1.Екологічно політика і управління

Екологічна політика, системи екологічного управління є фундаментальними складовими сталого розвитку. Який світове співтовариство визнало стратегічною метою безпечного і забезпеченого існування людства у XXI ст.

Міжнародні екологічні зобов’язання, екологічна політика, екологічна глобальна і європейська інтеграція, екологічна безпека, екологічні аспекти сталого розвитку набули нині пріоритетного значення як у державній, так і в міжнародній політиці України. Реальний екологічний стан в Україні нині характеризується як кризовий, суттєве поліпшення якого потребує високої екологічної компетенції державних службовців усіх рівнів і секторів державного управління. Актуалізація екологічної підготовки фахівців для професійної діяльності як у державній, так і регіональних корпоративній та сферах управління шляхом розроблення концептуальних та методологічних засад є об’єктивною вимогою сучасності.

Екологічна політика при цьому розглядається як система не тільки керівних принципів, напрямів і завдань діяльності природоохоронних органів, а й програмних планів дій з екологізації державних функцій управління, господарської діяльності, суспільства в цілому, як підґрунтя для формування нової філософії і методології гармонійного еколого-техногенно безпечного розвитку і одна з складових стратегій переходу до сталого розвитку та європейської інтеграції. Тобто екологічна політика - це справа всіх державних службовців, а не тільки державних органів.

Екологічне управління з такого підходу розглядається і як управління охороною навколишнього природного середовища, природокористуванням та екологічною безпекою, і як система управління здійсненням екологічної політики та міжнародних екологічних зобов’язань із застосуванням законодавчо визначених державних функцій, економічних, правових, організаційних механізмів і важелів, що забезпечують гармонізацію відносин природи і суспільства, збалансованого розвитку еколого- господарських, етно-ландшафтних і природо ресурсних систем.

Основи екологічної політики і управління мають міжнародні та національні аспекти і складаються з системи основоположних засад: екологічних законів (законів Природи), ноосферної філософії, науково-методологічних, законодавчих.

Екологічна політика та екологічне управління - складові частини загальних систем управління (державою. Галуззю, регіоном, корпорацією, підприємством) і мають відповідні ієрархічні структури, для яких базовою структурою є державна екологічна політика і державне екологічне управління на основі національного екологічного законодавства.

Структура, відповідальність, практичні методи, процедури і ресурси для здійснення екологічної політики, досягнення цілей і виконання завдань екологічного управління повинні кореспондувати й координуватися з іншими видами діяльності (економічною, фінансовою, енергетичною тощо) відповідно до загальносистемних методології і практики адміністративного управління. Загальність підходів у світовому вимірі до методичних аспектів екологічного управління забезпечується чинними і тими, що розробляються, міжнародними стандартами серії ISO 1400 або регіональними регламентами (Європейський регламент тощо).

Загальність підходів у загальнодержавному вимірі забезпечується чинним екологічним законодавством і нормативно- правовими актами, які треба узгоджувати з міжнародним і європейським екологічним законодавством і стандартами. Це обов’язкова умова практичного визнання світових екологічних імперативів та інтеграції як у світову цивілізовану спільноту, так і до Європейського Союзу.

2.