3. Фiниiiсоно-крсдитнi правомочностi сiльськогосподарських товаровиробникiв

1. Фiнансово-економiчна дiяльнiсть сiльськогосподарських товаровиробникiв охоплює собою як внутрiшньогосподарськi фiнансовi вiдносини пiдприємства, так i вiдносини з

банкiвськими установами щодо зберiгання коштiв цих утворень на своїх рахунках в банках управлiння цими коштами,

одержання i своєчасного повернення кредитiв, врегулювання

вiдносин з iнвесторами i використання одержаних сум на капiталовкладення та iншi потреби.

установ провадяться розрахунки, одержанi вiд сплати податкiв i зборiв (обовязкових платежiв) до загальнодержавного i

мiсцевих бюджетiв. У наведених взаємовiдносинах сiльськогосподарськi пiдприємства користуються рiвними правами з

усiма iншими субєктами ринкових економiчних вiдносин клiєнтами банку. Для них є обовязковими усi тi правовi норми, якi видає Нацiональний банк України, i тi правовi форми

(договори, угоди), якi застосовуються банками.

Головне мiсце в системi банкiв держави належить Нацiональному банку України. Вiдповiдно до ст. 8 Закону "Про

банки i банкiвську дiяльнiсть", прийнятого Верховною Радою

України 20 березня 1991 р. Нацiональний банк є центральним

банком України. Вiн проводить єдину державну полiтику в

галузi гропiоного обiгу, кредиту, змiцнення грошової одиницi,

органiзує мiжбанкiнськi розрахунки, координує дiяльнiсть

банкiвської системи в цiлому, визначає курс грошової одиницi вiдносно валют iнших країн. Цим же Законом (ст. 25) визначено статус та функцiї комерцiйного банку. Комерцiйнi

банки здiйснюють на договiрних умовах кредитно-розрахункове, касове та iнше банкiвське обслуговування пiдприємств,

установ, органiзацiй i громадян шляхом виконання операцiй

i наданням послуг.

З метою унiфiкацiї розрахункiв у народному господарствi,

Правове регулювання фiнансової дiяльностi СГП 383

оптимiзацiї використання фiнансових ресурсiв субєктiв пiдприємницької дiяльностi та спрощення контролю за фiнансовою дiяльнiстю сiльськогосподарських товаровиробникiв розрахунки в народному господарствi ведуться через банкiвськi

установи, в яких зберiгаються кошти виробникiв сiльськогосподарської продукцiї.

Зазначена правомочнiсть сiльськогосподарського пiдприємства передбачена "iнструкцiєю про безготiвковi розрахунки

в господарському оборотi України", яка затверджена Правлiнням Нацiонального банку України вiд 2 серпня 1996 р.

Згiдно а п.

обовязковому зберiганню в банках, за винятком залишкiв готiвки в їхнiх касах у межах встановленого банком лiмiту та

норм витрат з виручки, якi передбаченi дiючим порядком ведення касових операцiй у господарствах України. Банк на договiрнiй основi здiйснює розрахунково-касове обслуговування своїх клiєнтiв i виконує їх розпорядження щодо перерахування коштiв з рахункiв. Вiдповiднi правила закрiпленi в

законах, що визначають правоздатнiсть сiльськогосподарських пiдприємств: ст. 24 Закону "Про пiдприємства в Українi", єт. 7 Закону "Про колективне сiльськогосподарське

пiдприємство", ст. 25 Закону "Про селянське (фермерське)

господарство".

2. Самостiйна фiнансова дiяльнiсть виробничо-господарських пiдроздiлiв сiльськогосподарського пiдприємства забезпечується шляхом вiдкриття для них самостiйного поточного

рахунку або рахункiв у банку.

Правове регулювання розрахункових вiдносин сiльськогосподарських пiдприємств з банком провадиться вiдповiдно

з iнструкцiєю № 3 "Про вiдкриття банками рахункiв у нацiональнiй та iноземнiй валютi" (в редакцiї Постанови Нацiонального банку України вiд 4 лютого 1998 р.) та iнструкцiєю

"Про безготiвковi розрахунки в господарському оборотi

України", затвердженою Правлiнням Нацiонального банку

України вiд 2 серпня 1996 р.

iнструкцiя № 3 регулює вiдносини, якi виникають при вiдкриттi клiєнтами банкiв поточних, депозитних (вкладних),

кредитних рахункiв у нацiональнiй та iноземнiй валютi, а також бюджетних рахункiв у нацiональнiй валютi України. Вона

мiстить в собi характеристику рахункiв, якi можуть вiдкрити

клiєнти, в тому числi i сiльськогосподарськi пiдприємства.

384 Роздiл ХУН

Поточний рахунок в банку вiдкривається для зберiгання коштiв i проведення безготiвкових розрахункiв. Цi кошти є власнiстю колективно-кооперативного сiльськогосподарського

пiдприємства. Державнi сiльськогосподарськi пiдприємства

(радгоспи) розпоряджаються коштами, що знаходяться на

цьому рахунку як субєкти права повного господарського вiдання.

витрати пiдприємства, оплату працi як членiв колективнокооперативних i акцiонерних утворень, так i найманих працiвникiв, на соцiально-побутовi потреби та iн. Самостiйнi поточнi рахунки можуть вiдкривати пiдсобнi виробництва, цехи,

якi виробляють товарну продукцiю (ковбаси, плодоконсерви,

макароннi вироби та iншу продукцiю), якщо вони надiленi

правами юридичної особи незалежно вiд пiдприємства, у

складi якого вони перебувають.

Сiльськогосподарськi пiдприємства правомочнi покласти

належнi їм кошти i цiннi папери на депозитний рахунок у

банку. Для зберiгання коштiв на депозитному рахунку сiльськогосподарське пiдприємство i банк укладають депозитний

договiр. Кошти на депозитний рахунок перераховуються з поточного рахунку сiльськогосподарського пiдприємства i пiсля

закiнчення строку зберiгання повертаються на поточний рахунок. За перебування коштiв на депозитному рахунку власниковi нараховуються вiдсотки. З депозитного рахунку забороняється проведення розрахункiв та видача коштiв готiвкою.

Бюджетнi рахунки вiдкриваються на пiдставi платiжного

доручення фiнансового органу, органу Державного казначейства України, вiдповiдного розпорядника бюджетних коштiв з

наданням в установу банку картки iз зразками пiдписiв та вiдбитком печатки. У разi, якщо в цiй установi банку вiдкрито

поточний рахунок клiєнта, надання картки не обовязкове.

Розрахунконi правовiдносини сiльськогосподарських пiдприємств є самостiйним видом грошових вiдносин, якi виникають у процесi дiяльностi цих пiдприємств i здiйснюються

через банкiвськi установи. Для реалiзацiї своїх взаємин з банком (вiдкриття рахунку в банку) сiльськогосподарське пiдприємство повинне подати до банку такi документи:

а) заяву на вiдкриття поточного рахунку. Вона пiдписується керiвником i головним бухгалтером самостiйного пiдприємства;

б) копiю свiдоцтва про державну реєстрацiю в органi дер

регулювання фiнансової дiяльностi СiТi 385

,ної виконавчої влади, в iншому органi, уповноваженому

iйснювати державну реєстрацiю, засвiдчену нотарiально чи

>ганом, який видав свiдоцтво про державну реєстрацiю;

в) копiю статуту (положення), належним чином зареєстровану, засвiдчену нотарiально чи реєструючим органом.

вiдмiтку про вiдкриття такого рахунку на тому примiрнику

статуту (положення), на якому стоїть оригiнал вiдмiтки про

взяття пiдприємства на облiк в податковому органi, пiсля чого цей примiрник повертається власниковi рахунку;

г) копiю документа, що пiдтверджує в повному обсязi i у

низначений кредитною угодою строк (термiн) для розрахунку

i.> своїми борговими зобовязаннями. При цьому позичальник повинен бути платоспроможним, тобто бути здатним

сiкнiчисно здiйснювати розрахунки за всiма видами своїх зобовязань господарської дiяльностi;

д) картку iз зразками пiдпису осiб, яким вiдповiдно, до

чинного законодавства чи установчих документiв пiдприємства надано право розпорядження рахунком та пiдпису розрахункових документiв. У картку включається також зразок вiдбитка печатки, присвоєної пiдприємству;

е) копiю документа про реєстрацiю в органах Пенсiйного

фонду України, засвiдчену нотарiально або органом, що видав вiдповiдний документ.

Фiнансовi правомочностi сiльськогосподарських пiдприємств та їхнiх вiдокремлених пiдроздiлiв, якi мають права

Юридичної особи, визначаються iнструкцiєю № 7 "Про безготiвковi розрахунки в господарському оборотi України", затвердженою постановою Правлiння Нацiонального банку України вiд 2 серпня 1996 р. № 204. Згiдно з п. 5 цього акта банк

на договiрнiй основi здiйснює розрахунково-касове обслуговування своїх клiєнтiв i виконує їх розпорядження щодо перерахування коштiв з рахункiв. У разi виникнення спорiв мiж

платником i одержувачем коштiв, взаємних претензiй вiдносини мiж ними розглядаються в претензiйно-позовному порядку без участi банку.

3. Французькому фiлософу Декарту належить вислiв: визначайте поняття речей i ви позбавите свiт вiд половини його

помилок. Цей вислiв має безпосереднє вiдношення до права

застосування тлумачення змiсту правової норми, вкладення в

нього того значення, яке мав на увазi законодавець, приймаючи вiдповiдну правову норму як правило обовязкової

13 В, Янчук

386 Роздiл ХУН

поведiнки до того змiсту, який вкладається у термiни, наведенi в законах.

числi фiнансово-кредитного законодавства. Належне застосування норм права щодо внутрiшньогосподарських i зовнiшньофiнансових правовiдносин залежить вiд правового розумiння вiдповiдних термiнiв. Виходячи з цiєї правозастосувальної вимоги в рядi законiв викладено змiст таких термiнiв,

що, зокрема, передбачено в Положеннi Нацiонального банку

України "Про кредитуїшния". Згiдно з цим актом пiд кредитом слiд розумiти по-жчконий капiтал банку в грошовiй формi, що надається позичальнику в тимчасове користування на

умовах забезпеченостi, повернення, строковостi, оплатностi

та цiльового використання. Субєкт кредитних вiдносин,

який надає кредити iншому субєкту господарської дiяльностi

у тимчасове користування вважається кредитором. Субєкт

кредитних вiдносин, який отримав у тимчасове користування

грошовi кошти на умовах повернення, оплатностi, строковостi вважається позичальником. Ним може бути сiльськогосподарське пiдприємство, акцiонерне товариство, селянське

(фермерське) господарство як субєкти банкiвсько-кредитних

правовiдносин.

У процесi цих вiдносин провадяться кредитнi операцiї,

тобто реалiзовується договiр щодо надання кредиту, який

супроводжується записами за банкiвськими рахунками, вiдповiдним вiдображенням у балансах кредитора i позичальника. Необхiдною умовою виникнення мiж ними взаємин є

кредитоспроможнiсть позичальника, пiд якою розумiють його

здатнiсть повернути отриманi кредити i виконати iншi умови

кредитного договору.

Кожний позичальник може скористатися рiзними видами

кредитiв. За строками користування кредити подiляються на:

а) короткостроковi - до року; б) середньостроковi - до 3 рокiв; в) довгостроковi - понад 3 роки. Строк кредиту, а також

вiдсотки за його використання (якщо iнше не передбачено

умовами кредитного договору) розраховуються з моменту

отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати

платiжних документiв з позичкового рахунку позичальника)

до повного погашення кредиту за його використання.

Короткостроковi кредити, як правило, можуть надаватися

банками у разi тимчасових фiнансових труднощiв, що виникають у звязку iз витратами виробництва та обiгу, не забезпечених надходженням коштiв у вiдповiдному перiодi.

Правове регулювання фiнансової дiяльностi СГП 387

ньостроковi кредити можуть надаватися на оплату нового обладнання, на поточнi витрати, на фiнансування капiтальних

вкладень. Довгостроковi кредити надаються для формування

основних фондiв.

Цим Положенням визначено основнi обєкти кредитування. Ними можуть бути капiтальнi витрати на реконструкцiю,

модернiзацiю та розширення вже дiючих основних фондiв, на

нове будiвництво та iн. За сучасних скрутних економiчних

умов першорядним обєктом короткострокового кредитування є одержання коштiв для придбання пального, отрутохiмiкатiв, ремонту сiльськогосподарської технiки. Довгостроковi

кредити головним чином потрiбнi на придбання комбайнiв

для збирання зернових, цукрових бурякiв, картоплi, для вирощування молодняка племiнної худоби, на оновлення фруктових садiв i виноiраду, а також на ремонт тваринницьких при| Мiшень, покриття iнших виробничо-господарських витрат.

4. В остiнiнi роки фiнансово-економiчна дiяльнiсть сiльськогосподарських товаровиробникiв характеризується використанням лiзингових правовiдносин. Вони становлять собою

певну форму фiнансування капiталовкладень з метою придбання сiльськогосподарської технiки (комбайнiв, тракторiв

та iн.), обладнання та устаткування, товарiв довгострокового

використання та наступного надання цих товарiв в оренду (на

прокат) безпосередньо виробнику сiльськогосподарської продукцiї. Термiн "лiзинг" означає вiдносини мiж виробником

зазначеної продукцiї, власником коштiв i пiдприємствомспоживачем як виробником сiльськогосподарської продукцiї,

тобто лiзинг - це передача майна в оренду на вiдповiдний

строк. Лiзинговi правовiдносини повязанi iз широким проникненням банкiв на ринок лiзингових послуг. Оскiльки лiзинг є капiталообсяговим видом пiдприємницької дiяльностi,

а банки є основними держателями грошових ресурсiв, то

1 Див.: Фiнансово-кредитнi вiдносини в АПК- У цiй книзi наводиться iнформацiя про те, що перше лiзингове товариство було створено в Сан-францiско (США) у 1952 р. американською компанiєю "Юнайтед Стейтс лiзинг

корпорейшн". У серединi 60-х рокiв лiзинговi операцй в цiй країнi складали

1 млрд доларiв, а в кiнцi 80-х рокiв вони перевищили 110 млрд доларiв. Таким

чином, за чверть столiття їх обсяг збiльшився бiльше нiж у сто разiв. Подiбна

тенденцiя використання лiзингових правовiдносин стала характерною i для

iнших країн з розвинутою економiкою. У загальнiй сумi капiталовкладень в

машини i обладнання на лiзинг припадає: в Австралiї - 33 вiдсотки, у США 25-30; Англiї, Францiї, Швецiї, iспанiї - 13-17 вiдсоткiв.

iЗ

388 Роздiл ХУП

найбiльшу частину серед несiльськогосподарських товаром

виробникiв-учасникiв цих вiдносин становлять банки.

Досвiд зарубiжних країн свiдчить, що лiзинг найбiльшого

застосування набув у галучях iз швидко змiнюваною технологiєю. У лiзингових правовiдносинах розрiзняються рiзностроковi операцiї: короткострокова оренда (рейтинг) ~ на строк

вiд одного дня до одного року; середньострокова оренда

(хайринг) - на строк пiд одного року до трьох рокiв; довгострокова оренди (;iпиш) - пiд 3 до 20 рокiв i бiльше.

Основоположною властивiстю застосування лiзингу у зарубiжнiй практицi с його фiнинсона сутнiсть. Лiзингодавець

надає користувачевi майна (орендарю) вiдповiдну фiнансову

послугу, тобто вiн придбає майно у власнiсть за повну вартiсть i за рахунок перiодичних внескiв вiдшкодовує цю вартiсть. За цих умов лiзинг розглядається як одна iз форм кредитування, що використовується для придбання машин i обладнання у тимчасове користування.

Правова норма щодо лiзингу вперше у законодавствi

України наведена в Законi "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", прийнятому Верховною Радою України 20 березня

1991 р. У п. 9 ст. З цього Закону зазначено, що серед здiйснюваних банком операцiй є право банку придбавати за власнi

коштi засоби виробництва для передачi їх в оренду (лiзинг).

Виходячи iз зростаючої значущостi лiзингових фiнансовоекономiчних операцiй для народного господарства, Верховна

Рада України 16 грудня 1997 р. прийняла Закон "Про лiзинг".

Цей Закон визначає поняття лiзингу, а також загальнi правовi

та економiчнi засади його здiйснення. Згiдно зi ст. 1 цього Закону лiзинг становить собою рiзновид пiдприємницької дiяльностi, спрямованої на iнвестування власних чи залучених

фiнансових коштiв i полягає в наданнi лiзингодавцем у ви

ключне користування на визначений строк лiзингоодержувачу майна, що с власнiстю лiчингодавця або набувається ним у

власнiсть за дорученням i погодженням з лiзингоодержувачем

у вiдповiдного продавця майна за умови сплати лiзингоодержувачем перiодичних лiзингових платежiв.

Названим законом циїначено коло субєктiв лiзингових

правовiдносин. Ними є: лiзингодавць - це субєкт пiдприємницької дiяльностi, в тому числi банкiвська або небанкiвська

фiнансова установа, яка передає в користування обєкти лiзингу за договором лiзингу; лiзингоодержувач - це субєкт

пiдприємницької дiяльностi, який одержує в користування

Правове регулювання фiнансової дiяльностi СГП 389

обєкти лiзингу за договором лiзингу; продавець лiзингового

майна - це субєкт пiдприємницької дiяльностi, який виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає

власне майно, яке є обєктом лiзингу. Субєктом лiзингових

правовiдносин може бути кожне окремо взяте сiльськогосподарське пiдприємство як товаровиробник-пiдприємець. Змiстовi лiзингових правовiдносин з участю сiльськогосподарських пiдприємств придiлена увага в роздiлi XXVII цього

пiдручника.

За умов ринкових економiчних вiдносин кожний сiльськогосподарський товаровиробник бере участь у зовнiшнiх фiнансових правовiдносинах, без чого є неможливою його

внутрiшньогосподарська фiнансова дiяльнiсть. Такою є дiяльнiсть, повязана з процедурою iнвестування сiльськогосподиi< i.коiо нироГжицтнi), порядком одержання, витрачання i

роїрiїхунками аа iнвестицiї та кредити. За своєю економiкопраiижою природою зовнiшнiми є вiдносини з приводу сплати кожним сiльськогосподарським пiдприємцем-товаровиробником податкiв i зборiв (обовязкових платежiв) до загальнодержавного i мiсцевого бюджетiв. Зовнiшнiми є також

фiнансовi правомочностi щодо страхування майна сiльськогосподарських пiдприємств i селянських (фермерських) господарств. Зокрема, згiдно зi ст. 23 Закону "Про сiльськогосподарську кооперацiю" кооператив може застрахувати своє

майно i майновi права. Страхування здiйснюється добровiльно за рiшенням загальних зборiв кооперативу. Подiбну фiнансову правомочнiсть має сiльськогосподарське пiдприємство. Зокрема, п. З ст. 17 Закону "Про сiльськогосподарське

пiдприємство" передбачає його право самостiйно вибирати

страхову органiзацiю для страхування свого майна. Названими законами визначено фiнансово-кредитну правомочнiсть

сiльськогосподарського товаровиробника (п. 2 ст. 17). Це

його право визначено також статутом кожного сiльськогосподарського пiдприємства i акцiонерного товариства.