<<
>>

8. Кодекс закони про працю України як джерело трудового права.

Кодекс законів про працю в Україні вперше було прийнято наприкінці 1922 р. фактично він був розроблений в Росії і як проект одержаний Україною в червні 1922 р. Відразу ж розпочалася робота щодо його розгляду, хоча значних змін до нього внесено не було.

Навіть нумерація статей залишилася такою ж.

Але в Росії не могли допустити, щоб навіть розроблений в ній проект був затверджений в Україні раніше, ніж це відбудеться в Росії. Ця практика знайшла своє правове закріплення в Радянському Союзі, коли для "єдності" законодавства стали розроблятися Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік, які мали бути дослівно відображені в кодексах союзних республік.

Так, чинний КЗпП повністю відтворив Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю, що були затверджені Верховною Радою СРСР 15 липня 1970 р. й уведені в дію з 1 січня 1971 р. На підставі цих Основ в союзних республіках були розроблені і прийняті нові кодекси: в Росії - 9 грудня 1971 р., в Україні і Азербайджані - 10 грудня 1971 р., в Узбекистані - 17 грудня 1971 р., в інших республіках - вже в 1972 р.

КЗпП, затверджений Верховною Радою України 10 грудня 1971 р., уведений в дію з 1 червня 1972 р. Він складається

з 18 глав, в яких об'єднані 265 статей. За роки, що пройшли після прийняття КЗпП, він доповнений главою ІІІ-А "Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників", главою ХУІ-А "Трудовий колектив". Назва глави XV "Трудові спори" змінена на назву "Індивідуальні трудові спори". Змінені і доповнені 267 статей КЗпП, тобто до окремих статей зміни вносилися по декілька разів. Прикладом цього може слугувати ст. 67, до якої в 1995 р. була внесена ч. З такого змісту: "У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) співпадає з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого".

На 1998 р. припадає п'ять таких днів, і Прем'єр-міністр України зробив подання до Верховної Ради, яка Законом від 26 грудня 1997 р. визнала цю норму такою, що втратила чинність, хоча вона й відповідала рекомендаціям МОП. Така практика "реформування" трудового законодавства фактично є "штопанням дірок". Тому не випадково в Основних напрямах соціальної політики на 1997-2000 роки зроблено висновок про те, що регулювання соціально-трудових відносин у нових умовах, забезпечення захисту трудових прав громадян вимагають прийняття нового Кодексу законів про працю України.

<< | >>
Источник: ОНЮА. Шпагралка по трудовому праву України. 2011. 2011

Еще по теме 8. Кодекс закони про працю України як джерело трудового права.:

  1. Поняття та джерела трудового парва
  2. 1. Поняття та система трудового права.
  3. 5. Предмет і система трудового права як науки.
  4. 6. Особливості нормативних актів трудового права.
  5. 8. Кодекс закони про працю України як джерело трудового права.
  6. ШЛЯХИ ОНОВЛЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
  7. 3.2. Ідентифікація правової системи України з романо-германським типом
  8. 3.3. Механізм взаємодії правової системи України з правовими системами Ради Європи та Європейського Союзу
  9. ТЕМА 14. РЕАЛІЗАЦІЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ПРАВА
  10. ТЕМА 16. ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА,ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
  11. Перша кодифікація радянського права в Україні
  12. Реформування законодавства. Розвиток галузей права