Шиваїзм

Шиваїзм, як і вішнуїзм, сягає своїми коренями у глибоку давнину. Дехто з дослідників вважає Шиву одним із богів, яких шанувало ко­рінне населення Індії, яке мешкало в басейні Ґангу ще до приходу арій­ців.

Шиву ще зображують таким, що танцює танок руйнування, в цей момент він зветься Натараджа, а також з п’ятьма обличчями, тоді він зветься Панчауакгі. Шива незважаючи на те, що в його ім’я входить прикметник «милостивий», постає як грізний бог.

У Шиви — три жінки: Калі — «чорна», Дурґа — «неприступна» і Парваті — «дочка гори». Вони — то закохані, то кровожерливі.

Важливе місце в шиваїзмІ посідає культ родючості. Бог Шива ра­зом зі своєю жінкою Калі є носіями такті — творчого начала, яке за­безпечує появу усього живого в природі. Калі розглядається також і як постать Шиви в жіночій іпостасі, тоді Дурґа стає об’єктом поклоніння, як Богиня-Матір, котра контролює і стимулює будь-яке народження, сь тому в шиваїському культі існують окремі церемонії поклоніння імволічним зображенням чоловічого і жіночого генітальних органів.

В індуїському, точніше, шиваїському, пантеоні жінка Шиви — Калі а со­ціально — шкідливе. По-друге, індуїзм забороняє повторний обряд шлюбу вдовам, особливо при ранніх шлюбах, що прирікає на довічну безшлюбність чимало жінок.

Для вшанування індуїських богів вищого рангу побудовано великі храми, серед яких чимало дуже великих, з величною архітектурою, деякі з них є справжніми витворами мистецтва. У таких храмах — скульпту­ри Вішну, Шиви, Калі, Кришни та їхніх аватар. Вони мають багатий інтер’єр і добре обладнання. Обслуговуються ці храми відповідною чисельністю жерців та інших служителів. Тут відправляються святкові обряди, що ними відзначають певні події з життя богів, яким присвя­чені ці храми.

Існує два загальноіндуїських щорічних свята: весни — голі та осені — дивалі. Усі Інші свята встановлені на честь окремих богів, у тому числі — чимало свят місцевих богів. Свята індусів складаються з урочистих церемоній і жертвоприношень. Діють ці храми і в буденні дні. Жерці, що чергують у них, задовольняють релігійні потреби як парафіян, так і прочан. А останніх завжди чимало. Проща для вірних — ціла подія в житті, оскільки пов’язане з тривалою мандрівкою і чима­лими втратами.

Під терміном «індуїзм» в Індії раніше розуміли все нехристиянське і немусульманське. Потім цей термін був уточнений: індуїзм почали розглядати як релігійний комплекс, а також певну соціальну структуру і духовну культуру, що зростає на цьому комплексі. Самі прихильники цієї релігії звуть її «гінду-дгарма», розуміючи під дгармою не просто релігію, а закон, обов’язок у найширшому розумінні цього слова. Ко­ристуючись сучасною термінологією, можна твердити, що в такому аспекті Індуїзм — це певний спосіб життя. У нашому дослідженні ми послуговуватимемося терміном «індуїзм» для означення специфічної національної релігії з усталеною національною традицією, ареал по­ширення якої чітко обмежений, а саме— Індією. Отже, для нас інду­їзм — лише релігія.

Прибічники індуїзму звуться індусами, цей термін треба відрізняти від термінів «індієць», «індійка», які означають Індійське громадян­ство; хоча фактично — зазначимо — майже кожен індієць є індусом. Історія Індуїзму започатковується десь у другій половині 2-го тисячо­ліття до Р.Х. і триває у наш час, а це — майже три з половиною тисячо­ліття — від податків ведичної релігії до сучасних реформаторських течій індуїзму. Це — шлях багатонаціональної Індії від розкладу пер­вісно-родової общини до сучасної цивілізованої країни.

На цьому шляху — більш як сімсот років національного понево­лення. І весь цей час індуїзм відігравав позитивну роль у розвиткові й збереженні національної духовної культури. Попри міграції населен­ня, війни, іноземне панування, внутрішні чвари, філософські й релі­гійні пошуки індуїзм зберіг індійський національний менталітет. У цьому — його незаперечна заслуга.

Звернімо увагу також нате, що навіть наявність в індуїзмові чис­ленних течій і напрямів, його релігійна множинність полегшує його контактування з іншими релігіями. Він відкритий для всіх релігій, інду­їст може молитися у будь-якому храмі, разом з вірним іншої конфесії він щиро може поклонятися його богові. Цей універсалізм індуїзму дає йому багато переваг перед іншими релігіями, яким важко позбавитися вікової спадщини релігійної нетерпимості.

Другою незаперечною позитивною якістю індуїзму є його широкий духовний діапазон, він намагається осмислити дуже широке коло ду­ховних проблем — ставлення людини до людини, суспільства, приро­ди і Бога. Він заклав традиції філософської думки Індії, глибоко впли­нув на мислення індійців, зробив вагомий внесок у розвиток філософ­ської культури людства,

Магатма Ганді називав Індуїзм пошуками істини без застосування насильства. Він навіть вважав, що людина може вважати себе індусом, не вірячи в Бога.

Бетані, англійський історик релігій Сходу, дуже влучно схарактери­зував індуїзм, коли назвав його релігією всеохоплювальною. Термін «індуїзм», вважав він, не означає ані віри, ані раси, ані церкви, ані на­роду. Поняття «індуїст» вбирає в себе і послідовників веданської філо­софії, високородних брахманів, і представників нижчих каст, що вкло­няються різним богам індуїського пантеону, нап і в варварські (за його виразом) аборигени, що не знають індуїської міфології і вклоняються під час хвороби або якоїсь небезпеки будь-якому каменю.

9.2.4.