ЕКОЛОГІЧНИЙ ВИКЛИК І СТАЛИЙ РОЗВИТОК
У 2000 р. вийшла друком надзвичайно цікава і ґрунтовна робота відомих російських вчених-екологів В. Данилова-Данильяна і К. Лосева „Экологический вызов и устойчивое развитие”, в якій проаналізовано і узагальнено сучасні уявлення про гармонійний розвиток, але в значно ширшому плані, більш глибоко, з використанням обсягу найсучасніших екологічних і соціально- економічних матеріалів, найбільш науково-обгрунтованих в екологічному, економічному, соціальному, демографічному, науково-технічному, етнічному і філософсько-методичному аспектах.
В книжці не тільки глибоко обґрунтовані найсучасніші підходи розв’язання проблем гармонійного розвитку людства у майбутньому столітті, а й наведені найбільш переконливі й аргументовані критичні зауваження щодо сучасних вітчизняних і зарубіжних проектів еколого-безпечного розвитку людства у XXI ст., представлена розроблена авторами концепція біотичної регуляції навколишнього середовища. Більша частина фахівців вважає, що за умов сьогодення вона є найбільш всебічно обгрунтованою і можливою для реалізації в разі доповнень і вдосконалень.В. Данилов-Данильян і К. Лосев дійшли висновку, що справжньою критичною межею, зімкнення з якою представляє реальну загрозу для людства, є не критичні ресурси надр, запаси прісної води, доступні для використання джерела енергії, а господарська ємність біосфери (межа її збурення) - гранично допустиме антропогенне навантаження на біосферу, перевищення якого приводить її у стан збурення і, з часом, до розвитку незворотних деградаційних процесів. На противагу іншим концепціям розвитку людства вчені наводять свою - концепцію біотичної регуляції навколишнього середовища. її сутність полягає у наступному.
Вся сума геологічних, палеонтологічних, палеогеографічних даних свідчить, що біота була потужним чинником формування навколишнього середовища. Киснева атмосфера і ґрунти практично повністю сформовані біотою.
Тому швидке руйнування природних систем, яке відбувається сьогодні (а екосистеми регулюють і стабілізують навколишнє середовище), без сумніву, призводить до екологічної кризи. її неодмінним результатом буде різке зменшення населення у найтрагічніших формах.Щоб цьому запобігти, необхідно зберегти природний біотичний механізм регуляції довкілля, тобто зберегти незміненими людською діяльністю біологічні угрупування, які займають території, достатні для забезпечення регуляції навколишнього середовища у глобальних масштабах.
З аналізу „технологічних” концепцій розвитку, принаймні у XXI ст. розв’язання проблеми побудови нового технологічного механізму регуляції навколишнього середовища в глобальних масштабах, здатного цілком замінити природну біотичну регуляцію, є абсолютно нереальним.
Завдяки біотичній регуляції придатне для життя на Землі навколишнє середовище відновлювалося після будь-яких локальних і регіональних катастроф, біотична регуляція ніколи не переставала діяти в глобальних масштабах. Ця регуляція забезпечується перш за все роботою бактерій і грибів, які споживають до 90% енергії, що запасається в органічній речовині, синтезованій рослинами. Дрібні безхребетні споживають ще близько 10 %, тобто практично всю залишкову частину потоків енергії. Великі хребетні тварини відповідальні за тонку настройку функціонування угруповань. Хребетні використовують менше 1% потоку енергії в угрупуванні, їхня робота, яка виконується в рамках біотичної регуляції довкілля, становить мізерну частку тієї роботи, що виконується рештою живих істот.
Тека мала величина коефіцієнта корисної дії підтримки життя великих тварин, включно з людиною, спостерігається в усіх екосистемах і угрупуваннях організмів у біосфері і не є випадковою. При побудові техногенної системи управління довкіллям можна лише сподіватися, що завдяки майбутнім супертехнологіям буде досягнутий такий саме коефіцієнт корисної дії підтримки, що сформувався в Природі упродовж мільйонів років.
А це означає, що 99 % енергетичної потужності цивілізації і 99 % праці самої людини, спрямованої на управління потужністю цивілізації, мають витрачатися на стабілізацію довкілля.
На саму ж людину залишається менше 1 % від усієї енергії, яку вона створила.
Енергетична потужність механізму стабілізації довкілля (хоч якою вона була - природно-біотичною або технологічною) не може перевищувати допустиму частку бюджету сонячної енергії. Тому гіпотетична техногенна система регуляції довкілля не зможе перевищити енергетичну потужність природної біоти.
Єдиним засобом збереження придатного для життя людини довкілля в глобальних масштабах є відновлення угрупувань природної біоти не в межах мізерних площ заповідників, а на великих територіях земної поверхні.
Запитання для самоперевірки
1. Хто є творцем ноосферної концепції?
2. Як тлумачили поняття „ноосфера” його творці?
3. Що ви знаєте про експеримент „Біосфера-П”?
4. Чи можна приймати ноосферну ідею за основу розбудови майбутньої цивілізації?
5. У чому полягає сутність концепції біотичної регуляції навколишнього середовища і хто її автор?
Еще по теме ЕКОЛОГІЧНИЙ ВИКЛИК І СТАЛИЙ РОЗВИТОК:
- § 55. Порядок виклику і допиту потерпілих.
- § 56. Особливості виклику і допиту неповнолітніх свідків та потерпілих.
- § 46. Особливості виклику і допиту неповнолітніх свідків та потерпілих.
- Виклик та допит потерпілого
- 1.Екологічно політика і управління
- § 54. Порядок виклику і допиту свідків.
- 3_Основні принципи екологічного права.
- § 45. Порядок виклику і допиту свідків, потерпілих.
- Екологічна політика України
- 56) Сутність глобальних екологічних проблем сучасності.
- 36_Склад екологічних порушень.
- 2_Система та джерела екологічного права України.