Основні завдання економіки природокористування

Основними завданнями економіки природокористування є:

• визначення збитків, заподіяних економіці держави, галузі, підприємству, окремому приватному господарству чи конкретній особі через нераціональне природокористування, порушення законів, норм або правил охорони природи;

• визначення розміру витрат, необхідних для ліквідації в найближчому й віддаленому майбутньому наслідків негативних техногенних впливів на довкілля;

• оцінка абсолютної та відносної ефективності витрат на охорону й відновлення природи, вибір оптимальних варіантів природоохоронної діяльності та використання природних ресурсів;

• розробка економічних методів керування природоохоронною роботою і способів стимулювання природоохоронної діяльності та екологізації виробництва.

Потрібно, щоб економіка природокористування поступово переходила в економіку природозберігання.

Природокористування може бути раціональним і нераціональним.

Раціональне природокористування - це високоефективне, екологічно обґрунтоване господарювання, яке не призводить до різких змін природно-ресурсного потенціалу, а підтримує й підвищує продуктивність природних комплексів чи окремих об’єктів, облагороджує їх. Воно спрямоване на забезпечення умов існування людства й стабільного одержання матеріальних благ.

Раціональне природокористування передбачає відтворення спожитих відновних первинних природних ресурсів і мінімальне споживання невідновних при одночасному мінімальному утворенні неутилізовуваних відходів, які потрапляють у навколишнє природне середовище.

Нераціональним вважається таке природокористування, в результаті якого природа втрачає здатність до само відтворення, самоочищення й саморегулювання, порушується рівновага біосистеми, вичерпуються матеріальні ресурси, погіршуються рекреаційні, оздоровчі та курортні умови, естетичні характеристики ландшафтів, умови проживання загалом.

Нераціональне природокористування може бути як навмисним, так і випадковим, або супутнім (наприклад, спустошення, зруйнування чи пожежі, пов’язані з воєнними діями).

Нераціональне природокористування може бути зумовлене планово-економічними й проектними прорахунками. Тимчасовими й вимушеними позиками у природи (перехідні періоди розбудови нових держав, великі стихійні лиха, війни тощо), недбалим обліком та оцінкою природних ресурсів, недосконалістю природоохоронного законодавства, вузьковідомчими підходами в розвитку економіки, недосконалістю технологій виробництв, браконьєрством, самовільною забудовою тощо.

Показниками збитків від забруднення довкілля слугують: підвищення рівня захворюваності населення; зниження продуктивності сільського господарства; прискорення спрацювання основних фондів та інші. Вартість відновлення природи визначається за необхідними витратами на рекультивацію ландшафтів, відновлення водойм або сільськогосподарських угідь, озеленення тощо. Та при цьому неможливо оцінити погіршення соціального клімату, порушення рівноваги в екосистемах, загибель в наслідок техногенного впливу унікальних геологічних пам’яток чи ландшафтів, зникнення багатьох видів рослин і тварин.

Найскладніше оцінити наслідки антропогенних впливів на природу, коли треба дати довгостроковий прогноз збитків від нераціонального природокористування. Витрати на охорону природи нині можна обчислити досить просто порівняно точно на підставі чинних стандартів і нормативів із застосуванням низки формул що наведені в нових підручниках і посібниках з економіки природокористування.

Природоохоронні заходи мають не тільки економічний ефект (заощадження витрат на лікування та соціальне страхування хворих, підвищення продуктивності праці, збільшення біопродуктивності, облагородження ландшафту тощо), а й соціальний - поліпшення настрою людей, зменшення їх міграції, стримування конфліктів, зниження злочинності тощо.

До найважливіших проблем економіки природокористування належить правильна (об’єктивна) оцінка природних ресурсів.

3.