1.Основні завдання патопсихології у ході дослідження дитини

Спираючись на ці принципи, патопсихолог у ході дослідження психіки дитини розв'язує такі завдання:

а) виявляє порушення психічної діяльності та дає їм патопсихологічну кваліфікацію;

б) проводить структурний аналіз помічених порушень, виділяє первинні та вторинні симптоми;

в) розробляє програму коригуючих заходів.

Н. Ю. Максимова виділяє два підходи до розв'язання цих завдань психологом:

1 - проблемний підхід до дослідження психіки дитини. Описаний, в основному у працях зарубіжних авторів (когнітивна, позитивна психотерапія). За цього підходу психолог з'ясовує:

- чи існує проблема;

- для кого вона найпекучіша (наприклад, порушення поведінки можуть бути досить байдужими для самого учня, але турбувати вчителя та батьків);

- можливі шляхи вирішення цієї проблеми;

- обирає оптимальний шлях вирішення проблеми, виходячи із зацікавленості усіх задіяних сторін;

- реалізовує обраний шлях.

У даному підході поєднані психодіагностика та психокорекція.

2 - психодіагностичний підхід до дослідження психіки. Його основи у вітчизняній психології розробляли Л. Виготський, Б. Зейгарник, В. Блейхер, Л. Бурлачук, І. Крук, В. Лебединський, О. Лічко, С. Рубінштейн та ін.

За цього підходу перед патопсихологом постають такі завдання:

- дослідити функції психічних процесів та виявити відхилення;

- визначити можливості поліпшення результатів під час надання допомоги;

- діагностика особистісних особливостей дитини;

- зіставлення отриманих результатів з "нормативними" та постановка патопсихологічного діагнозу;

- визначення можливостей розвитку дитини та шляхів вирішення її соціальних проблем.