Вішнуїзм

Вішну як бог згадується ще у Ригведі як скромний заступник земле­робства і скотарства, а також чоловічої сили для продовження роду. В боротьбі вищого ведичного бога Індри з його ворогом Вритрою Вішну допомагає Індрі і той перемагає.

Вішну перевтілюється 24 рази, десять з них вважаються найважли­вішими.

Перше перевтілення— Матс’я-аватара— пов’язане із всесвітнім потопом, який мав знищити всіх людей на Землі. Вішну, аби врятувати людство, надіслав благочестивому Ману ковчег. Зробив він це, пере­втілившись у велику рибу, на рогу якої був прив’язаний ковчег, так він і був доставлений Ману. Разом з урятуванням благочестивої людини Ману були врятовані й Веди.

Друге перевтілення Вішну —Курма-аватара — відбулося тоді, коли в боротьбі богів із демонами останні почали брати гору. Боги попроси­ли у Вішну нектар безсмертя. Для цього треба було збити океан так, як збивають молоко для одержання масла. Вішну взяв участь у цьому, перетворивши себе в черепаху, на якій стояла гора, що оберталася як збивалка. Разом із нектаром було здобуто чимало чого іншого, в тому числі й Лакшмі, яка стала жінкою Вішну.

У третьому перевтіленні Вішну був вепром Варахаром, що вряту­вав Землю, яка потопала в океані: він підняв Землю на своїх іклах. У четвертому —людиною-левом Нрисинґом, котрий переміг демона, який нищив богів і якого не могли вбити ані бог, ані людина, ані тварина; Нрисинг одночасно був трьома ними.

П’яте перевтілення було знову пов’язане з рятуванням світу від де­монів. Демон Балі захопив усі три світи: підземний, земний і небес­ний, Жах охопив усіх богів, їм не було місця в світі. Тоді Вішну пере­творився у вамана-карлика, прийшов до Балі і попросив у нього стіль­ки землі, скільки вмістять його три кроки. Балі змилостивився. Кар­лик, маючи надприродні можливості, ступив одразу з неба на землю, а Балі змушений був оселитися під землею,

У шостому перевтіленні Вішну діє вже на землі, Між брахманами і кшатріями точилася боротьба за владу, Щоб допомогти першим, Віш­ну народився брахманом з ім’ям Парашурама («Рама з сокирою»). 21 раз він винищував кшатріїв і остаточно поставив їх нижче брахманів.

Знову у вигляді Рами Вішну з’являється у сьомому перевтіленні. Рама був улюбленим сином одного із царів Північної Індії, Він оже­нився на чарівній Ситі і ще за життя батька, за його волею, мав стати раджею. Але молодша жінка його батька вчинила низку інтриг, і Раму піддали вигнанню. У вигнанні його супроводжували брат Лакшман і жінка Сита. В дорозі демон Гавана вкрав Ситу. Розшукуючи жінку, Рама пройшов лісами Південної Індії, На допомогу Рамі прийшли мавпи па чолі зі своїм царем Гануманом, який за ці заслуги дістав обожнення, а мавпи в Індії стали священними тваринами.

У восьмому перевтіленні Вішну став Кришною. Для цього він ви­смикує зі своєї голови волосся: з чорного виник Кришна, з білого — його брат Баларама. Кришна переміг демона Камсу. Кришна, оголоше­ний аватарою Вішну, був тривалий час племінним богом родючості у племені яду, про що згадує Ригведа. Це було ще за часів арійського заселення північної Індії на рубежі 2 і 1 тис. до нової ери.

Індуїська міфологія надає образові Кришн и багато в чому реалістич­ного забарвлення. За легендою, він народився у в’язниці І його мали вбити. Але батько викрав його і віддав на виховання у плем’я скотарів. Кришна був відкритою і доброю дитиною, його всі любили. Коли ВІН підріс, то понад усе любив боротися з демонами зла.

Дуже знаменним є дев’яте перевтілення Вішну— у Будду. Таким чином буддисти запрошуються до участі у вшануванні богів індусів. Десяте — найважливіше — втілення ще не відбулося, це буде перевті­лення Калька-аватара в бога-рятівника, який на білому коні, з мечем у руці, воює з усіма демонами і звільнить від них світ.

Опис усіх цих перетворень є художнім викладом труднощів руху об’єктивного світу — бо боги, за індуїзмом, це уособлення сил приро­ди і суспільства і водночас вияв віри в непереборну силу людського прогресу.

За поширення індуїзму в часи Середньовіччя культ Вішну поступо­во набуває дедалі більшого значення, його образ в індуїському культі відтісняє не тільки дрібних богів, але І самого Брахму. Брахма зробив свою справу —- створив світ, тепер головна роль належить його охоро­нцеві — Вішну.

Вішну зображують четвероруким, який тримає диск як символ цар­ської влади, палицю як знак могутності, мушлю і квітку лотоса як свя­щенні предмети. Обличчя його завжди синього кольору. Це його свя­щенний колір. Кожен бої' індуїзму має священну тварину, яка його уособлює. У ВІшну такою священною твариною є фантастична гару- да — напівлюдина, напівптах.

Розвиток вішнуїзму в середині 1 тис. до Р.Х. відзначився появою в ньому тенденції до монотеїзму, що знайшло вияв у приниженні авто­ритету численних нижчих богів. Внаслідок цього виник рух бгакті. Він полягав у розробці ідеї бгакті — особливої любові, довіри до бога, вну­трішньої релігійності, яка не потребує старанного дотримання ритуа­лів, а саме останнє є характерною рисою індуїзму. Проголошення мож­ливості звернення до бога без допомоги жерців і жертв підсилювалось демократичним визнанням рівності всіх вірних перед богом. Рух бгакті набрав значного поширення у ХІІ-ХУП ст,, тоді ж, у XIV ст., було ство­рено священну книгу руху — Бгактиратнавалі. Були й інші сектанськІ рухи. Так у XII ст. релігійний діяч Рамануджа (помер 1137 р.) виступив як засновник секти шривайшнавІв, яка дотримувалась бгактійських принципів. Секта існує ще й досі серед численних вішнуїських течій. Від вішнуїзму потім відокремилася ще одна впливова течія індуїзму, яка набрала особливої ваги в наші часи — кришнаїзм, який вшановує Вішну в образі обожненого героя народного епосу — Кришни.

Вішнуїзм відіграв значну роль у розвиткові індійської релігійної думки, майже тисячу років він поєднував брахманізм з релігійною тра­дицією доведичних культів, які продовжували існування після злиття дравідійської і більш ранньої культури з арійською.

9.2.3.