СІМ РАЗІВ ВІДМІРЯНО

Сімка віддавен вважається священною. Так, коза у відомій щедрівці, своїми семи діями, частинами тіла — рогами, ногами, хвостом — до чого торк­неться, те дорідно врожаїться. Заплітаючи Шума, дівчата веснянками оспівують сім дій чи справ.

Скрипко гроє — голос моє,

Сокіл плаче — сліз не має, Водо біжить без прогону, Місяць світить в ясну пору,

А хміль в 'ється круг деревця,

Камінь росте без коріння, Сонце горить без полум'я.

Сонце ІЗ семичинністю в центрі із селища Липчани (Подністров'я, етап Сі) Розкопки C Рижова, В Шумової. T Ткачука

Семираменна зоря на трипільському посуді (етап СІ). За В Маркевичем

Сім зернин но мисці із Майданецького промісто. Розкопки М. Шмаглія

Прясло ПІЗНЬОТШИНОЦЬКОІ культури ІЗ Таценок (Київщина) із знаками Зодіаку Розшифрування М. Чммхово

Загадки чи відгадки у народних піснях зада­ють по сім раз. Така відповідь спрямовує дівчи­ну до удачі, сприятиме у житті.

Завжди, завжди, красная панно, Загадаю тобі відгодоньки: У полі стоіть три криниці, Над тими криницями місяць освітив, Над тими криницями стоіт явір зелений, Ho пм яворі сидит сокіл ясний, Ho том соколі соболево шуба. Над тими криницями сім зір взійшло.

Далі ці образи у життєвій переміні відгадують­ся. Виявляється, що три криниці — то н життя. В образі місяця виступає свекор, в образі сонця — свекруха, в образі сокола — діверко, а сім зір — то сім зовиць.

Ніхто не вгадає,

Що в нашому корової є? З семи криниць водиця, З семи мішків муки, З семи фосок масло,

З семи курок яю В нашому коровою.

Традиційне українське весілля триває сім днів. Що й засвідчено у піснях з усіх земель України [48]:

Ой п'ятниця — починальниця, А субото — коровайниця, А неділя — веалля, Понеділок — родина, Вівторок — пропий дочку, А в середу — переверни бочку, А в четвер візьмем черепочки То сядемо коло бочки, То будемо сидіти: Чи не буде копотіти.

Чотиричасна чара — секстан із відтворенням семнчмнності в орнаменті

Світотворчість виявляється семичинно і в ко­лядках. Майстри споруджують світлицю з усім не­обхідним для життя людей [29, 184]:

Із тромо верхами, із тромо столами, Ой но трах столонькох три хліби розові, Ой на тих же хлібовох три кіліхи золоті: Ой у першім кілїху солодкий медок, А в другім кілїху студененьке вино, А в третім кілїху свіченая водиці.

Мірності, опріч парності, зафіксовані у ведійському “Гимні про Чоловіка” (Пу- рушу). Про триєдикість і чотиричасність уже була мова. Закінчується він семи- чинністю: “Було сім зелених полін, що оточили вогонь жертовний, три рази сім в’я­занок дров зроблено...” [159, 845]. Тобто приношення жертви було священним і творився ритуал, як і світ, із сімома необхідними чинника­ми. Із органів Пуруші розпо­рошилося життя у світі. Подібні аналогії маємо і в ук-

Наколи на семи виступах відповідають розташуванню зір сузір'я Зодіаку

Горщик Катакомбної культури, // тис.

За / Шовкоплясом

Золоті бляшки околотів з образами Сонця і символами семичинносп.

IV ст до н е Хомина Могила. Розкопки Б Модзолевського

Семистворчата золота діадемо з с. Сахнівки Корсунь-Шевченківськото р-ну на Черкащині. Київська Русь, А7—А7/ ст.

Семираменне Сон це-Зоря на застави/ з української рукописної книжки 'Збірника' Початок XVIII ст.

Миска із семичинністю чотиричасного Світу Уманщина, XVIII ст УКМ

М. Гончар Миска із семипром/нним Сонцем Село Бубн/вка на Поділлі, 1925 р.

рейнських піснях. Особливо у риндзівщ “Пішло два брати у поле орати”. Такі пісні, подібні до колядок, співалися тільки весною коло осель молодечими гуртами. Дівчина Ганнонька понесла двом братам у поле їсти. Два нежонатих пере дибали її, дали коня потримати, а самі з’їли той обід. Від такої неправдоньки дівчина “Коня пус­тила в чистое поле, // Сама скочила в синєє море”. Як з органів Пуруші, так із дівчини, постало навколо потрібне і ростуче [58, 303]:

Ho морі піно — Ганино міно,

У морю водо — Ганино вродо, Жовтий пісочок — Ганин слідочок, В городі грушо — Ганина душо, Ho трові роса — Ганина кроса, Березо біло — образ і тіла, Чорні терночко — Гонині очко.

Перше дитятко — молодий Іванко, Друге дитятко — молодий Грицюхно, Третє дитятко — молодий Микитко, Четверте дитятко — молодий Самійло, П'ятеє дитятко — молодий Миколя, Шостеє дитятко — молодий Василько, Сьомеє дитятко — молодий Лукашко.

Краса також проявна семичинно. Велично і славно заявляє про себе парубок: Тей, гей, я молодець, стихий перебір, // Сім борів на увесь двір” [137, 74]. У світ­лиці — просторій та світлій кімнаті, як і в світі, є всього по сім.

В мене коморонька да рубленая, А в мене двері да тисовії, А в мене замки да німецькії, А в мене кровать да новенькая, А в мене постіль да білесенька, А в мене подушки да пуховії, А в мене положок перебірчотий.

Семичинність існує не сама по собі. Це вияв сутності чотнрибічності світу, по­єднаного із триєдиністю, що підтверджує малюнок на мисці XVIII ст. з Умансько-

Вишитий рушник із хмеликами із семи ромбів із с. Лащова Тальнівського р-ну. TMlX

го музею. В центрі її зображено сонце, яке має по три зубці в кожному з чотирьох радіусів. Від нього відходять чотири перехрещені лінії. Від краю кожної йде, заги­наючись до середини, крапчаста лінія і в радіусі перехрестя розквітає трикутною квіткою із сімома зубцями. Отже, семичинність є породженням чотиричасного Світу. Вона проявляється у семи нотах звуку та семи барвах світла як вияв життєдії і краси Світу.

основи життя І ТВОРЧОСТІ

Горщик Трипільської культури з ромбічною сферою Світу, фазами Сонця / Місяця, образом Древа Життя, етап Cl. OAM