СЕМИЧИННІСТЬ
Горщик із селища П'янишкове Монастирищенського р-ну на Черкащині (етап ВИ) із відтворенням семичинності
СЕМИЧИННІСТЬ ЯК ТВОРЯЩА СИЛА СВІТУ
Енерпя Btrahy ПРОЯВІ У «Ш, чия™.
Вони Є „ рящими величинами. Адже сім днів (галактичних) творився світ. Сім днів тривають присвятки — твориться в перехідний час наступна пора року. Сім є і самих свят на честь Сонця. Сім днів триває народне весілля — як і світ, стільки твориться нова сім’я українців. Барви світу сяють у семи кольорах, а його звучання — у семи нотах. Семичинність проявляється у періодичній системі Менделєєва, у семиденному тижні. Сьоме небо — це не тільки вершина блаженства, а й місце перебування богів. Знати рідню до сьомого коліна — це поєднуватися з ними кревно і духовно. Таємниця священної сімки як магічної сили світотворення лежить у злитті триєдиності та чотиричасності. Завдяки цьому життєва і творяща повнота Світу відтворюється всебічно й глибинно.Семичинність була духовно усвідомлена ще в палеоліті. Число сім проявляється у мистецтві та міфології [138, 112; 139, 127—141]. Воно зафіксоване у творах із Мізинської, Межиріцької стоянок. На стелі з пісковика Кукрецької культу-
Кухонний горщик із Луки Врубливецької (етап А), орнаментований трикутниками із семи ліній
Ринка із Бернової Луки (етап А) декорована сімома лініями
Бики но плиті Кукрецькоі культури (Кам'яно Могила) з означенням основних зірок сузір'я Тельця
ри часів протонеоліту з Кам'яної Могили зображено бика і носорога.
На тілі першого є сім ямок, котрі відповідають семи сузір’ям Тельця. На композиції із чотирьох биків на верхньому нанесено сім лунок. На цій образній картині також відтворено назване сузір'я [152, /48]. Семичинність як космогенна сила образно відтворюється і в мистецтві трипільців ще з ранньої пори. Від сонця, зображеного в три пруги на ринці з Окопів, на обидва боки відходить по сім ліній. Посудина із Луки Врубли- вецької поділена на радіуси. В кожному з них є по сім прокреслених ліній-пружків. У розвиненому Трипіллі від змальованого сонця також відходить по сім енергетичних хвиль. На мисці з Майданецького міста два двозуби своїми ростовими лініями спрямовані до сонця і двох зір. Цих утворень сім. Сім зображень на зразок великих зернин — на іншій мисці із-цього праміста. Семираменна зоря намальована на посудині з Молдови. Ліній в овалах танцюючих жінок із Бринзен також по сім.Яскравий зразок семичинності має малюнок на зерновику з Тальянківського міста. Композиція орнаменту чотиричасна: поверхня горщика розділена чотирма лініями. На них — по три драбинки з’єднань, від яких відходять сім ярусів дуг- ліній. Із трьох мірностей — чотиричасності, триєдиності, семичинності — створюється найсуттєвіший образ проявності світу. При розкопках Майданецького міста знайдено уламок статуетки. На майстерно зробленому постаменті у вигляді жінки — ціла скульптурна група: сім статуеток, на жаль побитих, розміщено по колу. Що це: сонм Богів, сім світил Сонячної системи чи сім знаків Зодіаку? Може, це образ творящого світу чи трипільської Великої Матері, як ведійської Адіті — багатодітної матері. Оскільки число сім — священне, то дана статуетка, безперечно, мала культове застосування [85, 37].
Розміщення енергетичних чакр на тілі людини та на статуетці із Сокільці-Поліжок (етап А). За Кузьмою
Малюнок сонця на одному з горщиків має в середині сім заокруглених зображень. Як відомо, сонячне світло має семикольоровий спектр: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, голубий, синій, фіолетовий.
Отже, білий світ — це образ його різнобарв’я та різноманітність.На тілі людини є сім енергетичних центрів — чакр. Вони були відомі трипільцям-оріям ще на початку розвитку їхньої культури. Дані енергетичні центри частково зображені на низці ранньотрипільських статуеток, як ось із поселення Сокільці-Поліжок. Дві лінії, що закручуються одна до однієї, означають зустріч двох енергій. Такі сили знані у давніх філософіях індіанців, китайців, індійців. У трипільців вони зображені не тільки в прокресленому орнаменті на скульптурках (етап А—BI), а й на мальованому посуді, особливо мисках (етап С—CII). “Дві спіралі... означають зустріч двох протилежних енргій, які творять життя". Зображення на статуетці із Сокільців збігається з енергетичними центрами людини. Згідно індійської філософії їх сім, об’єднаних у чотири центри свідомості, що є своєрідною мікромоделлю Всесвіту. Названі центри такі: 1 — підсвідоме (фізичне), 2 — життєве, 3 — розумове, 4 — надсвідоме (Божественне). На статуетці оті дві спіралі, на думку автора статті “Пращури України пишуть листи своїм нащадкам" Кузьми, є означенням життєвого центру, ромб — розумовий центр. Знизу і зверху контактні лінії з вертикальними рисочками — це канали, які сполучають роботу центрів. Отже, в орнаменті статуетки відтворено центри свідомості людини. Ці знання в Індію були занесені у II тисячолітті до н. е. племенами із Придніпров’я, які називали себе аріями [73, 4].
Біополе людини сприймає світло з “білого світу", яке розподіляється в організмі по центрах-чакрах від червоного до фіолетового. Енергія кольорів перетворюється в моторну та розумову діяльність людини. Відтак і окрема особа, і весь етнос мають безпосередній живильний зв’язок із космічною енерпєю.
Людина, як доводить академік В. Жилін, має сім тіл. Перше — фізичне, друге вогненне, яке найвитонченіше, цебто “іскра Божа”, і має зв’язок з Абсолютом. Третім є ефірне тіло — тонке, невидиме, точна копія тіла фізичного, випромінює “ауру здоров’я”. Через четверте астральне тіло проявляються бажання, почуття, пристрасті; воно оточене світловою хмарою (аура).
П’яте — це ментальне, тіло думки, частка енергії Абсолюту. Шосте і сьоме тіла безсмертні і постійно перевтілювані. Разом із п’ятим вони складають духовне осердя людини — наше вище “Я”, іскру Абсолюту [131].Цій семичинності людини відповідає і пшениця однозернянка. Поширилася вона в часи буго- дністровської культури вісім тисяч років тому і культивувалася в Трипільській цивілізації. Однозернянка є матір'ю усіх пшениць, оскільки складається із семи хромосом. У цьому її творяща роль у хліборобстві. Завдяки такій її світовій особливості з неї виводять усі сорти пшеничного збіжжя. Отже, семихромосомна пшениця-однозернянка є початком життя [125, 90]. За визначенням ряду вчених, хромосоми і гени пшениці вважаються ровесниками Землі. Вони походять від свггосили Сонця, від клітин Світового океану. Це знання творчо виображувалося митцями Трипільської культури. В орнаментах горщиків зернина пшениці тримає Небо і Землю або ж виростає із самого Сонця і розростається триєдиним колосковим Древом.
Пшениця за своїми поживностями найбільше підходить для тіла і духу Людини. У зернині, як і в Людині, запрограмовано Життя. Тому у мистецтві трипільців-хліборобів на статуетках зображено
Сім знаків (птахів?) в аурі на посудині з Усатового (етап Cll)
Сім пучків променів Сонця на посуді бронзового віку За С. Березанською
Сім пелюсток і дірочок на керамічному витворі з с Мошурова Тальнівського р-ну УКМ
Орнамент на витворі із Mowyрова (вірогідно доби околотів) та на писанці із с. Колодистого Тальнівського р-ну, / 920 р.
навскісний хрест і коло. В українському хлібопеченні хрест і коло є основними образотворчими символами.
Сутність хлібороба і хліба одна — давати життя у Світі.Етнокультурна спадщина прадавніх хліборобів стала визначальною і в духовній творчості наступних суспільств. У творах бронзового віку сонце зображено сімома пучками променів (Янковиця). Вони нанесені і на золотій бляшці екологів — відходять від чотирьох пружків у центрі. Зображення Сонця на іншій бляшці створене сімома пружками. Вона один до одного відповідає астрономічній моделі зорі, за допомогою якої створюють теорію небесних світил. Модель за розрахунками має сім концентричних шарів [64, 17].
На пряслі пізньотшинецької культури (с. Таценки коло Києва), як дослідив М. Чмихов, зображено сім знаків Зодіаку. На семи виступах прясла наколи відповідають семи його сузір’ям: Овен, Телець, Близнята, Рак, Лев, Діва, Терези.
В урочищі Капиносів Яр села Мошурова (Черкащина) поблизу поселення Черняхівської культури разом із рештками горщиків 1955 року знайдено унікальний керамічний виріб. Він має вигляд усіченого конуса, зверху якого на семи пелюстках нанесено шість ямок навколо сьомого наскрізного отвору. Унизу він трохи ширший і до середини звужується. Вірогідно цей виріб накладався на якусь основу чи руків’я. Посередині він розділяється навпіл прокресленою лінією. Обабіч її навкруги нанесено сім ямок до сантиметра глибиною. Виріб перехресно змере- жено сімома діагональними лініями так, що утворюються ромби, трикутники, на центр яких і припадають ямочки. За таким принципом поділу на українських писанках майстрині створюють мотив “сорок клинців”. Призначення цього виробу
Горщик з орнаментом у сім ярусів, з'єднаних квадратиками із семи ліній. Тальянківське прамісто (етап СІ). Розкопки В. Круця
невідоме, але зроблений він за принципом семичинносп і через те його можна віднести до ритуальних предметів.
Малюнок на горщику з міста Трипільської цивілізації у Тальянках відповідає описові птахи Матер-Слави у “Вслесовій книзі".
Вона “сімома красотами сяє* і в тому сяйві — весь спектр кольорів світопроявної птахи [15, 97—98]:А мати била крилами о боки свої,
З обох сторін її осінь сяє світлом до нас,
І всяке перо інше — красиве — червоне, синє, блакитне, Жовте і срібне, золоте і біле.
І та сяє як сонце соруме, і колами йде по сонцю...
Та світилося сімома красотами, Як заповідано од богів наших.
Давній світотворчий принцип семичиності втілювався, про що засвідчують народні думи, і в спорудженні могил, на які так багата українська земля. Вони насипалися семикіпними, семиперстними. Про завзятого черкасця Івана Коновченка, котрий загинув на герці з бусурманами, козаки “добре дбали* [132, 229, 234]:
Суходіл шаблями копали,
Шапками, приполами землю виносили,
із оружія стріляли, Козацьку славу прославляли, Семиперстну могилу висипали... В семип'ядні пищалі гримали.
За законом Світового ладу
Небесні птахи на уламку горщика із Тальянкізського праміста
Кобзар І. Кравченко-Кру- ковськогий казав записувачу дум П. Мартиновичу, а йому розповідав якийсь гусар, що на Черкен- долині до цього часу є висока-пре- висока могила Коновченка.
Семичинність засвідчена у побуті та мові українців і нині. Гуцульська колиба будується семигранною. Сім пар волів у супрязі називають семирик. Семизір’я — це сім зірок Великого Воза. Ce- мірка — полотно ткане у сім пасом. Рясна спідниця, зшита із семи полотнищ, називалася семипілкою [124, 121—122]. Чимало й приказок відзначають сутність семи- чинності: “Усім по сім, а нам вісім**; “За сімома замками**;
“Сім п’ятниць на тиждень**; “Як сім баб пошептало** та ін. Отже, сім є числом творящим і для життя сприятливим.