Моделі соціально-політичних систем

можна поділити на такі основні типи:

а) статистичні моделі, які відображають стан соціально-політичних систем у певний момент;

б) прості динамічні моделі, які відображають не тільки структуру, а й процес функціонування цих систем;

в) складні динамічні моделі, які відображають не тільки структуру і процес функціонування, а й процес розвитку соціально-політичних систем, тобто процес якісної зміни їхніх структур.

Отже, в моделі може бути відображена об’єктивна структура політичної системи, а також закономірності її функціонування й розвитку.

При розробці прогностичної моделі початковим етапом є вибір найпосутніших чинників, які визначають обрис, стан тієї чи іншої політичної системи, так би мовити, політичне обличчя суспільства. Адже зрозуміти зміст і тим більше перспективи розвитку політичних відносин можна лише на основі пізнання загальних закономірностей їхньої зміни і розвитку.

Моделювати можна розвиток не тільки певних сфер суспільства або роду діяльності, а й усього світового співтовариства. Першу глобальну модель світового розвитку запропонував Дж. Форестер (США, 1971 p.). Вона ґрунтується на екстраполяції п’яти чинників: зростання народонаселення, індустріалізації, забруднення навколишнього середовища, виробництва продуктів, видобутку природних ресурсів.

Моделі поділяються на матеріальні (макети, муляжі, панорами тощо) та ідеальні, уявні. У політології, соціології та інших суспільних науках використовують ідеальні моделі, які в свою чергу поділяють на знакові та моделі-образи.