Конституційна система органів державної влади України
Державна влада, на думку російського вченого В. Єфімова, це право та можливість держави розпоряджатися кимось-чимось, підкоряти своїй волі та здійснювати вплив на діяльність і поведінку людей за допомогою авторитету, сили, примусу, придушення, панування та інших способів і засобів.
Разом з тим, учений наголошує, що термін «влада» передає не просто абстрактну можливість, а можливість силового впливу на навколишню дійсність[178]. Зміст державної влади полягає в можливості юридичного впливу на поведінку учасників суспільних відносин в інтересах всього суспільства, щоб підкорити поведінку окремих суб’єктів встановленому в суспільстві порядкуДержавна влада в Україні, згідно ст. 6 Конституції України, здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Зауважу, що вперше конституційне закріплення теорії розподілу влад на законодавчому рівні було закріплене у Конституції США 1787 р.: законодавча влада - конгрес, виконавча - президент і підзвітні йому міністерства, судова - суди. Разом з тим, існують винятки, зокрема Конституція Алжиру 1976 р. зафіксувала політичну владу керуючої партії.
Державні органи України, які належать до різних гілок влади, наділені значним обсягом компетенції у сфері здійснення управлінських функцій. Державні органи реалізовують свої державно-владні повноваження через прийняття нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчу діяльність, прийняття рішення про притягнення до відповідальності тих чи інших суб’єктів правовідносин і т.д.
Органи законодавчої влади у державах з демократичною формою режиму є загальнонаціональними, представницькими, виборними, колегіальними, тобто такими, які представляють інтереси народу і держави.
Єдиним органом законодавчої влади в Україні, згідно ст. 75 Конституції України, є Верховна Рада України. Парламент України є органом держави, який не має верховенства влади над іншими органами державної влади.
Так, вплив Верховної Ради України на інші державні органи здійснюється винятково через систему нормативно-правових актів, які вона уповноважена приймати.Необхідно розуміти, що Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, проте не єдиним суб’єктом законодавчої влади в Україні. Дійсно, Український народ також є суб’єктом законодавчої влади, який має повне і беззаперечне право шляхом голосування приймати закони на Всеукраїнському референдумі. Проте Україна не має досвіду прийняття законів на референдумі, оскільки відсутній чіткий законодавчо визначений процесуальний механізм, який би визначив порядок реалізації на практиці відповідної матеріальної норми права.
Світова практика визначає різних суб’єктів, уповноважених приймати закони. Так, у Саудівській Аравії закони приймає монарх, оскільки там немає парламенту. В Італії та Греції, за певних умов, правом приймати закони наділені постійні комісії парламенту. Крім того, існує традиція делегування парламентом права приймати закони главам держави, зокрема президент Туркменістану може приймати закони з окремих питань.
На думку В.В. Ладиченка, законодавча гілка влади, приймаючи закони, проявляє волю держави або свою волю, виконавча - владу сили держави, оскільки покликана безпосередньо забезпечувати реалізацію законів та охороняти права суб’єктів соціальної взаємодії, у перші чергу права людини і народу[179].
Органами державної виконавчої влади, відповідно до статей 113 - 120 Конституції України, є:
1) вищий орган виконавчої влади - Кабінет Міністрів України, який спрямовує і координує діяльність всіх інших нижчестоящих органів виконавчої влади;
2) центральні органи виконавчої влади - міністерства, державні комітети і органи, статус яких прирівнюється до державного комітету, а також центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом;
3) місцеві органи виконавчої влади: а) загальної компетенції - Рада Міністрів АРК, обласні, районні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації; б) органи спеціальної (галузевої та функціональної) компетенції, які безпосередньо підпорядковані відповідним органам виконавчої влади.
Особливістю органів виконавчої влади, які формують окрему гілку державної влади, є те, що вони мають виконавчий та розпорядчий характер і забезпечують практичну організацію виконання законодавчих і нормативних актів.
Президент України також представлений у конституційній системі органів державної влади. Він не очолює ні виконавчу, ні тим більше законодавчу чи судову гілки влади. Президент України - є главою держави, тому відіграє роль координаційного, наглядового інституту публічної влади. Водночас Президент України бере безпосередню участь в управлінні суспільством та державою: бере участь у формуванні Кабінету Міністрів України, подає кандидатури до Конституційного Суду України, є Головнокомандуючим Збройних сил України, підписує закони, здійснює представництво держави як в межах її кордонів, так на міжнародному рівні і т.д. Діяльність Президента України, як глави держави, забезпечують дорадчі, консультативні та допоміжні органи, зокрема Секретаріат, Рада національної безпеки і оборони та ін.
Органи судової влади - це відповідні суди, які утворюються в законодавчо передбаченому порядку, для здійснення конституційного, цивільного, кримінального, адміністративного, господарського правосуддя, вирішення спорів в аспекті трудових, торговельних та інших справ. До системи органів державної влади України належать органи судової влади, які здійснюють свою діяльність на основі статей 124 - 131 Конституції України, Закону України «Про судоустрій» від 7 лютого 2002 р. Ці та інші законодавчі акти визначають правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні.
Отже, державна влада в Україні, яка представлена системою державних органів, здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Проте, як зауважує відомий вітчизняний учений В.Б. Авер’янов, у державі існують окремі органи, які не можуть бути цілком віднесені до жодної окремої гілки влади, зокрема Президент України, органи прокуратури[180].
Зауважу, що вищезазначені органи законодавчої, виконавчої і судової державної влади у своїй єдності не складають цілісного державного апарату України, оскільки існують інші державні органи, які виконують значний обсяг завдань і функцій держави.
Контрольно-наглядові органи є складовими системи органів державної влади До них належить: Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Рахункова палата України, державні інспекції (пожежна, податкова та ін.), Контрольно ревізійне управління та ін.
Правоохоронні органи відіграють винятково важливу функцію держави у сфері забезпечення безпеки і правопорядку в державі. До таких органів належать: Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Департамент виконання покарань, Збройні сили України.
8.4.