Основні моделі класифікації неорелігій, їх критерії

Неохристиянство. До неохристиянства належать релігійні течії, що виникають у межах традиційного християнства з метою приведення його у відповідність з вимогами часу. Ще в минулому, а особливо в середині нинішнього століття християнські Європа й Америка стикнулися з появою численних відгалужень від протестанських церков за- гальнохристиянського, євангеліського характеру.

В Україні до неохристиянських рухів належать, по-перше, привнесені з-за кордону місії, секти, новітні Церкви (Християнська місія, «Емануїл», «Армія спасіння», мормо­ни), Церква повного Євангелія, Церква Христа, Київський християнський центр «Нове життя», Християнська церква «Хвала і поклоніння», проросійське неохристиянське утворення Церква воскресаючої Богородиці, церква марийської орієнтації «Альфа і Омега» тощо; по-друге християнські об’єднання українського походження, як от Спілка християнської міжконфесійної згоди «Лігіс» і Собор євангельських церков. Богородич- на церква неохристиянська конфесія, що розглядає себе як спадкоємицю «Российского самодержавного православия» та його наступниці істинно-православної церкви.

Мормони члени Церкви Ісуса Христа святих останніх днів, що її заснував у США 1830 р. Джозеф Сміт.

Новоапостольська церква виникла в Англії 1832 р. як результат релігійного руху за відродження первісного вчення Христа. В наші дні центр Церкви маститься в Цюриху, очолюється первоапостолом, рішення якого з церковних питань є обов’язковими для членів організацій. Церковні священнослужителі єпископ, староста, пастор і проповід­ник правлять службу відповідно до своєї професійної діяльності, безкоштовно. У Церк­ві здійснюються три таїнства: хрещення водою, закарбування Духом Святим і причастя.

Церква Христа новітній для України релігійний рух, поява якого ініційована амери­канськими місіонерами. Церква проголошує Біблію основою свого віросповідання і ді­яльності, вимагає від кожного вірного дотримуватися постулатів віри, викладених у Святому Письмі, втілювати у своєму житті первісні християнські ідеали. Церква проте­стує проти бюрократичних організаційних пут, тому не має вищих та місцевих органів управління або якогось керівного центру. За кожною громадою визнається право авто­номії. Громада керується за місцем реєстрації обраним старшиною, богослужіння веде місцевий диякон, відправи у Церкві складаються із п’яти ритуалів, що відповідає тексту Святого Письма: спів, молитва, проповідь, складання дарів, переломлення хліба та при­частя вином. У Церкві не існує обов’язкового членства, визнається хрещення у свідо­мому віці, яке здійснюється короткочасним зануренням у воду

Нова церква, або Церква нового Єрусалима послідовники Е.Сведенборга (1688­1772), відомого швецького теософа-містика, вченого широкого профілю, який свій ду­ховний досвід описав у книзі «Щоденник видінь». Основу віровчення Церкви станов­лять 33 томи теологічних творів Сведенборга, зокрема книга «Таємниці неба». «Про небо та його чудеса та про пекло», «Вчення Нового Єрусалима», які у Швеції тривалий час були під забороною, а їх автор звинувачувався у єресі. Лише після смерті Сведен­борга з’являються гуртки його шанувальників. Перший такий осередок заснував у Лон­доні Роберт Гіндам. Датою народження Сведенборзької церкви вважається 1788 рік. Нині громади сведенборгців існують у різних країнах Європи, Америки. Церква видає журнал «Шлях до себе», має богословські семінарії в Англії, США. Громади Нової це­ркви є у Львові та Донецьку.

14.4.