Політизація робітничого та селянського руху в Україні. Створення соціал-демократичних організацій в Україні.
Складовою частиною суспільно-політичного життя кінця XIX ст. - початку ХХ ст. був робітничий і селянський рух в Україні.
У 90-х роках XIX ст. загострення класових суперечностей у Pocii сприяло виходу на політичну арену пролетаріату.
За 18801894 рр. в Росії відбулося 678 страйків і заворушень, з них 110 виступів в Україні. Під час страйкової боротьби у робітників вироблялися елементи політичної свідомості, з'являлося відчуття пролетарської солідарності. Вихованню політичної свідомості пролетаріату сприяла діяльність соціал-демократичних груп та гуртків.Величезне значення в поширенні марксистських ідей і утвердженні марксизму як самостійного напряму в суспільній думці Росії, в тому числі й України, належить першій російській марксистській організації "Визволення праці", заснованій у 1883 р. у Женеві Г.В.Плехановим. До неї входили: Засулич, Аксельрод, Дейч, Ігнатов.
Протягом 1883-1894 рр. члени групи "Визволення праці” переклали російською мовою й видали понад 20 творів К.Маркса й Ф.Енгельса. Видавані групою твори Маркса й Енгельса, а також Плеханова, нелегально перевозилися в Росію і розповсюджувалися в багатьох містах, у тому числі й на Україні. Група мала зв'язки з революційними гуртками різних міст Росії, в тому числі Києва, Одеси, Харкова, Катеринослава, листувалася з ними, діставала від них грошову допомогу.
Під впливом діяльності групи "Визволення праці” й наростання робітничого руху у Росії стали виникати перші марксистські гуртки і групи. Наприкінці 80-х на початку 90-х років XIX ст. виникли марксистські гуртки на Україні - у Києві, Xapкoвi, Катеринославі, Одесі. Вони складалися переважно з інтелігентів, студентів та учнів середніх навчальних закладів, робітників.
Одним з перших виник соціал-демократичний гурток робітників Києва у 1889 р. У 1891 р. студенти Київського університету утворили "Російську групу соціал-демократів".
Керували нею Я.Ляховський, Б. Ейдельман. Для розгортання діяльності київських соціал-демократів велике значення мав приїзд наприкінці 1891 р. Ю. Мельникова, який мав значний досвід роботи серед робітників Харкова, Ростова, Таганрога.На початку 90-х років марксистські гуртки діяли в Катеринославі, Харкові, Одесї, Херсоні, Полтавї.
Боротьба пролетарїату, дїяльнїсть соцїал-демократїв висували необхідність створення політичної партії робїтничого класу. Початком такої парти став створений у 1895 р. внаслїдок об'єднання розрїзнених марксистських гуртків петербурзький "Союз боротьби за визволення робїтничого класу", одним з організаторів і керівників якого був В.Ленін. Він брав безпосередньо участь у робітничому русі, керував страйковою боротьбою. "Союз боротьби " встановив зв'язки з соціал-демократами багатьох міст. За зразком і прикладом "Союзу боротьби" в ряді міст України, зокрема в Києві і Катеринославі, соціал-демократичні гуртки об'едналися в"Союзи боротьби".
Під впливом петербурзького, а також київського та катеринославського "Союзів боротьби" більш широкою і цілеспрямованою в 1897-1898 рр. стала діяльність соціал-демократів у Харкові, Одесі, Миколаєві, Херсоні, Полтаві та в ін. містах України.
Перед соціал-демократами повстало питання про підготовку з'їзду та створення единої партії. Оскільки активні діячі петербурзького "Союзу боротьби" були заарештовані, підготовку до
з їзду продовжили київські соціал-демократи, зокрема члени групи "Рабочее дело" Б. Ейдельман, М. Вигдорчик, П. Тучапський та ін. Протягом 1897 р. київські соціал-демократи разом з представником соціал-демократів Петербурга провели підготовчу роботу, виробили й розіслали соціал-демократичним організаціям порядок денний і проекти деяких рішень майбутнього з'їзду, організували видання нелегальної загальноросійської "Рабочей газеты".
Перший з'їзд соціал-демократів країни працював 1-3 березня 1898 р. у Мінську.
На з'їзд прибуло 9 делегатів: делегати від петербурзького, московського, катеринославського, київського "Союзів боротьби", представники "Рабочей газеты" і Бунду (со- ціал-демократичноі' партіі' еврейського пролетаріату). З'їзд проголосив створення Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП), обрав Центральний комітет з трьох чоловік, визнав "Рабочую газету" офіційним органом партії і доручив ЦК підготувати й опублікувати Маніфест партії.Швидкий розвиток капіталістичної промисловості, зростання чисельності робітників, дедалі активніша діяльність соціал- демократів з керівництва їх боротьбою сприяли піднесенню робітничого руху на межі століть стала його політизація. Поряд з економічними стали виникати і політичні страйки, насамперед, страйки присвячені 1 Травня.
Важливою подією в історії революційної боротьби були Харківська маївка 1900 р., яку організували соціал-демократи. У Bi- дозві до робітників "Перше травня" були висунуті вимоги: свобода спілок, страйків, зборів, слова, друку, недоторканість особи, встановлення 8-годинного робочого дня для вcix робітників, обов'язкове державне страхування та ін. Але через недостатню організованість соціал-демократів і через те, що план став відомий властям, які змістили на вулицях війська, план повністю здійснити не вдалося. Цей виступ Харківських робітників наочно показав, що робітники не тільки доросли до політичної боротьби, а що вони її уже розгортають під гаслом: "Геть самодержавність". У 1901-1902 рр. революційний рух наростав. А в 1903 р. переріс у загальний страйк Півдня Росії. Усього, за неповними даними, в 1903 р. страйки і демонстрації охопили 63 міста Росії. Майже одночасно у загальному страйку взяли участь понад 200 тис. робітників, з них 150 тис. - в Україні. Таким чином, робітничій рух розвивався швидше, ніж РСДРП.
Перед партією встала проблема розробки Програми, яка б захищала інтереси робітничого класу. Це було зроблено на ІІ з'їзді РСДРП, який відбувся 17 липня - 1О серпня 1903 р.
43 делегати, присутні на з'їзді, представляли 26 організацій. На з'їзді були представлені 7 соціал-демократичних організацій України: Катеринослава, Харкова, Одеси, Києва, Миколаєва, а також "Соціал-демократичний союз гірничих робітників" і група "Южный рабочий".ІІ з'їзд РСДРП прийняв програму, розроблену редакцією "Искры". У програмі своїм найближчим політичним завданням РСДРП ставила повалення самодержавства і заміну його демократичною республікою. Ставилися вимоги загального, рівного і прямого виборчого права, широкого місцевого самоврядування, недоторканості особи і житла, загальних демократичних свобод, знищення станів і нової рівноправності громадян. У національній справі РСДРП відстоювала право на самовизначення за всіма націями, а також право населення діставати освіту на рідній мові і право кожного громадянина висловлюватися рідною мовою на зборах, запровадження рідної мови на рівні з державною в усіх місцевих державних установах.
В інтересах робітничого класу ставилися вимоги 8- годинного робочого дня, цілковитої заборони надурочних робїт, державного страхування робітників, встановлення належного санітарного нагляду в ycix підприємствах та їн.
3 метою усунення залишків кріпосництва і в інтересах вільного розвитку селянства РСДРП вимагала скасування і повернення викупних та оброчних платежів, повернення "відрізків", скасування всіх законів, які обмежують селянина в розпорядженні землею та ін.
У програмі-максимум висунуті завдання повалення
капіталізму, встановлення диктатури пролетаріату, побудови соціалістичного суспільства.
На ІІ з'їзді відбувся розкол РСДРП на дві фракції: більшовиків і меншовиків. Причинами розколу були незгоди в організаційних питаннях. Але значну роль відіграли й амбіції окремих лідерів партії.
Оскільки обидві фракції працювали й в Україні, розкол негативно вплинув на діяльність українських соціалістичних партій. Розкол в РСДРП сприяв утворенню в Україні національних соціал-демократичних партій. На правобережній Україні, де була
• · ·· · IlO ^ ^ ^ ґ~ * ^
смуга осілості євреїв, діяли Загальний єврейський робітничий союз у Литві, Польщі і Росії" (Бунд), а також організації Польської соціалістичної партії (ППС).
1