Чисельний склад та структура Верховної Ради України

Конституційний склад Верховної Ради України та її структура визначаються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України, Законами України «Про статус народного депутата України», «Про комітети Верховної Ради України» та інші нормативно-правові акти.

Конституційний склад Верховної Ради України, згідно з ч. 1 ст.76 Конституції України, становить 450 народних депутатів. Кількісний склад парламенту України - це загальна кількість народних депутатів, зумовлена відповідними об’єктивними обставинами: кількістю населення держави, територією держави, виборчою системою та іншими обставинами.

Кількісний склад парламентів країн світу досить різний, зокрема, Естонії - 101, Литви - 141, Молдови - 101, Латвії - 100, Словаччини - 150, Хорватії - 160, Чехії - 200. У деяких країнах численними є й нижні палати парламентів Росії - 450, США - 435, Франції - 577, Італії - 630, Німеччині - 662.

На відміну від кількісного якісний склад Верховної Ради України не може суворо регламентуватися, оскільки вибори до парламенту в Україні є демократичними і вільними. І все ж, існують законодавчі вимоги до кандидатів у народні депутати. Так, народним депутатом може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років (ч. 2 ст. 76 Конституції України) тощо.

Загалом склад парламенту повинен відображати соціальну структуру суспільства^[185]. Якісне представництво має свій вираз у соціальному, партійному, національному, територіальному, гендерному,

професіональному парламентському представництві.

Структура Верховної Ради України - це її внутрішня будова.

1. Голова Верховної Ради України.

2. Перший заступник Голови Верховної Ради України.

3. Заступник Голови Верховної Ради України.

4. Комітети Верховної Ради України.

5. Рада голів комітетів Верховної Ради України.

6. Постійна лічильна комісія Верховної Ради України.

7. Тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України.

8. Тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України.

9. Спеціальна тимчасова слідча комісія Верховної Ради

10. Депутатські фракції у Верховній Раді України.

11. Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України.

12. Погоджувальна Рада депутатських фракцій у Верховній Раді України.

12 Найстаріший за віком депутат у Верховній Раді України.

До структури Верховної Ради України не належать такі органи як Рахункова палата та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, оскільки їх правовий статус визначається як статус юридичної особи згідно профільного законодавства - Закону України «Про рахункову палату» від 11 липня 1996 р. та Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня

1997 р. Юридичні особи не можуть бути складовим елементом структури Верховної Ради України.

Консультативно-дорадчу структуру (інфраструктуру) Верховної Ради України складають:

1. Апарат Верховної Ради України здійснює організаційне, правове, наукове, документальне, інформаційне, експертно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності Верховної Ради, її органів, народних депутатів, коаліції депутатських фракцій, депутатських фракцій у Верховній Раді. Структура Апарату затверджується більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради за поданням комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту. Апарат діє на основі Положення, яке затверджується постановою Верховної Ради. Керівник Апарату призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою. Кандидатуру на посаду керівника Апарату пропонує Голова Верховної Ради.

2. Інститут законодавства Верховної Ради України - науково- дослідна та прикладна установа, що була створена в структурі апарату Верховної Ради України 7 жовтня 1994 р. Інститут виконує значний обсяг роботи, а саме: досліджує суспільні відносини у сфері державного управління суспільством, розробляє концепції розвитку законодавчої системи України, аналізує практику застосування законів та ефективності їх дії, розробляє проекти законів, організовує та проводить науково- правові експертизи окремих законопроектів, здійснює підготовку до видання Верховною Радою України нормативно-правових актів та спеціальної юридичної літератури.

3. Парламентське видавництво.

4. Парламентська бібліотека.

5. Державний архів.

6. Друковані органи - журнал «Віче», газета «Голос України».

***

Голова Верховної Ради України - це керівна посадова особа парламенту, яка обирається з числа народних депутатів шляхом таємного голосуванням через подання бюлетенів на строк повноважень Верховної Ради України. Обраним вважається той кандидат, який отримав більшість голосів народних депутатів від конституційного складу парламенту. Обрання на посаду оформляється постановою Верховної Ради України, яку підписує новообраний Голова. Кожний кандидат на цю посаду в будь-який час може заявити про самовідвід.

Кандидатури на посаду Голови Верховної Ради України пропонуються на пленарному засіданні Верховної Ради:

- депутатськими фракціями;

- народними депутатами;

- через самовисунення, тобто народний депутат для обрання може запропонувати свою кандидатуру.

Питання про обрання Голови Верховної Ради України не потребує підготовки в комітетах. Апарат Верховної Ради надає народним депутатам такі відомості про кожну з кандидатур:

- про освіту, фах, належність до політичної партії, витяг із трудової книжки про трудову діяльність;

- автобіографію;

- декларацію про доходи, зобов’язання фінансового характеру, про свій майновий стан та членів своєї сім’ї за попередній рік;

- відомості про входження до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку^[186].

Голова Верховної Ради України може бути відкликаний з посади, згідно ст. 76 Регламенту Верховної Ради України, у разі.

- прохання самого Голови, крім випадку виконання ним обов’язків Президента України відповідно до ст. 112 Конституції України;

- незадовільної його роботи на цій посаді, в тому числі у разі відсторонення від ведення пленарних засідань три і більше разів протягом однієї чергової сесії Верховної Ради, або через інші обставини, що унеможливлюють виконання ним своїх обов’язків.

Дострокове припинення депутатських повноважень Головою має наслідком припинення його повноважень як Голови Верховної Ради України.

Пропозиції про відкликання Верховною Радою Голови з посади (крім за його особистою письмовою заявою) можуть вноситися:

1) народними депутатами на підставі висновку комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, у разі відсторонення Голови від ведення пленарних засідань три і більше разів протягом однієї чергової сесії;

2) не менш як 1/3 народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради за їх підписами, які не відкликається.

При розгляді питання про відкликання з посади Голови (крім відкликання за його особистою письмовою заявою), про надання згоди на притягнення його до відповідальності, про дострокове припинення ним депутатських повноважень пленарне засідання веде Перший заступник Голови або обраний Верховною Радою за процедурою (ad hoc) головуючий на пленарному засіданні з числа народних депутатів, який не підписав пропозицію про відкликання Голови. Письмовий звіт готує голова про свою роботу та про виконання кошторису Верховної Ради в поточному році. Цей звіт та висновок Рахункової палати надаються народним депутатам не пізніш як за два дні до розгляду питання на пленарному засіданні.

Рішення Верховної Ради про відкликання Голови Верховної Ради України з посади приймається таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів і оформляється відповідною постановою.

Якщо особиста заява Голови про його відкликання з посади не задовольняється Верховною Радою, він має право припинити виконання посадових обов’язків Голови Верховної Ради України через 15 днів після дня розгляду цього питання Верховною Радою.

Повноваження Голови Верховної Ради України:

1) веде засідання Верховної Ради України;

2) організовує роботу парламенту, курує діяльність його органів;

3) підписує акти Верховної Ради, чим засвідчує відповідність їх змісту прийнятим рішенням;

4) забезпечує оприлюднення актів Верховної Ради, які не потребують наступного підписання Президентом України;

5) здійснює повноваження, передбачені статтями 94, 112 Конституції України;

6) представляє Верховну Раду у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав;

7) вживає заходів для забезпечення безпеки і охорони Верховної Ради відповідно до закону, щодо захисту народних депутатів;

8) веде засідання Погоджувальної ради;

9) забезпечує дотримання календарного плану роботи сесії та порядку денного пленарних засідань;

10) організовує підготовку питань до розгляду на пленарних засіданнях;

11) здійснює контроль за своєчасним направленням і розглядом депутатських запитів;

12) видає розпорядження з питань організації роботи Верховної Ради, в тому числі про порядок ведення діловодства у Верховній Раді, а також про відрядження народних депутатів, посадових осіб Верховної Ради і підписує відповідні документи;

13) координує діяльність Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України, комітетів, тимчасових слідчих комісій, тимчасових спеціальних комісій,

14) має право скликати і проводити засідання комітетів, тимчасових спеціальних комісій для розгляду визначених ним або Верховною Радою питань;

15) пропонує Верховній Раді кандидатуру для призначення на посаду керівника Апарату Верховної Ради України; організовує роботу Апарату та здійснює контроль за його діяльністю;

16) у разі необхідності скасовує розпорядження Першого заступника чи заступника Голови Верховної Ради України та керівника Апарату Верховної Ради України;

17) не пізніш як через два місяці після закінчення бюджетного року забезпечує подання на розгляд Верховної Ради звіту про надходження і використання коштів парламентом за минулий рік,

18) звертається до суду з позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата в разі невиконання ним вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності.

Голова Верховної Ради України на виконання своїх повноважень приймає розпорядження, які можуть бути змінені, скасовані рішенням Верховної Ради, прийнятим більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.

Перший заступник і заступник Голови Верховної Ради України - це посадові особи Верховної Ради України, які обираються з числа народних депутатів шляхом таємного голосуванням через подання бюлетенів на строк повноважень Верховної Ради України. Вони можуть обиратися одним списком з Головою Верховної Ради. Їх обрання оформляється відповідними постановами. Переобрання Голови Верховної Ради України не є підставою для обов’язкового перегляду питання про перебування на посадах його заступників.

Повноваження Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради:

1) виконують окремі повноваження Голови Верховної Ради;

2) визначають за дорученням Голови Верховної Ради України головний комітет з опрацювання внесених до Верховної Ради проектів актів відповідно до предметів відання комітетів;

3) вживають заходів для організації скоординованої спільної роботи комітетів, тимчасових спеціальних комісій і тимчасових

слідчих комісій;

4) виконують інші повноваження, зокрема виконують доручення Верховної Ради, Голови Верховної Ради України.

Комітети Верховної Ради України - це органи Верховної Ради України, які утворюються з числа народних депутатів для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій. Питання організації та діяльності комітетів Верховної Ради України регулюються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради від 19 вересня 2008 р., Законом України «Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 р.

Перелік, кількість, назви і предмети відання комітетів затверджується на першій сесії Верховної Ради нового скликання більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу і оформляється відповідною постановою.

Верховна Рада створює комітети у складі голів, перших заступників, заступників голів, секретарів та членів комітетів, які обираються Верховною Радою за списком у цілому без обговорення на пленарному засіданні відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу. Народний депутат може бути членом лише одного комітету.

Голова комітету, перший заступник голови та секретар комітету не можуть бути членами однієї депутатської фракції, а також не можуть бути одночасно головами депутатських фракцій. Крім того, до складу комітетів не можуть бути обрані Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник.

Список кандидатур на посади голів, перших заступників, заступників голів та секретарів комітетів, по одній кандидатурі на кожну посаду, за поданням депутатських фракцій схвалюється Погоджувальною радою.

Квоти розподілу посад голів комітетів, перших заступників, заступників голів, секретарів та членів комітетів визначаються пропорційно від кількісного складу депутатських фракцій до фактичної чисельності народних депутатів. Парламентській опозиції надається першочергове право вибору посад:

1) голів у комітетах, до предметів відання яких віднесені питання

бюджету, організації і діяльності Верховної Ради та її органів, свободи слова та інформації, прав національних меншин і міжнаціональних відносин, свободи совісті, соціальної політики,

охорони здоров’я, науки та освіти, судочинства, судоустрою, законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, боротьби з організованою злочинністю і корупцією, діяльності державних монополій, управління державними корпоративними правами;

2) перших заступників голів у комітетах, посади голів у яких займаються відповідно до принципу пропорційного представництва депутатських фракцій у комітетах.

Мінімальний і максимальний склад одного комітету визначається постановою Верховної Ради України.

Комітети Верховної Ради України, згідно ст. 11 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», здійснюють такі функції:

1) законопроектну (розробка проектів законів, інших актів Верховної Ради України; підготовка висновків і пропозицій щодо законопроектів, внесених суб’єктами законодавчої ініціативи на розгляд парламенту; розгляд та підготовка висновків і пропозицій щодо проектів загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку охорони довкілля, а також надання згоди на обов’язковість чи денонсацію міжнародних договорів України);

2) організаційну (планування своєї роботи; проведення збору та аналізу інформації з питань, що належать до повноважень комітетів; попереднє обговорення кандидатур посадових осіб, яких згідно з Конституцією України обирає, призначає, затверджує Верховна Рада України або надає згоду на їхнє призначення, підготовці до розгляду Верховною Радою України відповідних висновків щодо цих кандидатур; участь у формуванні порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України; прийняття рішень, надання висновків, рекомендацій, роз’яснень; підготовка письмових звітів про підсумки своєї діяльності та ін);

3) контрольну (аналіз практики застосування законодавчих актів у діяльності державних органів, їх посадових осіб; контроль за виконанням Державного бюджету України для забезпечення економності, ефективності використання державних коштів у порядку, встановленому законом; організація та підготовка слухань у комітетах і Верховній Раді; взаємодія з Рахунковою палатою, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та ін.

Основні форми роботи комітетів - засідання та слухання в комітетах. Засідання комітету є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини від затвердженого Верховною Радою України складу його членів. Рішення на засіданнях комісії приймаються простою більшістю голосів її членів. За результатами слухань комітет приймає рекомендації.

Правові акти, що приймаються комітетами, визначені в ст. 49 згаданого Закону України:

1) рішення - з організаційних питань;

2) висновки - у випадках, передбачених Регламентом Верховної Ради України чи законами України (наприклад, щодо законопроектів, відповідних кандидатур);

3) рекомендації - щодо контрольної діяльності комітетів; щодо осіб, які пропонуються для обрання, призначення, надання згоди на призначення чи звільнення Верховною Радою України; щодо результатів слухань у комітетах.

Рада голів комітетів Верховної Ради України утворюється з метою загальної координації та узгодження роботи комітетів парламенту.

Постійна лічильна комісія Верховної Ради України, згідно ч. 2 ст. 17 Регламенту Верховної Ради України, обирається Верховною Радою з числа народних депутатів з урахуванням принципу пропорційного представництва депутатських фракцій шляхом відкритого поіменного голосування за списком без його обговорення. Лічильна комісія обирає зі свого складу голову, заступника голови і секретаря. Засідання Лічильної комісії проводяться гласно і відкрито. У роботі Лічильної комісії не можуть брати участі народні депутати, кандидатури яких внесено для голосування.

Лічильна комісія обирається для організації голосувань Верховної Ради і визначення їх результатів. Лічильна комісія підраховує голоси під час голосування, за дорученням Верховної Ради в разі необхідності встановлює присутність народних депутатів на пленарному засіданні, а також розглядає звернення народних депутатів, пов’язані з порушенням порядку голосування чи іншими перешкодами в голосуванні, здійснює контроль за використанням електронної системи підрахунку голосів картками.

Юридичне значення діяльності Лічильної комісії, як стверджує В.П. Нагребельний, полягає в тому, що висновки та оцінки комісії є основою легітимності рішень або постанов, які приймаються відповідним колегіальним органом^[187].

Тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України - це тимчасові колегіальні органи парламенту України, які утворюються з числа народних депутатів, які дали згоду на це, для підготовки і попереднього розгляду питань за дорученням Верховної Ради України, а також для доопрацювання проектів законів та інших актів Верховної Ради.

Строк повноважень тимчасової спеціальної комісії не може перевищувати одного року з дня її утворення (ч. 8 ст. 85 Регламенту Верховної Ради).

Кількісний склад тимчасової спеціальної комісії формується з урахуванням пропорційного представництва депутатських фракцій. Пропозиції щодо кількісного та персонального складу тимчасової спеціальної комісії подаються у письмовій формі депутатськими фракціями у 5-денний строк з дня направлення до них письмового звернення. У складі комісії може бути по одному народному депутату від кожної депутатської фракції, за умови, що фракції подали ці кандидатури. На посаду голови тимчасової спеціальної комісії не може бути обраний голова комітету. Голова комісії, його заступник та секретар комісії не можуть бути членами однієї депутатської фракції.

Про утворення тимчасової спеціальної комісії Верховна Рада приймає постанову, в якій визначає:

1) назву тимчасової спеціальної комісії;

2) мету, завдання і коло питань, для підготовки і попереднього розгляду яких утворюється тимчасова спеціальна комісія;

3) кількісний і персональний склад комісії, голову комісії та його заступника;

4) термін діяльності комісії (на певний строк або на час виконання відповідної роботи);

5) термін звіту тимчасової спеціальної комісії про виконану роботу, який не перевищує шести місяців з дня її утворення;

6) заходи щодо кадрового, матеріального, інформаційного,

організаційного та іншого забезпечення роботи комісії.

Тимчасова спеціальна комісія не пізніш як через шість місяців з дня її утворення подає до Верховної Ради письмовий звіт про виконану роботу, а також відповідні проекти актів Верховної Ради та інші матеріали. Після обговорення результатів роботи комісії у відповідних комітетах та на пленарному засіданні Верховна Рада приймає рішення щодо завершення роботи комісії або доручає їй продовжити роботу і визначає для цього термін її діяльності.

Тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України - це тимчасові колегіальні органи парламенту України, які утворюються з числа народних депутатів, які дали згоду на це, для проведення розслідувань з питань, що становлять суспільний інтерес.

Порядок утворення, вимоги до персонального складу тимчасової слідчої комісії визначаються в порядку, передбаченому для утворення тимчасової спеціальної комісії.

Проте складу тимчасової слідчої комісії не може входити народний депутат, який:

1) є родичем або свояком посадової, службової особи, яка працює у тому органі, щодо якого згідно із завданням повинно проводитися розслідування цією комісією;

2) має самостійні або через членів сім’ї майнові цивільно-правові інтереси в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації, щодо яких повинно проводитися розслідування цією комісією;

3) був або є учасником судового процесу, в якому учасником були або є державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, їх посадові, службові особи, а також об’єднання громадян, окремі громадяни, щодо яких повинно проводитися розслідування тимчасовою слідчою комісією;

4) до набуття повноважень народного депутата брав участь у ревізії, аудиторській чи іншій перевірці, результати якої стали підставою для створення тимчасової слідчої комісії.

Висновки роботи тимчасової слідчої комісії Верховної Ради. Результати розслідування тимчасова слідча комісія викладає в письмовому звіті, який повинен містити висновки і пропозиції. Пропозиції тимчасової слідчої комісії викладаються у проекті постанови чи іншого акта Верховної Ради і вносяться на розгляд Верховної Ради членами тимчасової слідчої комісії.

За результатами розгляду висновків і пропозицій тимчасової слідчої комісії Верховна Рада може прийняти такі рішення:

1) взяти до відома висновки і пропозиції цієї комісії;

2) припинити повноваження тимчасової слідчої комісії;

3) продовжити роботу комісії на визначений строк, але не більше одного року з дня її утворення.

Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії не є вирішальними для слідства і суду, оскільки до комісії не входять ні слідчі, ні прокурор, а народні депутати не мають права проводити дізнання, тому висновки таких комісій не є доказом у суді. Проте Верховна Рада в разі необхідності може направити матеріали роботи комісії до Генеральної прокуратури України для відповідного реагування.

У разі ненадання тимчасовою слідчою комісією звіту Верховній Раді у визначений термін повноваження такої комісії вважаються припиненими з наступного дня після дня закінчення терміну подання тимчасовою слідчою комісією звіту, про що оголошується Головою Верховної Ради України на пленарному засіданні Верховної Ради.

Спеціальна тимчасова слідча комісія Верховної Ради - це тимчасовий колегіальний орган парламенту України, який утворюються з числа народних депутатів України з урахуванням принципу пропорційного представництва депутатських фракцій, а також спеціального прокурора і трьох спеціальних слідчих для розслідування обставин щодо вчинення Президентом України державної зради або іншого злочину в межах процедури розгляду питання про усунення глави держави з поста в порядку імпічменту.

На посади спеціального прокурора, спеціальних слідчих може бути обрана лише особа, яка:

1) є громадянином України, який проживає на її території не менше десяти років;

2) вільно володіє державною мовою;

3) має вищу юридичну освіту;

4) має не менш як 10-річний стаж роботи на посаді атестованого прокурора чи слідчого правоохоронних органів України;

5) не має судимості.

Народні депутати можуть бути обрані спеціальним прокурором та спеціальними слідчими, якщо вони відповідають таким вимогам. Кандидатури спеціального прокурора, спеціальних слідчих попередньо розглядаються на засіданні комітету, який надає висновки щодо кожної кандидатури. Кандидат для обрання спеціальним прокурором, спеціальним слідчим може в будь-який час до початку голосування зняти свою кандидатуру.

Про утворення спеціальної тимчасової слідчої комісії Верховна Рада більшістю від її конституційного складу приймає постанову.

Спеціальна тимчасова слідча комісія уповноважена:

1) перевіряти наявність, повноту та обґрунтованість доказів про вчинення Президентом державної зради або іншого злочину;

2) проводити розслідування у разі виявлення під час строку повноважень спеціальної тимчасової слідчої комісії обставин щодо вчинення Президентом державної зради або іншого злочину;

3) заслуховувати Президента України та захисника (захисників) його прав;

4) витребовувати необхідні документи, матеріали, відомості, що стосуються розслідування, від юридичних і фізичних осіб;

5) у разі потреби призначати експертизи та залучати фахівців для дослідження і оцінки доказів;

6) запрошувати і заслуховувати в порядку, встановленому законом, будь-яких осіб із числа громадян України (крім суддів Конституційного Суду України та суддів судів загальної юрисдикції), які можуть надати певну інформацію по справі.

Комісія за результатами своєї роботи приймає висновки і пропозиції. Висновки комісії про звинувачення Президента України приймається з урахуванням вимог до обвинувального висновку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України. Висновок підписують спеціальний прокурор, спеціальні слідчі, голова і секретар спеціальної тимчасової слідчої комісії і передаються до парламенту. Разом з висновками і пропозиціями члени спеціальної тимчасової слідчої комісії - народні депутати вносять на розгляд Верховної Ради проект відповідної постанови Верховної Ради.

Депутатські фракції у Верховній Раді України - об’єднання депутатів у парламенті на партійній основі. Політична партія (виборчий блок політичних партій) має право формувати у Верховній Раді лише одну депутатську фракцію.

Депутатські фракції формуються на першій сесії Верховної Ради нового скликання до розгляду питань про обрання Голови Верховної Ради України, створення органів Верховної Ради.

Мінімальна кількість депутатів для формування депутатської фракції має становити не менше ніж 15 народних депутатів. Депутатська фракція, склад якої стає меншим ніж 15 осіб, через 15 днів після дня настання такого факту оголошується Головою Верховної Ради України розпущеною. Депутат може входити до складу лише депутатської фракції політичної партії (блоку), за виборчим списком якої його обрано.

У разі невходження народного депутата, обраного від політичної партії (блоку), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (блоку) або виходу народного депутата зі складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії (блоку) з дня прийняття такого рішення. Народний депутат, якого виключено зі складу депутатської фракції, є позафракційним.

Кожна депутатська фракція, згідно ч. 1 ст. 60 Регламенту Верховної Ради України, реєструється в Апараті Верховної Ради. Умовою реєстрації є надходження до Апарату Верховної Ради підписаного особисто кожним народним депутатом, який увійшов до складу депутатської фракції, письмового повідомлення про сформування депутатської фракції, де зазначаються назва депутатської фракції, її персональний склад та партійна належність членів депутатської фракції, а також прізвища голови депутатської фракції та його заступників з розрахунку не більше одного на 15 членів депутатської фракції. Назва депутатської фракції має збігатися з назвою відповідної політичної партії (блоку).

Депутатські фракції структурують парламент, що дозволяє оптимізувати його роботу. Фракції відіграють важливу роль у підготовці та ухваленні переважної більшості рішень парламенту.

Депутатська фракція з правами коаліції, згідно ч. 1 ст. 67 Регламенту Верховної Ради України, може утворитися якщо за результатами виборів у новообраному парламенті утворена депутатська фракція, до складу якої входить більшість народних депутатів від конституційного складу.

Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді (далі - коаліція) - це добровільне об’єднання депутатських фракцій, яке формується у Верховній Раді за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій, до складу якої, згідно ч. 6 ст. 83 Конституції України, входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Депутатська фракція за рішенням загальних зборів коаліції може бути виключена з її складу.

Коаліція формується депутатськими фракціями протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання новообраної Верховної Ради або протягом одного місяця з дня припинення діяльності попередньої коаліції. Коаліція формується після проведення депутатськими фракціями консультацій, за результатам проведених яких і за особистими підписами голів відповідних депутатських фракцій, або за рішенням депутатської фракції одним із заступників голови депутатської фракції, укладається угода про коаліцію депутатських фракцій (далі - коаліційна угода).

У коаліційній угоді фіксуються узгоджені політичні позиції партій, визначається порядок вирішення організаційних питань діяльності коаліції та порядок припинення її діяльності. До коаліційної угоди додаються списки членів депутатських фракцій, що сформували коаліцію, з особистими підписами народних депутатів. Списки членів депутатських фракцій є невід’ємною складовою коаліційної угоди.

Коаліція вважається сформованою з моменту офіційного оголошення про це головуючим на пленарному засіданні на підставі поданих до Апарату Верховної Ради відповідних документів. Текст коаліційної угоди, персональний склад коаліції публікуються в газеті «Голос України» не пізніш як через 4 дні після офіційного оголошення про сформування коаліції.

Підстави припинення діяльності коаліції:

1) припинення повноважень Верховної Ради України;

2) зменшення чисельного складу коаліції до кількості народних депутатів, меншої ніж 226 осіб;

3) за власним рішенням коаліції.

У двох останніх випадках діяльність коаліції припиняється з моменту офіційного оголошення про це головуючим на пленарному засіданні.

Повноваження коаліції досить важливі в контексті організації і діяльності парламенту, зокрема бере участь у створенні всіх інших органів парламенту; вносить пропозиції стосовно кандидатури Прем’єр- міністра України та кандидатур на посади інших членів Кабінету Міністрів України та ін.

Погоджувальна Рада депутатських фракцій у Верховній Раді України - це консультативно-дорадчий орган парламенту, до складу якого входять Голова Верховної Ради України, його Перший заступник і заступник, голови депутатських фракцій (з правом ухвального голосу) та голови комітетів (з правом дорадчого голосу), і який створюється для попередньої підготовки і розгляду організаційних питань роботи Верховної Ради України, зокрема підготовки розкладу пленарних засідань та тижневого порядку денного пленарних засідань парламенту.

Погоджувальна рада, згідно ч. 6 ст. 73 Регламенту Верховної Ради України, проводить свою роботу у формі засідань, як правило, в понеділок тижня пленарних засідань. Засідання Погоджувальної ради є правомочним за умови присутності на ньому не менше половини її складу з правом ухвального голосу. Засідання скликаються Головою Верховної Ради України, а в разі необхідності його заступниками або за ініціативою представників двох чи більше депутатських фракцій.

Повноваження Погоджувальної ради:

1) узгоджує проект плану законопроектної роботи та рекомендує його Верховній Раді для затвердження;

2) розглядає та ухвалює пропозиції щодо проектів календарного плану роботи сесії, порядку денного сесії, розкладу пленарних засідань та тижневого порядку денного пленарних засідань;

3) погоджує кандидатів на посади голови комітету, першого заступника, заступника голови та секретаря комітету;

4) вносить Голові Верховної Ради України пропозицію щодо скликання позачергового пленарного засідання Верховної Ради та дати його проведення на вимогу трьох депутатських фракцій чи п’яти комітетів;

5) розглядає питання про вжиття заходів щодо забезпечення присутності народних депутатів на пленарних засіданнях;

6) вносить пропозиції щодо проведення парламентських слухань та розглядає інші пропозиції з організації роботи Верховної Ради.

Найстаріший за віком депутат у Верховній Раді України наділений, згідно ч. 4 ст. 79 Конституції України, відповідним обсягом повноважень:

1) зачитує присягу перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради України, після чого депутати скріплюють цю присягу своїми підписами під її текстом (ч. 4 ст. 79 Конституції України);

2) відкриває перше засідання першої сесії новообраної Верховної Ради (ч. 3 ст. 15 Регламенту Верховної Ради України).

Після набуття депутатських повноважень народний депутата одержує депутатське посвідчення та нагрудний знак народного депутата України. Форма посвідчення затверджується Постановою Верховної Ради України. Нагрудний знак має форму і кольори Державного Прапора України з надписом золотистим кольором

«НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ». Посвідчення народного депутата має спеціальну вкладку, в якій виписані основні права народного депутата.

9.3.