Конституційне право України як наука
Наука конституційного права України - це складова частина як юридичної науки, так і науки загалом. Термін «наука» трактується по- різному: 1) одна з форм суспільної свідомості, що дає об’єктивне відображення світу; 2) система знань про закономірності розвитку природи і суспільства та способи впливу на навколишній світ та ін.[74] Наука конституційного права України також вивчає закономірності та особливості суспільного та державного розвитку.
Початково деякі ідеї конституційного значення були висловлені ще античними мислителями - Платоном, Аристотелем, Цицероном та іншими, а також римськими юристами - Гаєм, Павлом, Ульпіаном, незважаючи на те, що як самого конституційного права, так і науки про нього ще не було. Становлення основних ідей конституційного права, а, відтак, і науки про нього пов’язано з буржуазними революціями кінця ХУІІІ ст., результатом яких став не лише крах феодального абсолютизму, але й прийняття конституцій в європейських державах, наприклад, Франції - 1891р., Польщі 1891р. Не потрібно забувати і про першу європейську конституцію Пилипа Орлика 1710 р. - «Пакти і конституції законів та вольностей Війська Запорозького». Ідеї відомих французьких філософів Нового часу - Г. Гроція, Ш.-Л. Монтеск‘є, Д. Локка,
Ж.-Ж. Руссо про права і свободи людини, державний устрій, владу лягли в основу науки конституційного права.
Конституційне право України як наука - це система науково обґрунтованих знань, ідей, теорій, концепцій про конституційно-правові відносини та конституційно-правову практику. Конституційне право як юридична наука має свій шифр спеціальності: 12.00.02 - конституційне право, муніципальне право.
Формально наука конституційного права представлена не законами, а великою кількістю монографій, статей, книг, збірників, трактатів, доповідей. Наука конституційного права вивчає дію конституційного права, реалізацію його норм і принципів, знаходить закономірності його розвитку, формулює практичні поради з метою удосконалення норм конституційного права та конституційно-правових відносин.
Система науки конституційного права - це впорядкована сукупність відносно самостійних комплексів теоретичних положень. Загалом система даної науки визначається системою конституційного права України як галузі права - норми, принципи, інститути, конституційно- правові відносини.
Предметом науки конституційного права України є загальнотеоретичні і практичні питання, які становлять предмет конституційно-правового регулювання. Проблематика науки
конституційного права зумовлює розробку теоретичних положень, пов’язаних зі змістом профільної галузі, формуванням понятійно- категоріального апарату, дослідженням механізмів ефективного конституційного регулювання та аналізом практики нормозастосування.
Наука конституційного права України вивчає:
1) як сучасний досвід, так і той досвід, що накопичувався впродовж не одного століття про конституційно-правову теорію і практику;
2) конституційно-правові відносини, норми та інститути;
3) публічні політико-правові відносини;
4) практику реалізації конституційно-правових норм;
5) джерела галузі конституційного права.
Сутність, соціальне значення, науково-пізнавальне призначення науки конституційного права України розкривається в її функціях.
Наука конституційного права використовує для дослідження актуальних проблем правового регулювання суспільних відносин, що становлять предмет галузі конституційного права, певні методи.
Методи науки конституційного права України - це сукупність прийомів, засобів, способів та принципів наукового пізнання, які забезпечують набуття відповідних знань.
Методи науки конституційного права можна класифікувати на умовні групи:
- загальнонаукові методи - логічний, системний, соціологічний, статистичний, діалектичний;
- загальнологічні методи - аналізу, синтезу, аналогії, порівняння;
- спеціальнонаукові методи, використання яких дає можливість досягнути конкретного для науки конституційного права результату, тому розглянемо їх детальніше:
а) логіко-семантичний, використання якого допомагає змістовно поглибити понятійно-категоріальний апарат галузі;
6) історико-правовий - дає можливість виокремити етапи становлення та розвитку відповідних інститутів конституційного права України;
в) порівняльно-правовий - опосередковує визначення загальної спрямованості розвитку державотворчих, законотворчих та інших процесів;
г) аналітично-системний - дає можливість виокремити основні критерії та принципи класифікації конституційно-правових інститутів, явищ, процесів і т.д., сформулювати дієві пропозиції щодо покращення системного державотворення та законотворення;
ґ) структурно-функціональний - допомагає визначити зміст, структурні елементи правового статусу людини і громадянина, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, посадових осіб тощо;
д) моделювання - при визначенні реальних перспектив та можливостей дієвого функціонування публічно-правових та інших інститутів.
Функції науки конституційного права - це напрями її впливу на суспільні відносини, регламентовані нормами профільного законодавства. Знаний вітчизняний правник Ю.М. Тодика виокремлює такий ряд функцій:
1) політична - формує політичні переконання і орієнтації в суспільстві, сприяє становленню високої політико-правової культури, обґрунтовує політико-правові зв’язки з іншими державами;
2) методологічна - спрямована на допомогу іншим суспільним наукам, оскільки дає тлумачення і оперує важливими поняттями, які мають суттєве значення для інших галузей права;
3) ідеологічна - аналіз ідей і цінностей, втілених у нормах і принципах конституційного законодавства;
4) прогностичну - прогнозування стратегії розвитку нормотворчого і конституційного процесів на предмет сприйняття їх світоглядним поглядам населенням держави;
5) комунікативна - спрямована на формування політико-правової культури населення, представників державної влади;
6) експертна - залучення науковців до експертиз проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів1.
Джерела науки конституційного права складають:
а) нормативно-правові акти;
б) праці вітчизняних і закордонних учених;
в) конституційно-правова практика тощо.
1.7.