<<
>>

Фригійці

У північнозахідній частині Малої Азії ще у 2 тис. до Р.Х. оселилися племена фригійців, які начебто в XIII ст. до Р.Х. брали участь у леген­дарній Троянській війні. Цілком достовірною є їхня участь у розгромі Хетської держави в XII ст.

до Р.Х. У ХШ-Х ст. до Р.Х. відбулося підне­сення Фригійського царства, засновником якого вважають царя Гордія, а розквіт його відбувався за царя Мідаса (738-696 р. до Р.Х,). Це була економічно міцна держава, недарма ж була складена легенда про те, що від дотику руки Мідаса все перетворювалося на золото, навіть їжа. Мідас звільнився від цієї, важкої для нього здатності, коли викупався у річці Пантол, яка з того часу стала золотоносною. Міфи зображують Мідаса і як невігласа, який узявся судити музичне змагання козлоподіб- ного бога Пана із всебічно обдарованим Аполоном. Мідас присудив перемогу Панові, а за це Аполон нагородив його ослячими вухами, які він змушений був ховати під фригійським ковпаком. Так ось цей Мідас стояв біля джерел фригійської релігії.

Це легенда. Але розквіт Фригії дуже пов’язаний з монополією на виробництво заліза І періодом настання «залізної доби». ФригІя вста­новила своє панування на Егейському морі. Але вже в VII ст. до Р.Х. значна частина її території була загарбана кімерійцями, в VI ст. до Р.Х. вона потрапила під владу Лідії, а потім —Персії, де остаточно втрати­ла свою державність. Дехто із вчених вважає фригійську мову спорід­неною з вірменською, а отже, і фригійську релігію — з релігією прото- вірмещ

і,.Фригійська релігія утворилася на основі місцевих племінних куль­тів, а також релігійних здобутків стародавніх греків, племена яких з Македонії і Тракії склали основу фригійського народу в кінці 2 тис. до,;Р.Х.

Центром віровчення фригійської релігії є культ Великої Матері — богині Кібели, що ще мала імена Ма, Рея, і молодого бога Атиса, що вмирає і воскресає.

Ми вже знаємо, що цей культ був і у хетів. Але у фригійців цей культ набрав своєрідного соціально-економічного і по­літичного забарвлення. Річ у тім, що в ту добу царська верхівка, осте­рігаючись зростаючої влади служилого чиновництва, що намагалось утвердити спадковість своїх посад, чинів і багатств, широко вживала заміщення посад вищих чиновників, писарів, воєначальників євнуха­ми. Хлопчики-евнухи, оскоплені ще в дитинстві, мали безумовні пере­ваги в освіті й кар’єрі перед своїми однолітками. Вищі чиновники і жерці, будучи євнухами, вимагали ідеологічного виправдання свого становища. Звідси — утвердження міфу про Атиса, який, щоб уникну­ти домагань своєї матері на коханця, піддав себе самооскопленшо і вмер під своїм священним дерсвом-сосною. Але богиня, що покохала Атиса, домагалася його воскресіння. Цим подіям було присвячені особ­ливі весняні свята, які ще у хетів входили в державний культ. У фригій­ському культі також були поширені оргіастичні обряди та самооскоп- лепня жерців, які присвячували себе богові Атисові і цим звільняли себе від пристрастей, що занапащають людство і знецінюють мораль. Пошуки шляхів морального удосконалення, хай таким дивним, на наш погляд, шляхом, є одним Із нових моментів релігійного розвитку на­віть періоду глибокої стародавності.

У західній частині Малої Азії в плодючій долині ріки Герм розта­шувалась на початку 1 тис. до Р.Х. держава Лідія. Вона прославилася золотим піском річки Герм, Географічне становище країни, через яку проходили торговельні шляхи, що з’єднували Європу з Близьким Схо­дом, також сприяло її розквітові. Спочатку Лідія входила до складу Фригії і там перейняла фригійську культуру і релігію. З VII ст. до Р.Х. вона вже стала незалежною державою зі столицею Сарди. Тісний зв’я­зок із Стародавньою Грецією зумовив значний вплив грецької релігії та міфології. Країна була дуже багатою. В Лідії вперше в світі почали карбувати золоту монету. З ім’ям останнього лідійського царя Креза (595—546 рр. до Р.Х.) почали пов’язувати колосальне багатство.

Лідійський релігійний культ уславився своєю пишнотою. В 546 р. до Р.Х. Лідія була завойована перським царем Кіром. Потім вона увій­шла до складу держави Александра Македонського.

6.4.

<< | >>
Источник: Лубський В., Козленко В., Лубська М., Севрюков Г.. Історія релігій. Навчальний посібник. — Київ: Тандем,2002. — 640 с.. 2002

Еще по теме Фригійці:

  1. Педагогіка. Інтегрований курс теорії та історії: Навчально- методичний посібник: У 2 ч. / За ред. А.М. Бойко. — Ч. 2. — К.: ВІПОЛ; Полтава: АСМІ,2004. — 504 с., 2004
  2. Кармазин Ю.А., Стрельцов Е.Л. и др.. УГОЛОВНЫЙ КОДЕКС УКРАИНЫ. КОММЕНТАРИЙ. Харьков-Одиссей, 2001
  3. ПРЕДИСЛОВИЕ
  4. РЕДАКТОРСКАЯ СТАТЬЯ
  5. ОБЩАЯ ЧАСТЬ
  6. Раздел I
  7. ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ
  8. Статья 1. Задачи Уголовного кодекса Украины
  9. Статья 2. Основание уголовной ответственности
  10. Раздел II ЗАКОН ОБ УГОЛОВНОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТИ