основи життя І ТВОРЧОСТІ

Ужюдина є самодостатньою часткою Всесвіту. У ведійському “Гимні про Чоловіка (Пурушу)” на початку так і сказано: “Чоловік — це цілий Всесвіт” [159, 844]. Кожна людина є двоїною, складною квантовою системою: фізичне на­чиння і польова (астральна) структура.

Всесвіт мав три ключових періоди творення, і людина виникла із зоряного пилу та базових елементів його творення. Такий висновок французьких вчених, які дослідили хімічний склад людини. Виявляється, людина вагою в середньому 70 кілограм має сім кілограм водню. Він виник у перші частки секунди появи Все­світу під час “великого вибуху”. В другій фазі створювалися планети. їх складові є в організмі людини: 45,5 кг кисню, 12,5 кг вуглеводів, 2,1 кг азоту, 1 кг кальцію, 700 г фосфатів. Газета “Вечірні вісті” повідомляє, що третя хімічна база організ­му належить до часу появи ядер у центрі зірок [23]. Оскільки з початку першотво­

рення в людині втілено світлову силу, то й цим вона пов'язана із Всесвітом. Його пульсування є пульсуванням і людського організму.

Очі Світу і Божественна сила на покришці з Петрен За В. Круцьом, C Рижовим

Ось чому українська народна творчість так велично й поетично оспівує “Світ білий” та його світлоносні небесні величини — Сонце, Місяць, Зорі.

Видатний український філософ XX сто­ліття Володимир Вернадський про Люди­ну як частку Всесвіту писав: “Древні інтуїції... про істоти Землі, зокрема про людей, як

За законом Світового ладу

Людиноподібне крісельце-жертовник із селища Трипільської культури у Ворітці /Молдово).

Людина в ореолі аури, с. Кошклівці-Обоз /Подністров'я). За К. Черниш

дітей Сонця, значно ближчі до істини, аніж думають ті, хто бачить в істотах Землі тільки ефемерні створіння складних і випадкових змін зеленої речовини земних сил. Істоти Землі с продуктом складного космічного процесу, необхідною і законо­мірною часткою злагодженого космічного механізму, в котрому, як ми знаємо, нема випадковостей” [85, 3].

Сама людина є прообразом світу, або, як давніше казали, “створена за образом Божим”. Про це дуже посутньо написано у “Велесовій книзі” [75, 105]:

Ce мовив Opy Сворог наш:

Як мої творіння створив вас од перст моїх;

/ буде сказано, що ви сини Творця, / поводьтеся як сини Творця.

Будова людини відповідає названим мірностям, на яких засновувалися космо­логічні знання трипільців-хліборобів. Людина одна-єдина, але складається з трьох частин — ноги, тулуб, голова, як низ, середина, верх. Вона і чотиричасна: спереду — праворуч — ззаду — ліворуч; має чотири органи чуття — зір, слух, нюх, смак. Навіть серце людське — чотирикамерне. На тілі людини — сім енергетичних центрів для сприйняття світлової інформації, а в голові — сім отворів для важ­ливих органів спілкування зі світом: очі, вуха, ніс, рот. Майже усього в ній по парі: по дві руки і ноги, по двоє очей, вух, ніздрів. Опріч цього, за духовною, структурою людина є часткою свого етнічного організму. Отже, ця священна мікромодель світу повинна жити і чинити по-божому, в єдності зі своїм етносом.

Таке усвідомлення, очевидно, було в основі ідеології життя трипільців-хліборобів, без якого неможливо створити духовно розвинене суспіль­ство. Завдяки знанню сутності світотворчих за­кономірностей, їхньому повсюдному виображен- ню, вони могли активно сприймати космічну інфор­мацію, творчо її втілювати у своє життя.

Ймовірно, що волхви як інтелектуальна вер­ства трипільського суспільства не тільки мали священні знання, а й уміли виходити на польо­вий рівень матеріального світу для отримання інформації з небесного середовища. За їхньою поміччю суспільство прадавніх хліборобів на території України дотримувалося найосновні- ших світотворчих, а отже й життєдайних міри ос-

Людина у молитовній позі Бронза Середнє Наддніпров'я. Vl ст

Образ Людини-Сонця із символами парності, трисдиносп, чотиричосносп но писанці із Київщини

Богиня Берегиня серед мірностей Світового ладу но кролевецькому рушнику. Зібрання В. Мицика

тей, закону Світового ладу. Вони лежали в основі де­коративного мистецтва, а кераміка з цими образами була у щоденному вжитку й духовно наснажувала лю­дей. Мірності, як божественні величини, освячувалися волхвами через цілу систему обрядів, культів, звичаїв, підтримувалися міфами, піснями, танцями, словесними формулами, мистецькими образами і ставали сутністю життя трипільців-хліборобів. Вони хоч і не зафіксо­вані у писемних пам’ятках того часу через неуречевлені форми, але успадковані наступними історичними куль­турами, в тому числі й українською народною, через які їх можна відтворити. Оглядаючи історичні культури на Україні, виразно бачимо, що творилися вони на за­конах Світоладу і цим співвідносні з народною куль­турою українців. Відтак мають вишню і священну духовність. Мірності творено на ОДНИХ І ТИХ CBlTO- творчих, етногенетичних та образних композиційно- стильових засадах.

Світ життєдіє на засадах священних мірностей, на основі універсального закону колообігу, а межи людьми ще й проявляється у Правді, Добрі та Любові. Mipmcri е основними для росту й розвитку Життя і творчості. Художні образи не просто їх відтворюють, змальову­ють, а через культи, звичаї, обряди, свята пошанонуюгь д ля духовно наповненого життя. Через творчість мірності не тільки возвеличують, а зближують людей із Світом- свгглом, Богом, його силами, святими і святощами, в яких вони уособлюються і через які виявляються. Відтак у жанрах та зразках творчості український народ постає світовидним і свггославним.

На землях України мірності Світового ладу ут­верджувалися на духовному рівні повсякчасно і три­вало. У народній культурі вони зримо проявлялися у найсвятіших образах на вищому і на звичаєво-побу­товому рівнях. Оскільки найістотніше втілювалися у духовній творчості, то завдяки їм створювалося спри­ятливе середовище, у якому розвивався народ як носій вищих знань і творець духу. Народна творчість —

Вишита жіноча киболка із знаками парності і трисдиносп XVHi ст

Бронзова застібко екологів

із символами парності,

с. Хмільна (Правобережна Черкащино)

найвище надбання української культури, найістотні­ший вияв української душі.

Вона творилася й твориться на найвищих регіст­рах світового звучання. Стильово-композиційні заса­ди у словесній творчості, мистецьких творах, єдина об­разотворча мова — спільні з такими ж в історичних культурах. Місткі образи у змалюванні світових явищ і процесів, їх доконечна необхідність у людському бутті, космогонізм мислення й творення, возвеличення дже­рел життя, які сприяють його росту і розвитку — спільні для всіх жанрів народної та історичних культур.

Через мірності Світоладу український народ від прадавнини був безпосередньо пов'язаний з його виш­німи силами.

Стовп в у подобі ЛЮДИНИ з ознакою трисдиності; с. Потош Тальнівського р-ну

Українська народна творчість і мистецтво засно­вані на свггославному світогляді, на вишніх знаннях пра­щурів. Це свідчить про їхню невпинну космогенну дію, етнічну д авність та споконвічність народу у своєму краї. Народна творчість — скрижалі, на яких записано світогляд українського народу, його духовний зв'язок з найстиннішими виявами світу і ладом у ньому, його образотворча мова, духовні завдання на день сущий і день прийдешній.

Гетьман Петро Дорошенко з ознаками влади і мірностеи Світового ладу

Мірності Світового ладу — це духов­на структура етнотворення, спільні в обра­зи історичних культурах, народному мис­тецтві та словесній творчості. На цій основі струмує творча думка народу, йде розмі­рений ритм життя, його безперервність і безкінечність. З певністю можна казати, що все створене на землі України від початків хліборобства і до сьогодні є творчим здо­бутком духу і знань одного й того ж етно­су. Тому така народна творчість вічна, як вічний і сам народ, як вічний і сам Світ, у якому він живе.

Кам'яна чотирибічна скульптура сколоті». Донецький музей

Оглядаючи творчість давніх і сучасних хліборобів української землі, наведемо слова археолога і етнографа Вадима Щер- баківського: "Hauri трипільці мусять нарешті одержати по заслугах те, чого вони варті. Вони створили тут, на Україні, першу тривалу хліборобську осілість, грома­дянство малоазійсько-еламського типу, матріархального устрою і магічного (може тотемічного) світогляду.

Трисвгтле Сонце в образі людини на будинку в м. Умані. Початок XX ст

Залишки історичних культур, пісенна і словесна творчість, мистецтво українсь­кого народу незаперечно свідчать, що наші предки жили й творили за священними мірностями Світового ладу, за його універсальним законом колообігу. На цьому ґрунтується і лад людського співжиття: правді, праці, праведності, котрі постійно ви­ховували доброчесні й щиросерді риси людини, роду і народу.

Де відбувається відхід од мірностей Світового ладу, там починається руйнація духовних основ, а потім — економічний занепад, війни, вбивства, грабунки, злидні, аморальність. Сучасне нищення духовної культури українського народу — свят, обрядів, пісенної та мистецької творчості не лише позбавляє його самодостатньо­го етнічного розвитку, а й відсікає одвічну духовну сув’язь зі Світом, від його енер­гетичної та інформаційної сили, від його божественної та священної сутності. Робиться це заради ослаблення українського етнічного організму та однієї при- хоті — збагачення будь-яким чином і владарювання ради цієї ж прихоті.

Знання мірностей Світового ладу стало запорукою величного духовного роз­витку Трипільської цивілізації, наступних за нею історичних культур, усіх жанрів творчості українського народу, високих здобутків у багатьох галузях господарю­вання та загалом у всій суспільній організації. Твори народної культури, базовані на засадах мірностей Свгголаду, включені у його життєтворчий процес, в його ко­льори і звучання, діють, як і вишні сили. Виображені у культах, ритуалах, святах і звичаях, вони набувають божественної сили та священного закону, а тому є стали­ми і незмінними.