Газові конфлікти з Росією (2005-2006 рр., 2008-2009 рр.)

Мета Росії

• Підірвати авторитет України як країни-транзитера.

• Заволодіти газотранспортною системою та газо­сховищами України.

• Переконати Європу, що для досягнення ста­більності у газовій сфері потрібні російські газо­проводи і збереження лідерства Росії як поставни­ка енергоресурсів.

Суть конфліктів 2005-2006 рр.

• У відповідь на відмову України сплачувати ринко­ву ціну за газ Росія припинила постачання газу до України.

• 4 січня 2005 р.— укладено договір між «Газпро­мом» і «Нафтогазом України» на 5 років:

— посередником у постачанні газу до України стає компанія «РосУкрЕнерго»;

— ціна на газ на перше півріччя — 95 доларів за кубометр, у подальшому вона коригується зг домовленістю сторін.

2008 - 2009 рр.

• Наприкінці 2008 р. Росія заявила, що поставки газу до України буде припинено, поки Україна не розрахується з боргами за листопад — грудень 2008 р.

• Делегація « Нафтогазу України », очолювана голо­вою правління О. Дубиною, виїхала на термінові переговори до Москви. Україна заявила, що не може розглядати ціну на газ без узгодженої став­ки за транзит територією України.

• 1 січня 2009 р. російський «Газпром» перекрив поставки газу в Україну в обсязі 90 млрд кубо­метрів, а 7 січня повністю припинив поставки газу.

• Газотранспортна система України запрацювала у реверсному (зворотному) режимі, щоб забезпе­чити газом з газосховищ, розміщених у Західній Україні, мешканців Сходу і Півдня.

• Росія звинуватила Україну в несанкціонованому відборі газу. Експерти Євросоюзу підтвердили, що відібраний газ був потрібний для роботи газо­транспортної системи України, а не йшов на спо­живання Україною.

• 19 січня 2009 р. укладено договір України з Росією на 2009-2019 рр.:

— ліквідовано компанію-посередника «РосУкр­Енерго»;

— середньорічна ціна газу для України — 228,8 до­ларів за кубометр, у першому кварталі — 300 до­ларів.

Результати

• Удар по авторитету Росії як надійному газовому постачальнику, України — як транзитера.

• Увага до альтернативних проектів постачання газу до Європи, зокрема «ЫаЬиссо».

• Підтверджено професійність працівників газо­транспортної системи України, які забезпечили реверсний режим та заздалегідь заповнили газо­сховища.

• Продемонстровано незлагодженість різних гілок влади України у вирішенні нагальних державних

проблем, невміння проводити інформаційну робо­ту щодо пояснення своєї позиції.

• Падіння виробництва в Україні через брак газу для промисловості.

Уроки конфліктів

• Необхідність термінового переходу на енерго­зберігаючі технології.

• Перехід до ринкових цін на газ є першою умовою реального політичного суверенітету України.

Проблема піратства для України

Морське піратство здійснюється з використанням озброєного чи неозброєного судна для:

• захоплення морського чи річкового судна;

• застосування насильства щодо екіпажу чи паса­жирів судна;

• пограбування екіпажу чи пасажирів судна;

• інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів певного судна.

Хронологія подій

• 2002 р. — на захопленому піратами ліванському судні «Принцеса Сара» — 8 громадян України. Заручників звільнено за два тижні.

• 2005 р. — у полон потрапили 22 українські мо­ряки, що перебували на ліберійському судні «Па­нагія». Після їх звільнення Президент України В. Ющенко нагородив капітанасудна В. Шабанова орденом «За мужність» III ступеня.

• 2008 р. — пірати захопили вантажне судно «Фаїна», що йшло під прапором Белізу, в екіпажі якого перебувало 17 громадян України. Заруч­ників звільнено майже через 4,5 місяці після ви­купу сумою 3,2 млн. доларів.

• 2008 р. — на турецькому судні, захопленому піра­тами, — 8 громадян України; заручники звільнені через півтора місяці.

Заходи щодо вирішення проблеми піратства

Необхідно:

— розробити більш досконалі заходи підвищен­ня безпеки вітчизняного мореплавства;

— супроводжувати й охороняти судна з цінним вантажем і судна, що перебувають у районах поширення морського піратства і тероризму;

— впровадити в практику боротьби з піратством попередження, вирішивши на державному рівні питання співпраці з Центром досліджень піратства;

— вирішити питання щодо організації забезпе­чення належного патрулювання потенційно небезпечних районів акваторій.