СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ІДЕЇ НООСФЕРИ

Останнім часом (1992 - 2000 рр.) проблеми екологічно- безпечного розвитку, аналізу ноосфер них ідей виживання цивілізації, їх обґрунтованості, реальності, аналізу результатів і перспектив розвитку ноосферного світогляду приділяли увагу багато вчених і в Росії, і в Україні: М.

Потри певні розбіжності а поглядах на ідею ноосфери. Всі вчені досягли єдності у головному: у тому вигляді, в якому ця ідея була подана і обґрунтована півстоліття тому, без урахування величезних змін, що відбулися за цей період і в біосфері (природі), і в техносфері, вона не може слугувати базою для розробки шляхів виходу нашої цивілізації з глобальної екологічної кризи та розбудови у перспективі еколого-економічного збалансованого суспільства. Потрібні нові підходи, нове бачення біосферно- технохносферних процесів і взаємозв’язків, нові форми поведінки людини в довкіллі, сформовані на засадах нової екологічної культури. Інакше розвиток глобальної екологічної кризи призведе до загибелі нашої цивілізації (у віддаленій перспективі) та дуже серйозного погіршення й ускладнення життєвих умов найближчим часом.

Яскравим прикладом неспроможності людини найближчим часом керувати біосферними процесами навіть на обмеженому локальному, спеціально об лаштованому просторі можуть бути кілька грандіозних експериментів, виконаних американцями („Біосфера-П”) і росіянами („Біос-3”), на які покладалися великі надії.

Останнім часом для вивчення ноосферної стадії розвитку біосфери почали використовувати математичне моделювання комплексу біохімічних і біофізичних процесів, що відбуваються в біосфері, проводити складні експерименти з метою створення нормальних для людини життєвих умов у замкнених, ізольованих від зовнішнього світу системах.

Експериментатори прагнули доказати. Що за допомогою най сучасніших технічних засобів можна ізолювати від світу в штучних резерваціях, створити там міні-біосфери з необхідною для життя кількістю екосистем, рослин і тварин. Набутий досвід мав бути використаний для створення можливостей тривалого перебування на космічних станціях та інших планетах.

Метою американського проекту „Біосфера-П” (автор - Дж. Аллен, екотехнік, спеціаліст в галузі системного управління, з когорти так званих „анти фіналістів”, переконаних у практичному безсмерті людства всупереч усім небезпекам, що наближаються, зокрема й глобальній екологічній кризі). Який був розпочатий 26.09.1991 р. і тривав до 1995 р., було. Як пише Дж. Аллен. Прагнення допомогти нашій біосфері приступити до освоєння придатних до життя місць спочатку в межах Сонячної системи, потім нашої Галактики і, нарешті, в усьому Всесвіті. Він, як і інші розробники проекту, вважає, що створення експериментальних біосфер у масштабі. Який дозволяє і передбачає безпосередню участь групи людей в усіх біосферних процесах, дасть змогу в стилі терміни проникнути в сутність дій механізмів Біосфери-І (екосфери нашої планети), включаючи притаманний їй дивовижно спрямований, циклічний і спіралеподібний характер розвитку часу, простору, маси, енергії, різноманітності та мінливості. Набутий на експериментальних біосферах досвід має допомогти у створенні біосферних систем, які здатні до самозабезпечення, самоочищення, саморегуляції у замкнутому просторі на космічних станціях довготривалої дії.

Американська „Біосфера-П” або, як її відразу ж охрестили журналісти-гумористи, „мильна бульбашка”, була вибудована в штаті Ари зона, неподалік від м. Оракл; будівництво тривало 7 років. Коштувало понад 150 млн. доларів США. Спроектував цей сучасний „Ноїв ковчег” американець П. Солері, а кошти дав мільярдер Е. Баас. Об’єм штучної біосфери становив 204 тис. м³, площа -як три футбольних поля, висота - 26 м. Вона була практично повністю герметизована (витікання повітря крізь мікротріщини і мікропори в конструкціях - 1 % за рік).

Площа сільгоспугідь становила близько 20 соток, на ній вирощували рис, картоплю, пшеницю, суниці, боби, папайю та інші. Яйця, м’ясо, молоко постачали кури, кілька кіз і в’єтнамських свиней. У рисових чеках планувалося вирощувати рибу тиляпію, дуже цінну з екологічного погляду. У житловому відсіку крім кают і лабораторій був розміщений комп’ютерний центр, з якого за допомогою 2500 датчиків постійно велися спостереження за температурою та хімічним складом повітря, води, ґрунту.

Надзвичайно цікавий і важливий з усіх поглядів експеримент завершити. Згідно з наміченою програмою, на жаль, не вдалося. Ціла низка проблем виникла відразу ж з початку експерименту, наприкінці 1991 - початку 1992 р. Продовжувалось їх виникнення і під час другої зміни біонавтів у 1994 р. З тієї невеликої кількості наукових публікацій, які вдалося дістати й проаналізувати, можна дійти висновків щодо згаданих проблем і труднощів. Які свідчать, що ми ще дуже далекі від того, щоб керувати біосферними процесами, ми ще надто мало знаємо про них.

За фахом перші біонавти були біологами, медиками, фізиками- коп’ютерниками, психологами, механіками.

Найбільше клопоту від самого початку завдавала адаптація ледь кожного з видів рослин чи тварин. Бджіл, яких взяли в „Біосферу-П” для запилювання рослин довелося замінити (після дуже складних пошуків) одним з видів колібрі. Через невідомий оптичний ефект чи інші причини бджоли весь час розбивалися об скло. Усі перші біонавти за час ізоляції значно втратили у вазі. Із запланованої кількості продуктів вдалося вирощувати лише 80-85 %.

Посіяні трави і чагарники захоплювали територію, виділену під пустелю, бо штучний клімат весь час був перезволожений, а тропічний ліс розрісся вдвічі. Злак Coix Iacyma, який у природних умовах має звичай висоту не більш як 60 см, тут досяг 4-х метрів.

Різко зменшилась кількість планктону в штучному морі і повмирали корали, для яких він є їжею.

Однак найголовніше - поступове зменшення кількості кисню (з 21 до 16 % і менше) і збільшення - вуглекислого газу. Ті рослини, що мали очищувати повітря, дуже швидко втрачали ці властивості в створених умовах через якісь невідомі вченим причини. В результаті формувався хімічний склад повітря, непридатний для життя людей і тварин. Крім того, вийшло з-під контролю регулювання кількістю деяких комах, надзвичайно сильно розмножилися ґрунтові бактерії. Постало питання про зміну близько ЗО тис. т ґрунтів ґрунтами дещо іншого складу. Збіднених на поживні речовини.

Це - перша серйозна спроба спроба досягти гармонії у стосунках техносфери і біосфери, спроба використання художнього конструювання з метою допомоги біосфері у створенні оптимальних умов підтримання життєдіяльності її біомних екосистем, досягнення оптимального для конкретних умов біорозмаїття.

Значно полегшили розробку проекту„Біосфера-П” результати дещо подібного, але суттєво скромнішого експерименту „Біос-3”, проведеного в 1984 р. радянськими вченими, які з 1960-х років проводили досліди на виживання у „зорельотах”, використовуючи земні міні-біосфери. Тоді двоє біонавтів провели в ізоляції 5 місяців, були отримані дуже цінні дані про умови адаптації. Біонавти виростили у своїй сфері пшеницю і після закінчення експерименту вийшли назовні із свіжоспеченим з цієї пшениці хлібом. „Біос-3” поступався американській „Біосфері-П” в 700 разів за об’ємом (близько 300 м³) і був сконструйований в Інституті біофізики Сибірського відділення Російської академії наук.

Незважаючи на численні проблеми й труднощі, що виникали під час проведення згаданих вище ноосфер них експериментів, вони мають дуже велике наукове і практичне значення для планування й здіснення довготривалих космічних польотів на базі ноосферного підходу. Набутий досвід слід використати також для послаблення техногенного навантаження на „Біосферу-1”, стимулювання раціонального природокористування. Ці штучні екосистеми - перші моделі ноосфери, які дають можливість не лише глибше, детальніше вивчати складні біохімічні, біофізичні та інші природні процеси в „Біосфері-І” (отримані результати, а також зразки ґрунтів, води, крові, повітря, рослини тощо будуть ще вивчатися багатьма висококваліфікованими вченими США і світу), а в загалі стимулюють людський розум на пошуки оптимальних рішень проблеми виживання у майбутньому.

Нині ж можна стверджувати лише про наявність особливого розвитку нової доби цивілізації. Коли реальність змусила людство активно шукати вихід із створеної ним же глобальної екологічної кризи. Яка грізно наступає, шукати можливості зберегти біосферу і нормальні умови життя на Землі для майбутніх поколінь, будувати концепції і теорії виживання. Моделювати ситуації і сценарії майбутнього. І робити це на основі ідеї екологізації людської діяльності, пошуків розумного співіснування техносфери й біосфери, врахування екологічних законів, законів розвитку Природи.

3.