14.Індикаторний метод оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства і його різновиди.

Як індикатори звичайно виступають такі показники та характеристики:

– конкурентоспроможність продукції;

– якість, надійність продукції;

– відмітні властивості товарів;

– імідж підприємства;

– відносна частка ринку;

– рівень витрат;

– методи продажів;

– рентабельність реалізації;

– темп зростання виручки від реалізації;

– фінансові коефіцієнти;

– ефективність використання ресурсного потенціалу (фондовіддача, продуктивність праці, енергоємність, ефективність технології, ефективність інформаційних ресурсів, ефективність заходів для підвищення творчої активності персоналу й ін.);

– темпи зростання вартості підприємства;

– ефективність реклами і способів стимулювання збуту;

– компетенція та досвід персоналу

– рівень плинності кадрового складу;

– показники екологічності виробництва;

– ефективність обслуговування і т.

Перераховані показники можуть бути змінені та доповнені залежно від особливостей оцінюваних підприємств.

Індикаторні методи:

Суть метода різниць полягає у прямому визначенні переваг і недоліків підприємств-конкурентів за окремими індикаторами – показниками конкурентоспроможності, що мають бути визначені на етапі ідентифікації ключових індикаторів конкурентоспроможності. Застосування даного методу передбачає порівняння підприємства, що оцінюється, тільки з одним підприємством-конкурентом. За кожним ключовим показником конкурентоспроможності визначається не тільки позиція оцінюваного підприємства, а й кількісний розрив у досягнутих значеннях

Метод рангів, на відміну від попереднього методу, передбачає порівняння об’єкта оцінки з групою підприємств-конкурентів та дозволяє визначити його місце в конкурентній боротьбі, випереджальні чинники успіху, а також такі, результати за якими гірші, ніж у конкурентів.

Даний метод передбачає визначення місця підприємств-конкурентів за кожним ключовим індикатором конкурентоспроможності потенціалу шляхом ранжування досягнутих значень показників.

Сутність матричних методів полягає у визначенні кількісного значення інтегрального рейтингового показника конкурентоспроможності окремого підприємства або у графічному визначенні його конкурентної позиції у матриці конкурентоспроможності за певними параметрами. Кожна вісь матриці у графічній інтерпретації розбивається на декілька рівнів і характеризує один із параметрів конкурентоспроможності (однокритеріальна вісь) або декілька параметрів, об’єднаних інтегральним критерієм їхнього вимірювання (багатокритеріальна вісь). В результаті отримується низка комбінацій, кожна з яких відповідає певній позиції в конкурентній боротьбі.

Один з поширених матричних методів– метод балів. Його застосування передбачає виконання наступних етапів:

1. Формування матриці вихідних оціночних показників, до складу якої входять m ключових показників конкурентоспроможності для n об'єктів. Кожен i-й показник ( ) на j-му об'єкті ( ) задається величиною відповідного коефіцієнта: . У результаті одержуємо матрицю , рядки якої характеризують аспекти конкурентоспроможності об'єкта за m різними показниками:

2. Ранжирування оціночних показників за ступенем вагомості. Результатом цього етапу є побудова деякого вектора (k1, k2,…,km), де ki – коефіцієнт вагомості кожного показника.

3. Побудова вектора, що складається з максимальних значень за кожним з m показників.

4. Складання нормалізованої матриці Х΄ шляхом стандартизації показни­ків вихідної матриці (Кij) відносно відповідного показника еталонного підприємства за формулою:

5. Розрахунок балів, отриманих підприємствами за певним оціночним показником шляхом порівняння їх фактичних значень з найкращими в даній сукупності:

6.Отримання узагальненої бальної оцінки конкурентоспроможності та ранжирування підприємств у порядку зростання інтегрального показника з використанням наступної формули: .