Мітраїзм

У Стародавньому Ірані, поряд із зороастризмом, досить значного поширення набув культ Мітри (Міфи). Мітра — це один із індоіран­ських богів, що його шанували в Стародавній Індії і Мітані.

Формування культу Мітри відносять до початку 1 тис. до Р.Х. Із становленням і поширенням у Стародавньому Ірані зороастризму Міт­ра потрапив до пантеону зороастрійських богів, маючи, однак, само­стійне значення. Артаксеркс II (405-362 рр. до Р.Х.) з Ахеменідів, за

декілька десятиріч до загибелі династії від меча Александра Македон­ського, надав йому статусу офіційного культу, який отримав назву міт­раїзм.

Мітраїзм мав чітку гуманістичну спрямованість. Він проголошував рівність, солідарність і взаємну підтримку серед своїх послідовників, усім тим, хто навернувся до мітраїзму, обіцяв безумовне потойбічне блаженство. Мітрі приписувалася також роль рятівника, месії.

Мітраїзм розвивав і поглиблював зороастрійську дуалістичну кон­цепцію, а також зороастрійську етику.

Гуманістична спрямованість мітраїзму стимулювала його поширення і живучість. Він продовжував бути популярною релігією в елліністич­ному світі, в І ст. по Р.Х. добре відомий римлянам, а з II ст. — і в усій Римській імперії. Мітраїзм відіграє роль одного із джерел і серйозного конкурента християнства. Саме з мітраїзму християнство запозичило поглиблену ідею потойбічної відплати воскресіння і безсмертя, пере­міщення ідеї спасіння в етичну площину.

Мітраїзм був пов’язаний з ушануванням Сонця, народження його святкувало ся в дні найнижчого сонцестояння, а саме — 25 грудня, коли день починав збільшуватися. У мІтраїсгів це було головне релігійне свято.

Мітраїсти влаштовували релігійні зібрання, па які допускалися лише чоловіки з числа посвячених у дійсні члени мІтраїськнх громад. Збори відбувалися таємно. На них приносилися жертвоприношення Мітрі, відбувалися культові трапези.

Особливого поширення культ Мітри набрав за часів Сасанідів у III- VII ст., потім він був витіснений ісламом.

8.5.