Маніхейство

У III ст. по Р.Х. в Ірані виникає релігійне вчення, яке є певним син­тезом зороастризму і християнства і яке за ім’ям свого засновника діс­тало назву маніхейство.

Проповідник нової релігії Мані (бл.

Соціальне вчення маніхеїв поділяє суспільство на п’ять верств: най­вища — 12 апостолів (посланців), друга — 72 єпископи, третя— 360 пресвітерів (старійшин), четверта — «вибрані», ті, хто посвячений у провідну частину громади, і остання — п’ята — найчисленніша й ос­новна частина громади — «слухачі».

Мані вчив, що людина має всіма силами допомагати світлому нача­лу в боротьбі з темним. Вона має утримуватися від убивства, зокрема й тварин (а тому й не вживати м’ясну їжу). Вибрані з маніхеїв мусять не брати шлюбу, навіть не зривати рослини, що їх вони мають вживати в їжу, це мусять зробити за них інші, за гріх яких вони молитимуться.

Мані запозичив у зороастризму дуалістичну концепцію співвідно­шення добра і зла, а у християнства — моральну концепцію. Він на­вчав, що зло — таке ж самопочаткове, як і добро, воно пов’язане з ма­терією, з усім матеріальним, а добро є втіленням світла, духу. І добро, і зло рівні в світі, вони протистоять одне одному, ведуть запеклу боро­тьбу; ця боротьба є змістом світової історії. Зло домоглося певного успі­ху, тому частина світла тепер — у полоні темряви, завдання людства — звільнити світло від неї. Але для людства це не так просто. Річ у тім, що людина — це творіння диявола, хоча й створювалася за божествен­ним зразком. Лише завдяки тому, що в людини є частка світла, вона зможе здійснити це визволення світла від темряви, тоді й настане Цар­ство Боже, Але для цього релігія мусить удосконалити людину.

Маніхейство зазнало гонінь у період свого виникнення від зоро­астризму, а християнство розглядало його як одну зі злісних єресей. Проте воно було дуже поширене і на Сході, І на Заході. Але остаточно­го удару йому завдало утвердження ісламу в часи халіфату.

8,6.