: приватнi, колективнi, державнi та змiшанi, а згiдно з проектом Цивiльного кодексу України, прийнятим Верховною Радою України 5 червня 1997 р.
у першому читаннi (надалi - проект Цивiльного кодексу
1997 р.) - на юридичнi особи публiчного права та на юридичнi особи приватного права, i у тому числi зi змiшаною
формою власностi. До перших пiдносяться юридичнi особи,
що створенi за правилами норм публiчного права, розпорядчим способом i тiльки на пiдставi рiшення державних органiв.
До других вiдносяться - такi, що заснованi, створенi за iнi
Правосубєктиiсгь аграрних товаровиробникiв-пiдприємцiв 89
[ цiативою приватних осiб, як правило, на договiрних засадах>
За правилами норм цивiльного приватного права, а до третiх - також такi, що створенi як правило за iнiцiативою приватних осiб та за участю юридичних осiб публiчного права
(державних органiв) виключно на договiрних засадах i також
i за правилами норм цивiльного приватного права, оскiльки
Юридичнi особи публiчного права вступають у цивiльно-правовi вiдносини, що породжують виникнення юридичної особи зi
змiшаною формою власностi.
За спецiальною правоздатнiстю розрiзняються юридичнi
особи публiчного права вiд юридичних осiб приватного прана.
Так, першi надiленi, головним чином, спецiальною управлiнською правоздатнiстю для здiйснення спецiальних завдань, не обумовлених їх участю у цивiльному оборотi (наприклад, управлiнських правомочностей МiнАПК та їх органiв на мiсцях). На вiдмiну вiд них, юридичнi особипублiчного права, що створенi з метою одержання прибутку
(наприклад, державнi сiльськогосподарськi пiдприємства тощо), так само як i юридичнi особи приватного права надiленi
правоздатнiстю брати участь у рiзноманiтних цивiльно-правових, товарно-грошових вiдносинах, будувати їх виключно на
договiрних засадах за правилами норм цивiльного приватного
права з метою отримання прибутку. Ця група юридичних
осiб, що дiє на засадах пiдприємництва, надiлена також спецiальною правоздатнiстю щодо використання земель та iнших природних ресурсiв як основних засобiв виробництва.
За функцiями всiх юридичних осiб приватного i юридичних
осiб публiчного права слiд подiлити на учасникiв та неучасникiв цивiльно-правових, товарно-грошових вiдносин. На вiдмiну вiд iнших юридичних осiб публiчного права, надiлених
управлiнсько-розпорядчими функцiями, всi аграрнi пiдприємцi статусом юридичних осiб приватного та публiчного права саме як товаровиробники надiленi загальними функцiями
бути учасниками цивiльно-правових вiдносин i задовольняти
iнтереси власника юридичної особи.
Крiм зазначених цi аграрнi пiдприємства за законодавством, статутами та iншими локальними нормативно-правовими актами надiленi також i спецiальними функцiями. Серед останнiх видiляються двi основнi групи функцiй, а саме:
виробничо-пiдприємницького та соцiального спрямування.
До першої групи належать функцiї органiзацiї виробництва i
90
РоздiлIV
власне самого виробництва товарної маси продуктiв харчування, продовольства i сировини та рослинного i тваринного
походження, здiйснення власної переробки цiєї продукцiї та
сировини, зберiгання, транспортування, реалiзацiї продуктiв,
продовольства, сировини, в тому числi у переробленому виглядi або через власну торговельну мережу, виконання iнших
робiт та надання послуг стороннiм з метою одержання прибутку.
До другої групи належать такi функцiї як полiпшенняобслуговування сiльського населення, формування повноцiнного життєвого середовища для селян шляхом стимулювання
всiх форм житлового будiвництва, розвитку матерiальної бази
закладiв соцiально-культурного призначення, прокладення
iнженерних мереж з метою комплексного облаштування сiльських населених пунктiв та територiй, полiпшення їх планування i забудови, а також фiнансування розвитку соцiальної
сфери села, допомоги селянам у веденнi приватного пiдсобного господарства.
За субєктним складом аграрнi товаровиробники можуть
бути подiленi на українськi та спiльнi з участю iноземного iнвестора тощо. Спiльним у них є тiльки те, що, по-перше, всi
вони мають бути зареєстрованi в Українi i тiльки у такий спосiб набути загальну i спецiальну правоздатнiсть i, по-друге,
що вони за Законом "Про пiдприємництво" та за iншими законами є пiдприємцями, предмет i статутна дiяльнiсть та спецiальна правоздатнiсть яких повязана з аграрним товаровиробництвом, тобто вони є аграрними пiдприємцями.
За органiзацiйно-правовими формами всiх аграрних товаровиробникiв - юридичних осiб згiдно з законами "Про власнiсть", "Про пiдприємства в Українi", "Про господарськi товариства", "Про сiльськогосподарську кооперацiю", "Про
колективне сiльськогосподарське пiдприємство", "Про селянське (фермерське) господарство", а також з проектом Цивiльного кодексу 1997 р. можна подiлити на господарськi товариства, кооперативи, пiдприємства, селянськi (фермерськi)
господарства.
4. Аграрне пiдприємство може бути засновано на будь-якiй
формi власностi (в тому числi й на змiшанiй) та у легальних
органiзацiйно-правових формах. Воно вiдрiзняється вiд iнших
пiдприємств, по-перше, предметом дiяльностi - виробництвом, а потiм уже переробленням та реалiзацiєю (з метою
одержання прибутку) продуктiв харчування рослинного i тва
91
Правосубєкгнiсть аграрних товаровиробникiв-гдприемцiв
ринного походження; по-друге, використанням у своїй дiяльностi природних ресурсiв, їхнiх властiвостей, насамперед
землi та водних обєктiв як головного зсобу аграрного виробництва.
А тому пiд аграрним пiдприємством слiд розумiтикомплекс майна (сiльськогосподарськi землi, риболовнi та
мисливськi угiддя, iншi матерiальнi та нематерiальнi елементи, якi мають грошову (вартiсну) оцiнку (цiну), що використовується власником(-ами) або створеїим(-и) юридичною
особою для виробництва продуктiв харiування, продовольства i сировини рослинного i тваринною походження, а також для виконання iнших робiт, надання послуг, заняття торгiвлею з метою одержання прибутку. Субєктом аграрного
права, носiєм прав i обовязкiв є влiсник(-и) аграрного
пiдприємства, а при створеннi (заснуваннi) ним(-и) юридичної особи - сими юридична особа,
5. У розяяiянпi сучпсних проблем забезпечення України
продовольством власного виробництва приймають саму безпосередню участь субєкти суспiльних аграрних вiдносин. Останнi як безпосереднi учасники таких вiдносин та як субєкти
права є одночасно субєктами аграрного права i субєктами
аграрних правовiдносин. У цьому звязку не потребує доведення думка проф. Кечекяна С. Ф., що поняття "субєкт
аграрного права" i "субєкт аграрних Еравовiдносин" є тотожнiми1. Разом з тим поняття "субєкт аграрного права",
"субєкт аграрного господарювання" тї "субєкт аграрного
пiдприємництва (агробiзнесу)" не є рiвнозначними. Останнi
(за умови їх належної легалiзацiї) мають загальну право- та
дiєздатнiсть. Однак саме як аграрнi товаровиробники цi юридичнi особи у рiзних органiзацiйно-правових формах за законодавством України надiленi спецiальною правоздатнiстю,
межi якої визначенi метою, завданням та предметом статутної
дiяльностi. Тому є всi пiдстави твердити, що поняття "субєкт
господарювання (господарюючий субєкт) на землi" має iнтерпретуватися як похiдне вiд поняття "субєкт права",
"субєкт аграрного права". Саме як субєкт аграрного права
та чи iнша юридична особа приватного права кооперативного
або акцiонерного типу (маючи загальну правоздатнiсть) уже
на пiдставi своєї спецiальної правоздатностi надiлена правом
1 Див.: Кечекьян С.
Ф. Правовме отношения в социалистическом обществе. - М.: Наука. - 1958. - С. 83.92 Роздiл IV
бути субєктом господарювання на землi, учасником саме
аграрних ринкових суспiльних вiдносин1.
6. В Українi вiдповiдно до змiсту нацiонального законодавства поняття "субєкт пiдприємництва", "субєкт аграрного пiдприємництва (аграрний пiдприємець)" за своїм юридичним змiстом i значенням майже тотожнi поняттю "субєкт
аграрного права". Такий висновок випливає зi змiсту законiв
"Про пiдприємництво" (ст. 2), "Про пiдприємства в Українi"
(статтi 1, 21), "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство" (ст. i), "Про сiльськогосподарську кооперацiю"
(ст. 1), "Про господарськi товариства" (ст. 1), "Про селянське
(фермерське) господарство" (ст. 1), а також зi змiсту Постанови Кабiнету Мiнiстрiв №740 вiд 25 травня 1998 р. "Про
порядок державної реєстрацiї субєктiв пiдприємницької
дiяльностi". Вiн також випливає зi змiсту проекту Цивiльного
кодексу України (1997 р.).
Згiдно з цими законодавчими та пiдзаконними актами
"субєктами пiдприємницької дiяльностi" в аграрному секторi
України визнаються всi легалiзованi аграрнi товаровиробники, незалежно вiд їхнiх форм власностi та органiзацiйно-правових форм господарювання.
Визначальним у тому, хто належить до субєкта аграрного
пiдприємництва (тобто хто, по сутi, є аграрним пiдприємцем), є, по-перше, легалiзацiя цього пiдприємця-товаровиробника шляхом його державної реєстрацiї, зокрема, як юридичної особи у органiзацiйно-правовiй формi, обранiй власником(-ами) та визнаванiй державою; по-друге, - предмет
дiяльностi цього пiдприємця (насамперед, виробництво продуктiв харчування, продовольства i сировини рослинного i
тваринного походження), по-третє, - використання землi та
iнших природних ресурсiв у якостi основного засобу виробництва, по-четверте, - органiчне поєднання у своїй дiяльностi пiдприємницької i соцiальної дiяльностi, оскiльки трудовi колективи цих субєктi> пiдприємництва, як правило, є
їх членами або учасниками/акцiонерами, комплектуються iз
населення населених пунктiв, довкола яких розташованi землi цих субєктiв аграрного пiдприємництва.
1 Див.: Аграрнеє право. Учебник / Под рсд. Бистрова Г. Е., Козиря М. Й. М., 1996. - С. 155.
Правосубєктнiсть аграрних товаровиробникiв-пiдприємцiв 93
Поняття "субєкт аграрного пiдприємництва (аграрний
пiдприємець)" є узагальнюючим. Як i у всiх розвинених країнах свiту, воно одночасно охоплює як визначення (найменування) самого субєкта, так i предмет його дiяльностi, а також
його спецiальну правоздатнiсть, легалiзовану шляхом державної реєстрацiї. Поняття "аграрний пiдприємець", "субєкт аграрного пiдприємництва (агробiзнесу)", по сутi, є синонiмами, пiд якими криється один i той же субєкт аграрного права
;i визначеними правомочностями саме аграрного пiдприємця.
На вiдмiну вiд iнших понять аграрний пiдприємець має дещо своєрiднi ознаки, що вiдокремлюють його серед iншого
загалу пiдприємцiв. Така своєрiднiсть полягає у тому, що саме
аграрним пiдприємцям належать притаманнi функцiї соцiального спрямування. На вiдмiну вiд iнших аграрнi пiдприємцi є
пктивними учасниками органiзацiйних i земельних правовiдносин, а також учасниками своєрiдних внутрiшнiх майнових,
управлiнських та трудових i особливо членських майнових та
членських трудових правовiдносин. Вони є також учасниками
iнших внутрiшньогосподарських виробничих правовiдносин,
що складаються в основних i додаткових галузях аграрного
виробництва, внутрiшнiх i зовнiшнiх правовiдносинах у соцiальнiй сферi, у яких вони (аграрнi пiдприємцi) є ключовою
фiгурою. iснування таких особливостей обумовлюють вiдокремленiсть i визначену самостiйнiсть аграрних пiдприємцiв за
функцiями i правоздатнiстю та багатограннiстю правовiдносин. А тому поняття "аграрний пiдприємець (субєкт аграрного
пiдприємництва)" як узагальнююче охоплює всiх виробникiв
товарної маси продуктiв харчування, сировини i продовольства, зi статусом як юридичної особи всiх форм власностi i легальних органiзацiйно-правових форм, так i селянських (фермерських) господарств, i громадян, якi зареєструвалися як
пiдприємцi. Аграрний пiдприємець має спецiальну правоздатнiсть та функцiї виробничого, пiдприємницького i соцiального характеру, є учасником багатогранних внутрiшньогосподарських i зовнiшньогосподарських товарно-грошових правовiдносин.
7. Слiд зазначити, що поняття "учасник аграрних правовiдносин" не у всiх випадках можна вiднести до кола субєктiв аграрного права та, вiдповiдно, - аграрних пiдприємцiв i
субєктiв аграрних правовiдносин. Учасниками аграрних правовiдносин у визначених законодавством та локальними нормативно-правовими актами межах можуть бути визнанi
структурнi пiдроздiли субєктiв аграрного пiдприємництва, їхнi члени, учасники/акцiонери та члени їх сiмей. Йдеться виключно тiльки про вiдносини, що складаються у процесi органiзацiї працi, коли за договором мiж виконавчим органом
управлiння i структурним пiдроздiлом визначаються певнi
правомочностi останнього щодо надання пiдроздiлу основних
засобiв виробництва (в тому числi земель) у оренду, щодо
реалiзацiї виробленої продукцiї, продовольства, сировини,
щодо розподiлу прибутку мiж членами цих пiдроздiлiв. Однак
цi пiдроздiли не є субєктами права та субєктами пiдприємництва; вони не можуть бути стороною в загальних та арбiтражних судах, оскiльки за законом такими визнаються тiльки
юридичнi та фiзичнi особи.
8. Вiдповiдно до чинного законодавства всi субєкти аграрного права за органiзацiйно-правовими формами можна
подiлити на субєктiв у сферi виробництва та у сферi сервiсу
(див. схему 5). У свою чергу за змiстом субєкти виробничопiдприємницького та соцiального спрямування включають у
себе певнi групи.
Першу, основну групу таких субєктiв становлять заснованi
на приватнiй (у можливих її рiзновидах - кооперативнiй, колективнiй тощо), державнiй та мунiципальнiй формах власностi аграрнi пiдприємцi, головним завданням i предметом
дiяльностi яких є виробництво товарної маси продуктiв харчування, продовольства i сировини рослинного i тваринного
(в тому числi водного й мисливського) походження. Саме як
виробники продуктiв харчування (насамперед сiльськогосподарської продукцiї, сировини i продовольства) приватнi аграрнi пiдприємцi кооперативного (колективнi сiльськогосподарськi пiдприсмства. спiлки селян, пайовi пiдприємства,
сiльськогосподарськi виробничi кооперативи тощо) i акцiонернi товариства, товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю,
державнi сiльськогосподарськi пiдприємцi, дiяльнiсть яких
заснована на змiшанiй формi власностi (в тому числi iз залученням iноземного капiталу), виступають основними субєктами аграрного права й аграрних правовiдносин та аграрного
пiдприємництва виключно як юридичнi особи. До цiєї групи
субєктiв входять також фермерськi господарства.
У СФЕРi ВИРОБНИЦТВА У СФЕР) СЕРВiСУ
фiнансовокредитного,
комерцiйного
та страхового
сервiсу
приватнi аграрнi пiдприємцi
кооперативного типу
iФНИТИi iГ(Мриi пiдприємцi
КОрЛОрiтиiною типу
радгоспи, iншi державнi
сiльське-, рибо- та мисливськогосподарськi пiдприємства
селянськi (фермерськi)
господарства
приватнi пiдсобнi
господарства громадян
|
лгрохiмiчногоземельний та iншi комерцiйнi банки
технiчногозгро- та iншi бiржi
мелiоративного та гiдромелiоративногоброкерськi контори та/чи брокери (брокерськi мiсця)
науково-техно-логiчного та iншого iнтелектуальногостраховiкомпанiї
будiвельногохолдинговi компанiї
Схема 5. Класифiкацiя i структура субєктiв аграрного права України
Роздiл IV
Приватнi пiдсобнi господарства громадян як виробникiв
продуктiв харчування i продовольства, чия дiяльнiсть повязана з використанням природних обєктiв як головного засобу
виробництва таких продуктiв харчування i продовольства, також слiд вiднести до цiєї групи субєктiв аграрного права. Але
цi господарства не визнанi формально аграрними пiдприємцями, оскiльки вони гiе.iигс не зареєструвалися як такi.
Другу групу субєктiв аграрного права i аграрних правовiдносин формують пiдприємцi, дiяльнiсть яких заснована на
рiзних формах власностi та оргинЬiiцiйно-правових формах,
правосубсктнiсть i статутна дiяльнiсть котрих нацiлена на забезпечення нормальної сучасної виробничо-технiчної дiяльностi аграрних пiдприємцiв-товаровиробникiв. До цiєї групи
належать пiдприємцi, предметом статутної дiяльностi яких є
виконання робiт з агрохiмiчного, мелiоративного, гiдромелiоративного, технiчного та iншого забезпечення виробничої дiяльностi пiдприємцiв, що безпосередньо займаються виробництвом продуктiв харчування, сировини i продовольства,
незалежно вiд їх форм власностi та органiзацiйно-правових
форм.
Третю групу субєктiв аграрного права i аграрних ринкових
правовiдносин становлять установи-пiдприємцi, головним
чином акцiонерного типу, правосубєктнiсть i статутна дiяльнiсть яких спрямованi на надання всiляких фiнансово-кредитних, страхових, комерцiйних, посередницьких та iнших
послуг для забезпечення саме пiдприємницької (в тому числi
й виробничо-господарської, фiнансової) дiяльностi аграрних
пiдприємств-товаровиробникiв. До цiєї групи входять, зокрема, акцiонерний банк "Україна" та iншi комерцiйнi банки,
агро- та iншi бiржi, страховi компанiї (наприклад, страхова
компанiя "Селянський дiм"), холдiнговi аграрнi (така нинi
створюється н.i Чернiгiпiцинi).
Вiднесення цих елементiв ринкової iнфраструктури до
субєктiв аграрного прана пi аграрних ринкових правовiдносин базується на тому, що самi iнрарнi пiдприємцi-товаровиробники є, по-перше, спiвнл.iсниками (акцiонерами) названих банкiв, бiрж, страхових i холдiнгових компанiй, по-друге,
є одночасно клiєнтами цих елементiв ринкової iнфраструктури. Крiм того, аграрнi пiдприємцi як акцiонери (спiввласники) i як клiєнти з метою забезпечення своєї власної конкурентоспроможностi, гарантованого ринку збуту продуктiв
Правосубєкгнiсть аграрних товаровиробникiв-пiдприємцiв 97
харчування, сировини, продовольства власного виробництва
обєднують свiй капiтал безпосередньо i опосередковано через заснованi ними банки, бiржi, страховi компанiї та створюють формування вищого рiвня - холдiнговi компанiї, де вони (аграрнi пiдприємцi) i спiввласники (акцiонери), i клiєнти.
9. Державна реєстрацiя є неоднаковою умовою визначення
Правового становища кожного сiльськогосподарського пiд-\ приємства. З моменту вчинення державної реєстрацiї у пiдI Приємств виникають права юридичної особи. Державна
реєстрацiя є свого роду юридичним фактом, спрямованим на
забезпечення права сiльськогосподарському товаровиробниковi проводити свою господарчо-пiдприємницьку дiяльнiсть i
бути учасником ринкових економiчних вiдносин.
Чинне законодавство України покладає обовязок кожного пiдприємства здiйснити його державну реєстрацiю i таким
чином набути прав юридичної особи. Першорядним у цьому
вiдношеннi е Закон "Про пiдприємництво", в ст. 8 якого
йдеться про державну реєстрацiю. Цьому обовязку присвяченi також ст. 6 Закону "Про пiдприємства в Українi", ст. З
Закону "Про сiльськогосподарське пiдприємство", ст, б Закону "Про господарськi товариства", ст. 9 Закону "Про селянське (фермерське) господарство", ст. 6 Закону "Про сiльськогосподарську кооперацiю.
З метою наведення порядку в лiцензуваннi субєктiв пiдприємницької дiяльностi Кабiнет Мiнiстрiв України 25 травня 1998 р. прийняв постанову i затвердив Положення про
державну реєстрацiю субєктiв пiдприємницької дiяльностi.
Згiдно з цими актами державну реєстрацiю повиннi пройти
всi субєкти пiдприємницької дiяльностi. Тi з них, державна
реєстрацiя яких проведена до 29 квiтня 1994 р. i якi не мають
свiдоцтва про державну реєстрацiю, а також тi, якi одержали
такi свiдоцтва до 29 квiтня 1994 р. повиннi одержати (обмiняти) їх в органи державної реєстрацiї, в якому вони перебувають на облiку. Замiна та одержання свiдоцтв про державну
реєстрацiю проводиться на пiдставi документiв, що засвiдчують державну реєстрацiю субєкта пiдприємницької дiяльностi. При цьому за одержане свiдоцтво про державну
реєстрацiю субєктiв пiдприємницької дiяльностi зобовязаний сплатити реєстрацiйний збiр.
10.. Державна реєстрацiя субєкта аграрного права як
аграрного пiдприємця є визначальним юридичним фактом
4 В. Янчук
98 Роздiл IV
для їх вiдмежування вiд тих утворень, що не мають i не можуть мати такого статусу. Саме реєстрацiя селянського (фермерського) господарства i/або аграрного пiдприємця зi статусом юридичної особи приватного права кооперативного i/чи
акцiонерного тилiв є юридичним фактом для визнання їх
субєктами аграрного права i аграрного пiдприємництва. Тому будь-якi внутрiшньогосподарськi утворення, наприклад,
внутрiшньогосподарськi кооперативи, пiдряднi оренднi колективи, пiдсобнi цехи (промисли), не є самостiйними
субєктами аграрного права i пiдприємництва (попри наданi
їм повноваження з боку цих юридичних осiб).
На вiдмiну вiд законодавства iнших країн, в Українi не визнаються субєктом права рiзноманiтнi кооперування селян
без створення (заснування) ними юридичної особи i державної реєстрацiї останньої. На вiдмiну вiд України, наприклад,
у ФРН, субєктом права (без статусу юридичної особи) визнаються: а) так званi кiльця, якi є формою кооперування фермерiв у виглядi договiрного утворення для надання взаємної
допомоги технiкою; б) кооперування зусиль та майна батька
й сина для ведення фермерського господарства. З позицiї українського закону, у наведених вище випадках має мiсце лише кооперування фермерiв на пiдставi договору (по сутi, про
спiльну дiяльнiсть); i така кооперацiя не визнається субєктами права, оскiльки здiйснюється без створення (заснування) та легалiзацiї юридичної особи - справжнього субєкта
права як за українським, так i за нiмецьким законодавством.
Державна реєстрацiя є необхiдною умовою визначення
правового становища кожного сiльськогосподарського пiдприємства. З моменту вчинення державної реєстрацiї у пiдприємств виникають права юридичної особи. Державна
реєстрацiя с свого роду юридичним фактом, спрямованим на
забезпечення прана сiльськогосподарському товаровиробниковi проводити спою господарчо-пiдприємницьку дiяльнiсть i буги учасником ринкових економiчних вiдносин.
Чинне законоданство України покладає обовязок кожного пiдприємства здiйснити його державну реєстрацiю i таким
чином набути прав юридичної особи. Першорядним у цьому
вiдношеннi є Закон "Про пiдприємництво", в ст. 8 якого
йдеться про державну реєстрацiю. Цьому обовязку присвяченi також ст. 6 Закону "Про пiдприємства в Українi", ст. З
Закону "Про сiльськогосподарське пiдприємство", ст. 6 Зако
Прщосубєктнiсть аграрних товаровиробниiЯвлiдприємцiв 99
ну "Про господарськi товариства", ст. 9 Закону "Про селянське (фермерське) господарство", ст. 6 Закону "Про
сiльськогосподарську кооперацiю".
З метою наведення порядку в лiцензуваннi субєктiв
i пiдприємницької дiяльностi Кабiнет Мiнiстрiв України вiд
125 травня 1998 р. прийняв постанову i затвердив Положення
| Про державну реєстрацiю субєктiв пiдприємницької дiяль|ностi. Згiдно з цими актами державну реєстрацiю повиннi
i Пройти всi субєкти пiдприємницької дiяльностi. Тi з них,
державна реєстрацiя яких проведена до 29 квiтня 1994 р. i якi
не мають свiдоцтва про державну реєстрацiю, а також тi, якi
одержали такi свiдоцтва до 29 квiтня 1994 р. повиннi одержати (обмiняти) їх в органi державної реєстрацiї, в якому
нони перебувають на облiку. Замiна та одержання свiдоцтв
про держпвну реєстрацiю проводиться на пiдставi документiв,
ЩО аигпiдчують держяяку реєстрацiю субєкта пiдприємницьмЯ дiнкмiостi. При цьому за одержане свiдоцтво про державну р<-( i грацiю субєкт пiдприємницької дiяльностi зобовязаний сплатити реєстрацiйний збiр.