2_Система та джерела екологічного права України.

Система екологічного права — це відповідним чином структурно об'єднані елементи, що утворюють відповідну галузь права.

Система екологічного права сладає:

1) Загальна частина

2) Особлива частина

3) Спеціальна частина

Загальна частина екологічного права охоплює інститути, що містять найбільш важливі положення, які мають спільний характер для цієї галузі.

У Загальну частину входять такі інститути:

— право власності на природні ресурси;

— право природокористування;

— екологічні права та обов'язки громадян;

— правові механізми управління в галузі охорони довкілля;

— екологічна експертиза;

— економічний механізм у галузі охорони навколишнього природного середовища;

— правове забезпечення екологічної безпеки;

— юридична відповідальність в галузі охорони довкілля.

Особлива частина містить норми, які регулюють окремі види екологічних відносин з урахуванням специфіки окремих природних об'єктів.

В Особливу частину входять такі підгалузі та інститути:

— земельне право;

— надрове право;

— водне право;

— лісове право;

— фауністичне право;

— правова охорона атмосферного повітря;

— правовий режим екологічної мережі України, що охоплює правову охорону природно-заповідного фонду, а також правовий режим лікувальних, оздоровчих, рекреаційних зон та інших її складових;

— правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій.

Спеціальна частина екологічного права охоплює норми, що регулюють міжнародне співробітництво в галузі охорони довкілля.

У системі права України екологічне право існує не відособлено, а взаємодіє з іншими галузями права.

Джерела екологічного права:

-Конституція України

-Міжнародні договори, учасницею яких є Україна;

-Закони України (у тому числі кодифіковані);

-Постанови Верховної Ради України;

-Укази і розпорядження Президента України;

-Постанови і розпорядження КМУ;

-Інструкції та інші нормативні акти міністерств і відомств України;

-Рішення місцевих органів державної виконавчої влади;