Касаційна інстанція

У касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов’язаних з встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права. Касаційна скарга роз- глядається у двомісячний строк з дня надходження справи разом з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Касаційна ін-станція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу (подання) — без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або по-станову апеляційної інстанції повністю або частково й прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково й припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

6) залишити в силі одне з раніше прийнятих рішень або постанов.

За результатами розгляду касаційної скарги (подання) суд приймає постанову.

Слід пам’ятати, що поряд з господарськими судами спори можуть передаватися також і на розгляд третейських судів.

До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних і господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-пра- вових актів;

2) справ у спорах, що виникають під час укладання, зміни, розірвання та виконання господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов’язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, окрім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (дого-ворів);

5) справ про відновлення платоспромо-жності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підпри-ємство;

7) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню лише судами загальної юрисдикції або Конституційним судом України;

8) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом Ук- раїни.