Основні джерела вивчення історії України.
Вивчення історії ґрунтується на історичних джерелах. Джерело з історії України - це матеріальний носій інформації, які безпосередньо відображають усі сфери діяльності людей. Вилучити із джерел інформацію, реконструювати з її допомогою історичний процес допомагає розділ історичної науки - джерелознавство.
Це наука про історичні джерела, теорію і практику їх використання в історичних дослідженнях.У науці зараз виділяються п’ять основних типів історичних джерел:
1) Речові джерела - це пам’ятки матеріальної культури - археологічні знахідки (знаряддя виробництва, предмети побуту, монети), а також архітектурні пам’ятники. Це головні джерела для вивчення праісторії та раннього середньовіччя. Так, археологічні у світі старожитностей допомагають вивчати розвиток господарства, побут, культуру, історію племен і народів, які мешкали на теренах нашої держави. Архітектурні пам’ятки допомагають дослідити рівень розвитку матеріальної культури. Таким чином, речові джерела допомагають простежити етнічні, соціально- економічні, культурні процеси розвитку населення, доводять наявність нерозривного зв’язку, спадкоємності матеріальної культури і досвіду, що завжди існує між поколіннями.
2) Етнографічні джерела - це пам’ятки, в яких знаходимо дані про характер і особливості побуту, культури, звичаїв народу. Зазначений тип джерела використовується при вивченні усіх періодів історії України.
3) Лінгвістичні джерела, тобто дані з історії розвитку мови.
Саме мова зберігає в собі сліди історичного життя народу, що нею говорить, стадій його історичного розвитку і його історичної пам’яті, яка позначилася в назвах річок, озер, гір, лісів тощо. При вивченні нашого курсу особливого значення має дослідження старослов’янської та української мов.
4) Усні джерела - народні пісні, історичні думи, перекази, легенди, прислів’я, приказки тощо. Цей ти джерел також допомагає дослідити життя народу.
Третій та четвертий тип джерел використовують, насамперед, при вивченні культури народу.
5) Писемні джерела є основою історичних знань. Писемні джерела в свою чергу умовно поділяються на дві основні групи:
• актові матеріали, які є результатом діяльності різних установ, організацій та офіційних осіб: грамоти, договори, протоколи, циркуляри, накази, статистичні дані тощо;
• оповідні пам ’ятки - літописи, спогади, щоденники, листи, публіцистична, економічна література та інші твори.
4