<<
>>

а. Припустимі класифікації

Положення про рівний захист законом громадян входить до 14 поправки, яку було прийнято після Громадянської війни (ратифікована в 1868 p.). Це положення спеціально розроблено для забезпечення всіма громадянськими правами нещодавно звільнених рабів, які домагалися для расових меншин права на рівний захист з боку закону.

Відповідно, будь-яка дискримінація темношкірих , осіб китайського 142 або мексиканського походження 143 суперечить праву на рівний захист з боку закону.

Мета і результат дискримінації. Для того, щоб дискримінація порушувала право всіх громадян на рівний захист з боку закону, вона повинна бути навмисною 144. Коли закон не визнається дискримінаційним через невірний вибір класифікації для його перевірки, можна не сумніватися, що різниця в трактуванні є навмисною. У більшості випадків суд визнає обрану класифікацію недійсною, хоча інколи може виправдати її . Однак, якщо закон або постанова має нейтральний вигляд, але при цьому обмежує права певних верств, це вказує на його дискримінаційну спрямованість. Певна річ, значний диспропорційний ефект законодавства і нестача в ньому расово-нейтральних тлумачень є наочним підтвердженням його дискримінаційної спрямованості .

Якщо постанова нейтральна по суті, але офіційна особа може вільно оперувати нею, виявити дискримінацію в цьому випадку важче. У справі Уік Бо проти Хопкінса (Yick Wo v. Hopkins) розглядалася постанова міської адміністрації, яка забороняла розміщення пралень у дерев'яних будинках без отримання спеціального дозволу. Міська адміністрація однозначно відмовила у видачі ліцензій китайським пральням, видаючи їх іншим. Оскільки влада запропонувала расово-нейтральне пояснення своїх дій, суд вирішив, що вони не могли бути спрямовані на умисну дискримінацію китайців 148. З другого боку, якщо диспропорційний расовий ефект виник у результаті обов'язкового запровадження письмових цільових тестів для працевлаштування, це само по собі є недостатнім доказом умисного порушення права на рівний захист з боку закону 149.

140 Вимога «відповідності» засобів результатам є основною характеристикою інших

конституційних тестів, наприклад прав і свобод, гарантованих 1 поправкою.

Див. далі (свобода виражен

ня ідей і свобода віросповідання).

141 Див. Strauder v. West Virginia, 100 U.S. 303 (1980) (законодавство, що забороняє темношкірим

входити до складу звичайного великого журі присяжних, є неконституційним).

142 Див. Yick Wo v. Hopkins, 118 U.S. 356 (1886) (заборона видачі ліцензії китайським пральням є

дискримінаційною).

143 Див. Hernandez v. Texas, 347 U.S. 475 (1954) (заборона входити до складу журі присяжних є

дискримінаційною).

144 Див. Arlington Heights v. Metropolitan Housing Development Corp., 429 U.S. 252, 267 (1977) (расово-

диспропорційний ефект місцевого законодавства недостатньо ілюструє дискримінаційні наміри).

145 Див. далі (програма затверджених дій).

Порівняйте з дискримінацією бізнесу в рамках клаузули «заморожування» комерційних відносин. Див. вище. Обидва позови на порушення пункту рівного захисту з боку закону і клаузули «заморожування» комерційних відносин розглянуто на прикладі справи Minnesota v. Clover Leaf Creameri, спричиненої законом, що мав дискримінаційний вплив на комерційні відносини між штатами, згадано вище (виноска 125).

147 118 U.S. 356(1886).

148 Див. також Louisiana v. United States, 380 U.S. 145 (1965) (перевірка грамотності серед майбутніх

виборців Півдня мала дискримінаційний характер; вона проводилася вибірково, і її показники були

незмінними. Грамотність серед чорних була набагато нижчою, ніж серед білих).

149 Див. Washington v. Davis, 426 U.S. 229 (1976). Згідно з федеральними нормативними актами, які

носять антидискримінаційну спрямованість, диспропорційний ефект закону в окремих випадках є

достатнім для підтвердження дискримінації. Див. розділ XV (дискримінація при працевлаштуванні су

перечить Акту про громадянські права 1964 p.).

Конституційне право 319

Диспропорційний ефект може також виникнути з вимоги надання законодавчому акту расово-нейтрального характеру. В таких випадках необхідно дослідити мотивацію змісту законопроектів.

Це може бути «болісним дослідженням», проте його необхідно провести. Для цього потрібно задіяти всі очевидні чинники, такі, як історична база, переважання дискримінаційного законодавства в минулому, що призвело до прийняття чинного законодавства, а також висловлювання видатних законотворців з цього приводу. В справі Хантер проти Андервуда (Hunter v. Underwood) суть питання полягала в наступному: чи містить розділ Конституції Алабами, прийнятої в 1901 p., умисну дискримінацію темношкірих, коли в ньому говориться, що негри, винні в злочині «моральної розпусти», втрачають виборчі права. Щоб довести це, суд використав історію Конституційної конвенції, судову практику та інші історичні джерела

Расова сегрегація. Расова сегрегація до 1954 р. не вважалась обмеженням права на рівний захист з боку закону. В 1896 р. суд у справі Плессі проти Фергюсона (Plessy v. Ferguson)152 закріпив підхід розмежування рівності, що дало змогу застосовувати критерій «рівні, але сегреговані», наскільки сегреговані можливості вважалися приблизно рівними. У справі Плессі суд ухвалив закон Луїзіани про окремий проїзд пасажирів у поїздах за расовим принципом. Рішення, винесене у цій справі, не було скасовано доти, доки не перемогла справа Браун проти Управління в справах освіти (Brown v. Board of Education) . Тільки у справі Брауна суд визнав, що різні засоби, які грунтуються на расовій відмінності, складають расову дискримінацію, незважаючи на те, наскільки рівноцінними можуть бути різні можливості; таким чином, сегрегація, створена більшістю для відокремлення від меншості, завжди таврує меншість. Здобутком справи Брауна була десегрегація загальноосвітніх шкіл.

Антигуманність расової сегрегаційної системи законодавства в Сполучених Штатах дуже виразно виявлялася в тому, що вона дозволяла штатам втілювати принцип «рівних, але сегрегованих» можливостей для темношкірих. Особливо в Південних штатах подібне законодавство і загальнопоширена практика допомогли увічнити роздільну систему початкових шкіл, житлових кварталів, церков, бізнесу, пасажирських перевезень та готелів.

Темношкірий, шукаючи місце, де б поїсти, повинен знайти їдальню для «чорних». Громадські вбиральні, як і фонтани для пиття, поділялися на «білі» та «кольорові». В Північних штатах не існувало більшості подібних образ, таких, як відокремлені питні фонтани, і менша кількість прикладів сегрегаційної практики охоронялася законом. Але окремі приклади сегрегації бізнесу та особи траплялися в законодавстві і там. Так, на Півночі не було нетиповим, коли видатним чорним музикантам не дозволяли зупинятися в готелі, де вони грали. Неможливо переоцінити значення рішення суду в справі Браун проти Управління в справах освіти. Коли юристів Сполучених Штатів просять назвати найбільш важливе рішення Верховного суду, вони називають справу Брауна 1 . Справа Брауна розкритикувала подвійну сутність системи загальноосвітніх шкіл, встановленої законодавством або адміністрацією цих шкіл. Хоча справа Брауна торкнулася насамперед десегрегації шкільної системи, вона стосується всіх узаконених проявів расової сегрегації .

150

Суд визнав, що хоча законодавці мали також підставу для дискримінації бідних білих, цього недостатньо для збереження даного положення, оскільки воно позбавляє темношкірих громадянських прав у будь-якому випадку.

152 Див. 163 U.S. 537 (1896).

153 Див. 347 U.S. 483 (1954).

154 Див. також розділ IV і виноску 119.

Пункт про рівний захист законом не впливає на расово-дискримінаційні дії окремих осіб, оскільки Конституція застосовується в цілому до дій уряду. Дискримінація особи була засуджена кількома федеральними нормативними актами, прийнятими починаючи з 1964 р. Один з них, що забороняє дискримінацію при працевлаштуванні, розглядається в розділі XV. Інші забороняють дискримінацію особи при будівництві житла, поселенні в готелях, кредитуванні чи будь-якій іншій діяльності, яка фінансується з федерального бюджету.

Див. 471 U.S. 222 (1985).

320 ¦ Розділ IX

Програма «врівноважуючих заходів». Можливо, більш важливим результатом у справі ліквідації расової дискримінації є програма «врівноважуючих заходів», спеціально розроблена для допомоги меншинам при працевлаштуванні, вступі до навчальних закладів, отриманні урядових підрядів та в інших сферах. Ця програма спрямована на подолання наслідків дискримінації меншин протягом найближчих років.

Проте програма «врівноважуючих заходів» неодноразово оскаржувалась у судах представниками білої більшості. Задіяні норми класифікації для перевірки конституційності законодавства є безспірними, якщо вони скасовують закони, спрямовані на дискримінацію темношкірих. Постає питання, чи будуть «доброчинні» або «подвійні» антидискримінаційні закони, розроблені на допомогу меншинам, розглядатися за тими самими стандартами?

Щодо урядів штатів та органів місцевої влади, то переважна більшість суду вірить, що програми «врівноважуючих заходів» будуть прийматися ними за тими самими стандартами, як і будь-які інші програми, спрямовані на захист прав расових меншин. Нормативні акти, що порушують ці права і не виправдані інтересами уряду, після проведення жорсткої перевірки будуть скасовуватися. Більше того, бажання уряду виправити наслідки «соціальної дискримінації» дещо су-перечить його зацікавленості в реалізації програми «врівноважуючих заходів». Таким було рішення у справі Річмонд проти Компанії Дж. А. Крозон (Richmond v. J.A. Croson Co.) , в якій суд не визнав програми надання переваги расовим меншинам. Ця програма вимагала, щоб головні будівельні підрядчики, отримуючи підряд від міста, укладали субпідряди щонайменше на ЗО % обсягів робіт з будівельними фірмами, власниками яких є представники меншин. Суд визнав таку вимогу непра-вочинною, незважаючи на той факт, що головні підрядчики міста завжди вико-ристовували для субпідрядів декілька будівельних фірм, власниками яких були представники меншин. У справі Крозон суд визнав, що деякі заходи з програми «врівноважуючих заходів» можуть бути підтримані, якщо вони спеціально розроблені для ліквідації наслідків окремих випадків дискримінації будівельників — представників меншин, що мали місце в минулому з боку міської адміністрації або приватних будівельних компаній. Конкретних фактів дискримінації у справі не наводилося. Однак суд не визнав доводів муніципалітету про існування у місті кількох будівельних фірм, власниками яких є представники расових меншин, що залучалися для виконання міських підрядів.

Навпаки, між програмою «врівноважуючих заходів» і окремими прикладами расової дискримінації можна провести прямий зв'язок.

Залишається розглянути питання, чи існують інші інтереси уряду, які можуть бути визнані непідвладними судовому розгляду. Наприклад, дехто може стверджувати, що врахування расових відмінностей у різних сферах суспільного життя є одним з цих інтересів. Можливості для цього існують при зарахуванні до медичних навчальних закладів 157, середніх шкіл 15 , але в жодному з випадків судді не досягай згоди.

Федеральний уряд, розглядаючи програми «врівноважуючих заходів», керується різними стандартами для визначення критеріїв рівності. Через рік після справи Крозон у справі Муніципальна мережа радіомовлення проти Федеральної комісії з питань зв 'язку (Metro Broadcasting Inc. v. Federal Communications Commission) суд ухвалив програму «врівноважуючих заходів», яку можна було б заперечити, корис-туючись стандартом справи Крозон. Федеральна комісія віддала перевагу радіотрансляційним компаніям, що належать представникам расових меншин, у змаганні за право трансляції на обмеженій кількості радіочастот і видала кілька

156 Див. 488 U.S. 469 (1989).

157 Див. Regents of the University of California v. Bakke, 438 U.S. 265 (1978).

158 Див. Wygant v. Jackson Board of Education, 476 U.S. 267 (1986).

159 Див. 497 U.S. 547 (1990).

Конституційне право 321

ліцензій власникам цих компаній, у чому відмовила представникам білої більшості. Метою цієї акції було заохотити створення різноманітних розважальних програм і випусків новин. На думку суду, ця програма набула сили, тому що стандарт перевірки, застосований до неї, був не жорстким, а лише середнього рівня, що звичайно застосовується до випадків дискримінації статі. Його буде описано далі, в підрозділі 3.

Мотив суду для застосування різних стандартів до дій Федерального уряду не цілком зрозумілий. У справі Крозон суд визначив суттєву відмінність між Федеральним урядом і адміністрацією міста. На місцевому рівні расові групи мали можливість впливати на муніципалітет і розподіляти підряди самостійно, що було менш імовірно на національному рівні — щодо Конгресу. Застосування різних конституційних стандартів раніше ніколи не обґрунтовувалось, і якщо суд підходить до цього питання серйозно, він повинен знайти аргументи, що дають йому змогу при розгляді справ про порушення права на рівний захист з боку закону застосувати різні стандарти до урядів штатів і Федерального уряду ' °.

Рішення, що впливають на виборчі права расових меншин. Іншою сферою виникнення суперечностей є використання расових ознак при формуванні виборчих округів для виборів до Конгресу і законодавчих органів штату. Федеральний Акт виборчих прав забороняє послаблення ролі расових меншин у здійсненні політичної влади. Штати проводять межі виборчих округів таким чином, щоб расові меншини складали такий самий відсоток виборців в окрузі, як і загальний відсоток меншин серед виборців штату. Верховний суд визнає таке навмисне використання расових ознак конституційним, якщо його метою є забезпечення виборців — представників меншин, законною часткою політичної влади . Проте в останній справі було визнано, що така мета повинна мати конституційні межі. У справі Шоу проти Рено (Shaw v. Reno)1 3 більшість суддів (4/5 голосів) визнали недійсним створення для виборів до Конгресу «білокольоро-вого» округу, що був 160 миль завдовжки і протягом майже всієї довжини не ширше від шосе, підозрюючи, що його створили виключно за расовою ознакою. Ця справа була повернена на дослідування в нижчі судові інстанції, оскільки таке расове розмежування ганьбить принципи рівного захисту з боку закону.

Дискримінація, що є наслідком відмови у підданстві. Відмова у підданстві як проблема розв'язується по-різному, в залежності від того, чи є ця проблема наслідком дискримінації з боку Федерального уряду, уряду штату чи місцевої влади. Такий подвійний стандарт базується на необмежених повноваженнях Федерального уряду з питань еміграції і натуралізації . Якщо мова йде про уряд штату або місцеву владу, суд визначає відповідну класифікацію. Проте жорстка перевірка не застосовується при розгляді справ про недопущення іноземців займати деякі урядові посади, оскільки це вважається «внутрішнім процесом демократичного самоврядування» . Для вирішення питання про отримання таких посад необхідно тільки визначити раціонально обгрунтований класифікаційний підхід до проблеми. Так, суд застосував жорстку перевірку і скасував законодавчі акти, які забороняли іноземцям отримувати соціальну допомогу , обіймати посади

Порівняйте Boiling v. Sharpe, 347 U.S. 497 (1954). Можна навести інше можливе обгрунтування для застосування різних конституційних стандартів, яке випливає з 14 поправки і надає Конгресу особливих повноважень «примусово запроваджувати» рівний захист з боку закону за допомогою «відповідних законодавчих актів». Але у справі Metro Broadcasting суд відкинув цей аргумент. Найкращим поясненням дій суду є те, що він не змінив свого рішення, яке спричинило справу Croson. Ним суд ухвалив Федеральну програму, яка вимагає розподіляти 10 відсотків робіт громадського фінансування між підрядниками — представниками расових меншин. Див. Fullilove v. Klutznick, 448 U.S. 448 (1980).

161 42 U.S.C.A. § 1971.

162 Див. United Jewish Organizations of Williamsburgh v. Carey, 430 U.S. 144 (1977).

163 Див. _ U.S. _, 113 S.Ct. 2816 (1993).

164 Див. Ст. I, § 8, n. 4.

165 Bernalv. Fainter. 467 U.S. 216, 220(1984). ¦ ..

166 Див. Graham v. Richardson, 403 U.S. 365 (1971).

21 9-340

322 - Розділ IX

юристів або державних службовців 168. Але суд визнав, що законодавство штатів може заборонити іноземцям обіймати посади працівників поліції , інспекторів, що наглядають за умовно засудженими злочинцями 170, та вчителів загальноосвітніх шкіл . Коли Федеральний уряд має справи з іноземцями, обрана класифікація для перевірки закону повинна розкривати лише суть питання

<< | >>
Источник: В. БЕРНХЕМ. ВСТУП ДО ПРАВАТА ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ США. Київ - 1999. 1999

Еще по теме а. Припустимі класифікації:

  1. 31. Порядок застосування заходів адміністративного примусу в діяльності міліції.
  2. б. Винятки з принципу неприпустимості свідчень з чужих слів
  3. а. Припустимі класифікації
  4. Стан наукової розробки теми
  5. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ НАКОПИЧУВАЛЬНОЇ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ
  6. 1.2. Проблематика сучасного інституту переходу прав кредитора до третіх осіб
  7. 2.3.Механізми (підстави) уступки вимоги (цесії)
  8. Правила обігу зброї як об’єкт адміністративного проступку
  9. Суб’єктивні елементи складів адміністративних правопорушень у сфері обігу зброї
  10. 2.3 Основні детермінанти, що породжують та обумовлюють вчинення злочинів персоналом виправних колоній у ході виконання покарання у виді позбавлення волі
  11. 2.1.8. Блага
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -