Екологічна політика України

Екологічна політика держави здійснюється за широкої участі її представників у найважливіших міжнародних екологічних конвенціях та в міжнародному правовому полі діяльності міжнародних урядових і неурядових організацій.

Україна є стороною понад 70 міжнародних двосторонні та багатосторонніх екологічних угод. Виконання нею зобов’язань, що випливають із багатосторонніх угод, вимагає приведення внутрішніх законів та нормативно-правових актів у відповідність з чинними нормами міжнародного права та врахування існуючої міжнародної практики під час розроблення нових законодавчих актів.

У найближчі роки очікується значне зростання міжнародних зобов’язань України, оскільки існує ціла низка конвенцій, приєднання до яких (а також підписання нових) матиме для України суттєве політичне значення і значно посилить можливості у сфері охорони довкілля, використання та відтворення природних ресурсів.

* Співробітництво з Європейським Союзом (CC) в галузі охорони навколишнього середовища здійснюється у відповідності з Угодою про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною та Спільною стратегією Європейського Союзу щодо України.

Була підготовлена програма інтеграції України до ЄС, яка містила розділ з охорони навколишнього природного середовища та ядерного регулювання. Згідно розробленої Програми були визначені наступні пріоритетні напрями:

забезпечення участі громадськості у процесі прийняття рішень, доступу до правосуддя з питань, що стосуються довкілля;

розробка технологічних нормативів якості води та повітря;

розробка адаптованих норм і стандартів для оцінки можливого впливу генетично модифікованих організмів на збереження і стале використання біорізноманіття; удосконалення процедур інспектування ядерних установок;

підготовка і здійснення нагляду за обліком та контролем ядерного матеріалу;

дотримання принципів регулювання ядерної та радіаційної безпеки, що базується на міжнародних підходах, рекомендаціях МАГАТЕ.

Співробітництво з CC здійснювалось в рамках програми TACIS. Впровадження в Україні природоохоронних проектів в рамках програми TACIS сприяє підвищенню ефективності природоохоронних заходів, що здійснюються як на державному, так і на регіональному рівнях, а також виконанню Україною зобов’язань, що випливають із підписаних Конвенцій та Угод в галузі охорони довкілля. Серед проектів, які впроваджувались в рамках програми TACIS в галузі охорони довкілля:

розвиток регіональної системи управління промисловими відходами в Україні;

транскордонний моніторинг та оцінка якості води річок Ужа, Латориці та Західного Бугу;

розвиток комунального господарства;

управління водними ресурсами, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття Буковинських Карпат;

захист довкілля в Чорноморському регіоні.

* Співробітництво з НАТО. Механізм здійснення співробітництва - підготовка та виконання відповідної частини індивідуальної програми партнерства та Робочого плану імплементації Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО. Співробітництво здійснювалось за таким напрямами:

- заснування спільної робочої групи Україна-НАТО з питань науки та довкілля;

- вдосконалення систем інформаційного обміну в галузі охорони довкілля;

- участь у роботі Комітету НАТО з питань сучасного суспільства.

* Двостороннє співробітництво. З метою розвитку двостороннього співробітництва в галузі екології та раціонального використання природних ресурсів були підписані наступні документи:

- Угода між Міністерством довкілля та планування території Республіка Молдова, Міністерством вод, лісів та охорони довкілля Румунії й Міністерством екології та природних ресурсів України про співробітництво в зоні природоохоронних територій в дельті та пониззі р. Дунаю;

Декларація про співробітництво у створенні Нижньодунайського Зеленого Коридору Міністрів довкілля Болгарії, Молдови, Румунії та України;

Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством екології і природних ресурсів України та Радою геологічних досліджень Південно-Африканської Республіки;

Протокол про поновлення Угоди про співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища між Міністерством екології та природних ресурсів України та Міністерством навколишнього середовища та енергетики Королівства Данія;

- Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про оперативне сповіщення про ядерні аварії, та обмін інформацією про ядерні установки;

- Угода між Міністерством екології та природних ресурсів України та Федеративним інспекторатом з ядерної безпеки Швейцарії, яка фактично поновлює дію подібної угоди між Держатомнаглядом України та Швейцарським Інспекторатом;

Угода між кабінетом Міністрів України та Урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво в галузі геодезії, картографії та дистанційного зондування Землі.

Протягом останніх років двосторонні зв’язки в галузі охорони навколишнього природного середовища з США розвивалися головним чином в рамках створеної у вересні 1996 р. двосторонньої українсько-американської міждержавної комісії.

В Україні за підтримки Агентства США із захисту довкілля та Агентства США з міжнародного розвитку проводилися заходи щодо підготовки та впровадження спільних проектів в галузі охорони навколишнього природного середовища, спрямованих на: зміцнення ядерної безпеки;

ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи; створення організаційної структури нового Регіонального екологічного центру;

співпрацю щодо проблем зміни клімату; управління промисловими відходами; вдосконалення інфраструктури водопостачання.

Зокрема за підтримки вищезгаданих Агентств США та Центру з питань зміни клімату відбулася низка консультативних зустрічей, семінарів, круглих столів, присвячених різним екологічним питанням.

Співробітництво з Канадою в галузі охорони довкілля здійснювалось в рамках «Стратегії реалізації Українсько-Канадської програми екологічної співпраці з проблем зміни клімату».

Протягом останніх років триває двостороння співпраця України зі створення на прикордонних територіях спільних прикордонних об’єктів: «Дельта Дунаю», «Пониззя р. Прут» (Україна, Молдова, Румунія), заповідників «Східні Карпати» (Україна, Словаччина, Польща), «Західне Полісся» (Україна та Польща), регіонального ландшафтного парку «Притисянський» на кордоні з Угорщиною, а також Нижньодунайського Зеленого коридору (Україна, Молдова. Румунія та Болгарія) Загальноєвропейської екомережі.

Підписано Угоду про утворення Екоєврорегіону «Верхній Прут» (Україна, Румунія, Молдова). Формування цього Екоєврорегіону розглядається як нова форма співробітництва у сфері охорони довкілля та модель для системного розв’язання регіональних проблем.

В рамках підготовки до 5-ї Загальноєвропейської Конференції Міністерств «Довкілля для Європи» проводяться консультації з країнами регіону щодо підготовки та підписання Карпатської

конвенції, метою якої є активізація процесу збереження і збалансованого використання гірських екосистем Карпат та поглиблення співробітництва щодо управління басейном Дунаю.

Відносини у природоохоронній галузі з країнами СНД базується на двосторонніх угодах. Пріоритетними напрямами співпраці є захист спільних водних об’єктів від забруднення, включаючи транскордонні водотоки та басейни Чорного і Азовського морів. Співробітництво з країнами СНД здійснюється в рамках проектів і програм, зокрема Програми екологічного оздоровлення басейну р. Дніпро (Україна, Росія, Білорусь), проекту Глобального екологічного фонду (ГЕФ) «Підготовка стратегічної програми дій для басейну р. Дніпро та розробка механізмів її реалізації», Стратегічного плану дій з відновлення та захисту екосистем Чорного моря від забруднення (Україна, Росія, Грузія) та інші.

У 2000 р. за рахунок Державного фонду охорони навколишнього природного середовища Українським науковим центром екології моря (м. Одеса) здійснено розробку проекту міжнародної українсько-молдовської програми екологічного оздоровлення басейну р. Дністер.

Українсько-данське співробітництво в галузі охорони довкілля посідає одне з провідних місць за обсягом фінансування та різноманітністю напрямів.

Данія підтримувала проекти, спрямовані на: оптимізацію процесу утилізації та переробки відходів; реабілітацію земель та відновлення вразливих екосистем у межах нових об’єктів природно- заповідного фонду;

підготовку та проведення в м. Києві 5-ї Конференції Міністрів охорони довкілля;

оновлення та модернізацію споруд і технічного обладнання Київського, Запорізького, Ужгородського, Севастопольського водоканалів;

підтримку Чорнобильського фонду «Укриття»; поліпшення технологій спалювання відходів; енергозбереження;

Усунення ризиків від накопичення непридатних пестицидів тощо.

Українсько-голландське співробітництво спрямоване на впровадження в Україні загальноєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, виконання вимог та положень Рамсаарської, Бернської, Боннської та Вашингтонської (CITES) конвенції на створення нових заповідних територій з метою їхньої інтеграції до загальноєвропейської екологічної мережі управління водними ресурсами, зокрема охорону водно-болотних угідь та оцінку їхнього екологічного стану в Азовсько- Чорноморському басейні.

Сьогодні Україна є стороною 26 міжнародних природоохоронних конвенцій, 3-х протоколів та однієї Угоди до них.

Україна приймає участь:

• в регіональних природоохоронних заходах (Чорне та Азовське моря, Дніпро, Дунай, Карпати, Донбас та інші.);

• у міжнародних програмах ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, зокрема в рамках Меморандуму про взаєморозуміння між урядами країн «Великої сімки», Європейської комісії та України щодо закриття Чорнобильської AEC (реалізація ЕІлану підвищення безпеки об’єкта “Укриття», завершення будівництва нових енергоблоків, які компенсують втрату потужностей Чорнобильської AEC, розв’язання проблеми радіоактивних відходів, нейтралізація перенесення забруднень повітряними та водними потоками тощо).

Враховуючі важність для людства велика група науково- дослідних робіт і проектів направлена на дослідження впливу діяльності людини на клімат, передбачення землетрусів і цунамі, робіт в галузі біологічних та генетичних наслідків забруднення оточуючого середовища.

Реалізацією цих проектів займаються різноманітні міжнародні спеціалізовані як урядові, так і громадські організації, в тому числі ЮНЕЕ! (Програма OOH з навколишнього середовища), створена в 1973 p., котра координує всі види діяльності в галузі захисту навколишнього природного середовища, розробляє програми подальших спільних дій в цій галузі, BMO (Всесвітня метеорологічна організація), ЮНЕСКО (Організація Об’єднаних націй з питань освіти, науки та культури), ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я), CEK (Європейська економічна комісія), МАГАТЕ (Міжнародна агентство з атомної енергетики ООН), ФАО (Організація з продовольства і сільського господарства), МСОП (Міжнародна спілка охорони природи, природних ресурсів) Римський клуб, Конвенція розроблення, Комісія сталого розвитку, Глобальний екологічний фонд та інші.

Основні міжнародні зусилля у вирішенні глобальної екологічної кризи, як вважають експерти ООН, спрямовані на вирішення наступних проблем:

дослідження першопричин кризи; оцінка глобального ризику;

залучення широкої громадськості; забезпечення засобів правового регулювання; інвестування в природоохоронні заходи.

3.