Економічна оцінка природних ресурсів

Економічна оцінка природних ресурсів - це грошове вираження їхньої народногосподарської цінності. Треба, щоб ціну мали земля, природні води, ґрунти, повітря, корисні копалини, ліс, тваринний і рослинний світ, рекреаційні об’єкти.

Для оцінки вартості природних ресурсів використовують такі показники:

• трудові затрати на залучення ресурсу в суспільне виробництво(видобуток мінеральної чи біологічної речовини);

• ефект використання ресурсу у виробництві (цінність одержаних із ресурсів матеріалів, предметів, вигод);

• прогнозовані затрати праці на відновлення ресурсу (якщо це можливо);

• прогнозовані витрати на погашення збитків, завданих природному середовищу під час освоєння конкретного ресурсу.

Оцінка ресурсу може бути індивідуальною та комплексною.

Розрізняють три види індивідуальних оцінок:

• оцінки суспільної корисності природних ресурсів4

• вартісні оцінки (податки, ціни);

• ринкові ціни (ліцензії).

їх виконують для кожного окремого елемента довкілля і їхні значення не завжди збігаються.

Оцінюючи негативний вплив людини на довкілля, користуються таким поняттям, як екологічні збитки від забруднення окремих компонентів природи - води, повітря, земельних ресурсів. Екологічні збитки - це зменшення корисності довкілля в результаті його антропогенної трансформації (насамперед забруднення). їх обчислюють за сумою різних витрат суспільства, пов’язаних зі змінами довкілля й повернення його до колишнього стану, затрат на компенсацію ризику для здоров'я людей.

Для узагальнених оцінок екологічних збитків вдаються для спеціальних формул, за якими можна з’ясувати шкоду, завдану земельним ресурсам, шкоду від викидів у атмосферу або в водні об'єкти тощо (наведені в чисельних посібниках, підручниках і довідниках з економіки природокористування та екологічної експертизи).

Плата за природні ресурси - це витрати підприємства, пов’язані з використанням якихось ресурсів і визначені за прийнятою в країні методикою розрахунку;при цьому ресурси поділяють на ті, що закуповують у когось, що беруть безпосередньо у природи, і ті, що є власністю виробника. Ціна таких ресурсів різна.

Екологічні податки бувають кількох видів:

• платежі рентного характеру (наприклад за використанням території для відходів);

• податки або штрафи за забруднення понад встановлену норму;

• податки за фактичний обсяг забруднень.

При цьому податок за забруднення середовища має бути досить високим, щоб підприємствам було вигідні охороняти довкілля, ніж забруднювати його.

Екологічні ліцензії - це цінні папери, що дають право на викиди конкретного забрудника на конкретний проміжок часу й в конкретних обсягах Ці права може продавати підприємствам державний орган або одне підприємство іншому. Ціна ліцензії залежить від добового часу, сезону, обстановки в регіоні.

Торгівля квотами на забруднення - найгучніший з усіх відомих методів економічного регулювання якості природного середовища.

Додатком до екологічної ліцензії є страхування екологічної невизначеності.

Останнім часом вводяться ліцензії на родовища - цінні папери, що дають право на видобуток і продаж корисних копалин.

У ході комплексної економічної оцінки природоохоронних заходів передбачається виконання таких процедур:

• визначення чистого економічного ефекту;

• оцінка варіантів очищення промислових стічних вод;

• оцінка варіантів очищення атмосферних забруднень;

• оцінка варіантів переробки відходів;

• оцінка технологічних рішень;

• оцінка конструкторських рішень;

• екологічна експертиза проектів;

• оцінка ризику аварій.

Останнім часом в Україні, як і інших державах, розпочато формування системи економічного регулювання природоохоронної діяльності:

• вводяться платежі за використання природних ресурсів та забруднення природного середовища;

• створюються екологічні фонди, банки;

• розпочато торгівлю екологічними ліцензіями.

У зв’язку з тим, що в період переходу до ринкової економіки виникають значні труднощі не лише економічного характеру, слід зважати на таке:

• ринок може бути використаний для ефективного обмеження руйнування природи;

• сам механізм стихійного ринкового попиту й пропозицій не забезпечує захисту природи - необхідно втручання ззовні;

• ринкові розцінки на підставі наукових екологічних нормативів можуть використовуватися для регулювання природокористування;

• економіку слід розвивати згідно з плановою стратегією, яка передбачає поза ринкові форми контролю;

• для дієвого екологічного керування економічним розвитком політично організовані сили. Які представляють нагальні й дострокові інтереси всього населення і здатні протистояти вузьким інтересам підприємців і тих, хто -прямо чи опосередковано - має зиск виробників-забрудників.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Хто та коли запропонував поняття «природокористування»?

2. Що таке природокористування?

3. Що таке економіка природокористування?

4. Як формується критерій ефективності природокористування?

5. Назвіть основні задачі природокористування?

6. Що таке раціональне природокористування?

7. Що таке нераціональне природокористування?

8. Які показники збитків забруднення навколишнього природного середовища?

9. Який ефект мають природоохоронні заходи?

10. Які основні показники використовуються для оцінки природних ресурсів?

11. Що таке екологічні збитки?

12. Що таке плата за природні ресурси?

13. Які ви знаєте екологічні податки?

14. Що таке екологічні ліцензії?

15. Які основні процедури необхідні для комплексної оцінки природоохоронних заходів?

16. Що входе в систему економічного регулювання природоохоронної діяльності?